* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

ФЕРЕНЦ: ЗАКОН ПРО ДИСКРИМІНАЦІЮ

00:33 16.03.2013

ФЕРЕНЦ: ЗАКОН ПРО ДИСКРИМІНАЦІЮ

 

Як тільки запрацює парламент, ми можемо одержати  доволі неприємні  для себе закони. Кілька проектів таких законів уже готуються  до голосування. Цілком можливо, що серед них  є і законопроект «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», внесений Кабінетом Міністрів України минулого року. Цим законом визначаються «організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини і громадянина». Сама по собі  мета абсурдна, адже  вся історія людства свідчить про те, що люди завжди мали, мають і матимуть не однакові можливості для реалізації прав і свобод. Не всі мають однакові здібності, відвагу і  певну суму грошей та достатнє число друзів, щоб  взяти ці права і ,тим паче,  ними скористатися. Як відомо, права потрібно брати навіть тоді, коли їх гарантує держава. А про те, як усе гарантує Українська держава, краще не говорити. Тому сам по собі закон з такою назвою не потрібний, а його мета  ілюзорна. Існує Конституція і чимало законів, які   призначені для максимального зменшення дискримінації. Хай би все це діяло! Практика показує, що в трудовій і гуманітарній сферах закони аж ніяк дискримінацію не викорінюють. Що може вдіяти ще один спеціальний закон? Отже поява згаданого законопроекту має якусь іншу, невідому нам мету. Спробуємо вияснити.

В загальних положеннях проекту є дуже цікава стаття, яка стосується визначення термінів.  «Антидискримінаційна експертиза» — аналіз проектів нормативно-правових актів, за результатами якого надається висновок щодо їх відповідності принципу недискримінації. Напевно це щось схоже на Велику Інквізицію. Безумовно, що люди, які прагнуть когось дискримінувати, намагатимуться  увійти у склад такої експертної комісії. В такому разі боротьба проти дискримінації між простолюдом буде замінена дискримінацією усіх з боку вибраних «інквізиторів». Вводиться цікавий  термін «непряма дискримінація — рішення, дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика, які формально є однаковими, але під час здійснення чи застосування яких виникають чи можуть виникнути обмеження або привілеї щодо окремої особи чи групи осіб за їх певними ознаками, крім випадків, коли такі дії або бездіяльність, правові норми або критерії оцінки, умови чи практика об’єктивно виправдані метою забезпечення рівних можливостей для окремих осіб чи груп осіб реалізовувати рівні права і свободи, надані їм Конституцією і законами України». Це словоблуддя  покликане полегшити працю  «інквізиторам» з вибраної експертної групи і дозволить звинуватити в дискримінації будь-кого навіть за косий погляд. А якщо якийсь капосник купить свідків,  то і невинна жертва приречена. Далі: «підбурювання до дискримінації — вказівки, інструкції або заклики до дискримінації окремих осіб чи груп осіб за їх певними ознаками»,  «пряма дискримінація — рішення, дії або бездіяльність, що призводять до випадку, коли до окремої особи чи групи осіб за їх певними ознаками ставляться менш прихильно, ніж до інших осіб в аналогічній ситуації», «утиск — небажана для окремої особи чи групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення щодо такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.». Окрім вичерпного переліку ознак дискримінатора, достатнього для звинувачення  будь-кого, пропонується ще й такий термін як «позитивні дії» — спеціальні тимчасові або постійні заходи, спрямовані на усунення юридичної чи фактичної нерівності у можливостях для окремих осіб чи груп осіб реалізовувати рівні права і свободи, надані їм Конституцією і законами України. Звісно, вичерпного переліку таких заходів немає, що знову ж, провокує зловживання законом. А  стаття 2 вносить явно неконституційні речі. Ми думали, що закони ґрунтуються на рівності прав, але в авторів інша думка – «законодавство України ґрунтується на принципі недискримінації». Якесь слово-покруч-«недискримінація»! Небезпечним для наших прав є і те, що до законододавчої бази боротьба з дискримінацією проект зараховує  так звані «та інші нормативно-правові акти». І на завершення –потужний удар по національній ідентичності – «Якщо міжнародним договором України, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.» Отже, стандарти «недискримінації» нам будуть диктувати сторонні організації іноземних держав, в незаангажованість яких ніхто не вірить бо світ конкурує. В кожного народу є власне розуміння  прав і  поняття дискримінації. Часто те, що в одного народу виглядає як дискримінація, в іншого є традицією і дискримінацією не вважається. Отже законопроект відкриває необмежені можливості сторонніх сил світу втручатися в нашу традицію життя і в такий спосіб працює проти глобальної конкурентоспроможності народу.

Тепер щодо сфери поширення закону. Нема питань щодо контролю за дискримінацією в структурах державної служби,  органів місцевого самоврядування, правосуддя, трудових відносин, охорони здоров’я, освіти, житлових відносин, соціального захисту, доступу до товарів і послуг. Є сумнів, що на додачу треба  зарегульовувати громадсько-політичну діяльність і приватне життя людини. Так можна наламати дров. За Конституцією є ознака етнічної самобутності, а так званої «мовної ознаки» не існує, але цим симулякром законодавство користується вже давно. Узаконених ознак явно збоченої соціальної поведінки людини у світі  вже є чимало, а про ознаки нормальної людини і про її захист від дискримінації  чомусь мовчать.

Стаття 8 законопроекту  приписує  антидискримінаційну експертизу всіх нормативно-правових актів, але  порядок її проведення віддає на відкуп уряду, хоч задля справедливості це повинен регламентувати закон. Що б не писалося у законі,  останнє слово матиме урядовий чиновник, на власний розсуд  приймаючи регламент і склад комісії з антидискримінаційної експертизи. Крім цього, чиновникові дозволено здійснювати так звані інші повноваження у сфері запобігання та протидії дискримінації, тобто необмежений волюнтаризм і суб’єктивізм.

В разі прийняття цього закону  від особистої  національної, культурної , політичної орієнтації  членів урядової експертної комісії і  міністрів стовідсотково залежить  чи причеплять будь-кому з нас, будь-якій громадській організації жупел дискримінатора. До кожного з нас за будь-яке невинне висловлювання можуть застосувати так звані «позитивні дії»  а то й потягнути до суду. Отже в такому вигляді законопроект про протидію дискримінації перетворюється в законопроект про державну монополію звинувачення в дискримінації. Зважаючи на ріст протестних настроїв населення, владі такий законопроект дуже потрібний.

І останнє. Дивує факт подачі урядом законопроекту, який  не  обумовлений  якоюсь проблемою виконавчої влади. Багато аналітиків сходяться на тому, що виконавча влада повинна виконувати закони і законодавча ініціатива уряду є нонсенсом. Якщо дати волю чиновникові, скоро кожен чих і косий погляд громадянина  може бути  приводом до звинувачення в дискримінації та у всячеському –ізмі. А хто має силу влади і грошей, зможе купити свідків і  довести аналогічну вину будь –кого невинного в суді. Тому  депутатам з опозиції  варто щось робити для реального розмежування повноважень гілок влади і  перегляду низки сумнівних законів, які  дозволяють звинувачувати громадян в екстремізмі, тероризмі, дискримінуванні і нетерпимості. Зловживання цією «гамувальною сорочкою демократії» може  виявитись  останньою краплею, яка  спричинить масовий бунт з важкими наслідками передовсім для бідного населення. Вирішення цієї проблеми є нагальннішим, від  закликів до революції. Без скасування  «законодавчого батога» для мас, подібні заклики здаються  спробами зупинити рухомий поїзд влади плакатним флеш-мобом без переживани за долю його статистів. Потрібно дати реальну свободу  народних зібрань і справедливій боротьбі громадян за власні життєві права перед тим, як агітувати бажаючих кидатись під владний поїзд  за  перехідний фетиш влади. .

М. Івано-Франківськ. 14.03.13р.                       Володимир Ференц