Комо грядеші владико Мефодію?

Відродження УАПЦ з самого початку було амбіційним  проектом  не завдяки, а всупереч  промосковській владі, аморфному суспільству, барижним підприємцям, вже вмерлому, але ще не воскреслому православ’ю… І що ми зараз бачимо?  Пустку і духовну руїну.

   Днями відбувся Архієрейський Собор УАПЦ. Більш жалюгідного явища я ще не бачив у своєму житті. Єдиний, хто вболівав  за бодай якийсь розвиток конфесії  [владика Адріан, єпископ Хмельницький],  фактично був змушений її покинути. Інспірований особисто предстоятелем Мефодієм заколот  передбачав у кращих сталінських традиціях ’’ образцово-показовий”  церковно-блюзнірський процес, на якому заряджені бабки- клікуші мали очорнити владику, а продажні ‘’попи’’  підхопити…  І все -  немає владики! Його, як блудного сина, викинути за межі рідної конфесії.

   Владику Богдана , [а саме так він тоді називався], я знаю давно. Пам’ятаю, як лише починали відбудовувати перші парафії в Києві,  він єдиний з усіх владик Світу, служачи в далекій Каліфорнії,  допоміг українській Церкві. Навіть вертеп, який вже став доброю традицією, він вислав. Владика в свій час освячував Ніагарський водоспад.  Один помах хрестом, і тонни води рушають на тебе, а ти стоїш під ним і відчуваєш метафізику Буття:  стихія підкорена Святим Духом.

  P.S. владика пішов з УАПЦ, не втік, не осоромився, а саме пішов, за ним вийшов найстарший по хіротонії Львівський владика і закричав: ‘‘Хто нами править?  Житомирські підари.’’

Віталій Литвиненко, радник голови правління Українського клубу з питань екуменічного діалогу.