* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

« Нема омріяної України !»

03:30 13.03.2013

« Нема  омріяної  України !»

 

 

                                                                                Якби Ви  вчились  так ,як  треба,

                                                                                 То й  мудрость  би була  своя....

                                                                                                          Т.Шевченко

 

                               Відкритий   лист  Марії  Мат іос. Опозиціонерам.

 

 Шановна пані  Маріє! Прочитав  Ваші  «Полювання  на  Україну», аргументи  за  новий  закон  про використання мов  в  Україні, одним  із авторів  якого  є  Ви і  де  Ви   пробуєте  дати  відповідь на  запитання « А де ж  закінчується  Україна?».  На мій  погляд, кращою  відповіддю на   поставлене Вами запитання  будуть  приведені  мною слова художника І.Марчука, які він  з болем  дав  у одному  із  інтерв'ю в  тому ж  «Слові просвіти».

І це  не  тільки думка  І.Марчука:достатньо хоча б згадати  все, що  надруковано в  тому  ж тижневику багатьма  авторами,  які  кличуть  дивитися  гіркій  правді  в очі. Україна  над прірвою опинилася  через 21  рік незалежності, нема  України,а  є  невідомо яка держава з вивіскою Україна, на  яку не полюють,  а роблять все,щоб вона,за  словами Т.  Шевченка, «сердешна» залишилася  і надалі  такою, як  є. Роблять  це провладні  сили і,як не прикро ті,хто  називає  себе  опозиціонерами,  не  бажаючи дивитися правді  в  очі, дослухатися до песимістів,зробити належні  висновки  і  взятися за порятунок мови,нації,України, діяти ,а  не  звинувачувати когось, писати  листи з надією виховати владу, зробити її українською, проводити круглі  столи,товкти  воду  в  ступі, випускаючи пару  у гудок.

 Отож, погодьтеся, ніякого  полювання  на  Україну немає, а  є  лише  питання, що  робити маємо,  щоб  Україна   ,українська  національна  держава була і  ,як  не прикро,чи  є  ще  можливість врятувати  положення,  відійти  від  прірви, куди штовхали і штовхають  залишки українства  хто  зі  злими намірами, а  хто,  як  оптимісти-патріоти, через  свою бездіяльність  і  небажання глянути правді  в очі, зробити  висновки,  дослухатися.

Постає питання, які  ,зокрема, законодавчі  акти  можуть  сприяти  порятунку  мови, української нації ( без  мови  немає  нації) і  відтак розпочати на  21  році  незалежності  побудову  дійсно  української  національної  держави, бо  другої держави  УКРАЇНА  ,як  показує світовий досвід, не  може  бути. Очевидно,  це мають  бути  закони, які  сприяють зняттю  ярма  байдужості з українців, зростанню  національної  свідомості, духовному  відродженню  української нації, відтак, її єдності, гуртування  української більшості з  почуттям відповідальності  за  стан  справ  у  державі Україна. А це,як  вказують ,зокрема,чисельні  публікації  хоча  б  в тижневику  «Слово  просвіта» -  національна  освіта, обов'зкове  визначення  національності кожним  громадянином, представництво  українців  в  усіх  органах  влади, де  сьогодні  вони в  меншості, зокрема, і у Верховній  раді України,  а  в більшості   - росіяни,євреї і представники  інших  національних меншин.  Саме  останні  і  будують ,  як кажуть, правову, демократичну державу  з  вивіскою Україна! Хоч ,як  відомо,демократичною  і  правовою  люба  держава  стає, коли  вона НАЦІОНАЛЬНА,  коли корінна нація, більшість  править ,  а  становище  нинішнє -це лжедемократія ,  в  зашморгу  якої  знаходиться  дійсна  Україна. І  ніхто ,як  не прикро, не поспішає  зняти  той зашморг. Зокрема, і  через закон про  використання  мов, в якому, нарешті , мали  б    бути  уточнення , яка  мова  і  для кого  є рідною , яка мова  може бути регіональною з  уточненням , що  регіональною  російська  мова  аж ніяк  не  може  бути.

На  жаль, той  закон, який  Ви  презентуєте,на  мій  погляд, не  відповідає вищеназваним  цілям  порятунку української мови, нації , дійсної  України, бо  кличе , як  і  сьогодні, діяти і  надалі поза рамами  титульної  нації, що ще І.Франко,як  відомо,вважав  фарисейством  або  невиправданим оптимізмом. Не  знаю,як  вже  визначити,чого  більше  у  Вас  і  авторів закону після  всього, що надруковане  ,бодай, в тижневику «Слово  просвіта»  про  проблеми порятунку  мови, нації  і  України  і  з  чим  сподіваюся  Ви знайомі.,  але  чомусь  ,як  і  більшість політиків, громадських  діячів не берете  до  уваги,  не  бажаєте  дослухатися.

Згадаймо  лише   слова  вашого  колеги письменника  В. Захарченка  в  його  останній  статті »Мова  рідної землі... та  про  мислячий  очерет» :»Поки ми  не заговоримо  всуціль українською громадою  від старого (так,так,і  старого!) рідною  мовою, не бачити  нам  щастя на  своїй  землі( бо  й  вона    через нашу  національну  недолугість, недорозвиненість  нещасна),  не скинути  нам   чужого колоніального  ярма... ...І  не  розуміє наш рядовий   (  і  не  дуже  рядовий) українець.,що своєю відмовою  спілкуватися( саме  СПІЛКУВАТИСЯ)  рідною  мовою він нищить  її, бо  там, де  він мав  стати муром, утворилася  прогалина.  Там, де  він  спілкується  чужинською  мовою, виникає нищівне  силове  поле  для  рідної  мови» («Слово просвіти»,ч.6 ст.7).

Такі дуки  були висловлені  різними авторами  майже  в  кожному числі  тижневика. Прикро ,що  їх не почули, не дослухалися ,  політики, еліта ,навіть,ті,хто  видає тижневик, ці публікації  не стали  предметом  широкого  обговорення ,  Натомість, як  і раніше,    кличуть  на    захист  української  мови,  звертаючись не  до нації, а  до  суспільства, людей.  Як приклад,  шеф-редактор  тижневика, Голова  ВУТ  «Просвіта»  П.Мовчан звертається  до  Форуму  на  захист української  мови і  державності ( якої  державності,бо  українську  державність не захистить,а  вже  врятує  не  мова  сама  по  собі,а  лише  українська  нація, об'єднана,оздоровлена  рідною  мовою???!!!!)  :»Боротьба  за  мову... Це  ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНА  проблема,  й  СУСПІЛЬСТВО нарешті має  прокинутися до неї...зрозуміти, що  мова  йде  про самозбереження...Якщо ми не  об'єднаємо ЛЮДЕЙ навколо національних  і  соціальних проблем, то будь-які заклики про порятунок залишаться  гласом волаючого  в пустелі» («Слово  просвіти « ч.8,ст..1)

Чи не  тому  і на 21  році незалежності всі  заклики  про  захист  української  мови  залишаються  гласом  волаючих  в  пустелі без  належного  відгуку  і  реагування з  боку  титульної  нації, дійсного  рятівника  мови і  України, , без звернень  за вірною  адресою, бо не кличуть рятівника і  вперто  продовжують йти  і кличуть  інших   прямувати по  хибному  шляху,  залишаючись «глухонімими»!!

 На  жаль,по тому  ж  хибному  шляху  пропонуєте  йти і  Ви,  бо  покладаєтесь не  на  націю, а  на   політиків і  пишете :»Але  громадянин  хоче  знати, що  в  країні  є маса  відповідальних політиків,  які  готові  відстоювати  його  права....По-перше, на  все  потрібна політична  воля  верхівки-і це  ЄДИНИЙ  спосіб змінити  країну. А  іншої  причини  таких  не - змін - немає».(«Слово просвіти ч.5,ст..4,5).Хоч,як  відомо, таких політиків  може  дати  лише  здорова титульна  нація, більшість населення., якщо  дбати  про  дійсно  українську  Україну

Ще  М.Грушевський   в своїй  роботі «Хто  такі  українці і  чого  вони  хочуть» стверджував ,що  незалежну  українську Україну  мають  будувати    , насамперед , українці  з роду і племені  під проводом  Українців  з  великої літери, до яких  приєднуються   представники інших  національних меншин, проявляючи  толерантність ,як  писав  журналіст В.Ференц,без  фарисейства,  повагусть  до  української  справи, до  права  більшості за  національною ознакою,а  не, як  Ви  пропонуєте ,толерантність  до всіх ,а  титульна  нація  за  визначенням  багатьох  перебуває  на  рідній  землі  ,в У країні  в  пригніченому  стані. То  яка  ж  тут  толерантність !!!

Ви  самі наводите  слова   українця:» Тепер  захищати  українське в  Україні  стало фашизмом. Хочеться  просто емігрувати і  покинути цю  країну, бо не буде  в ній  майбутнього.»  Ви вважаєте, що» це  думка із присмаком  емоцій»  На  жаль, пані  Маріє, гірких  емоцій про  дійсне  становище   українства  на 21 році незалежності.,емоцій , до яких  давно мали  би  прислухатися  політики, еліта.  . А  те, що за  21 рік незалежності   не те,  що  з'вилася така  критична маса відповідальних політиків, на  яку  Ви   покладаєтеся, а  нема  , бодай ,одного  такого політика,Українців  з  великої  літери., мало би Вас переконати, що  далі йти по хибному шляху-це  штовхати Україну  до прірви, над якою  вона, сердешна ,  уже  стоїть .

Ви  забуваєте  ч  не  знаєте, що  як  стверджує М. Сядристий  (і  не  тільки він!) «ми живемо при  радянській  владі, яка  переодяглася»(«Слово просвіти»ч.8,ст..10).

Пропонуючи  і  далі  йти  по  хибному шляху, не  дивно, що  Ви, як  і  нинішня  влада, бачите  Україну  російськомовну  і  україномовну, навіть  знаходите « багато  російськомовних  патріотів  України» .,   хочете захищати  права  тих  і  інших,  хоч  в дійсності  Україна  багатонаціональна, багатомовна, де  кожній  нації  і  народу  відповідно до  статті 11 Конституції  України  держава  забезпечує  розвиток мовної, культурної, релігійної, ЕТНІЧНОЇ  самобутності .Цим правом  в Україні, не  покладаючись  на  владу,  сповна  користуються  представники національних  меншин ,  насамперед,  російської., які  мають розгалужену  мережу  організацій.

 І  тільки   титульна нація  українська,  залякана   націоналізмом  і  не  сприймаючи  в  більшості  останній  як  ідеологію  державного будівництва, залишається  бездіяльною, покладаючись  на  владу, яка  не  була, не є  і  невідомо коли  буде українською ,якщо  українці  не прокинуться, не  скинуть  ярмо  байдужості, до  якого вони  так  звикли, що воно їм  і не муляє , не  будуть нарешті  спроможними  обрати  дійсно  українську  владу. То  ось  ,погодьтеся, про  що мають  дбати  законодавці,  захищаючи  , як  у  всьому світі, не  права  мовних груп, в  Україні  російськомовних  і  україномовних,а  права української нації  і національних меншин, права українців,росіян,поляків,євреїв,татар  і  інших..

На  жаль, Ваш  законопроект, на  мій  погляд продовжує  запропоновану  ще  Л.Кучмою лукаву гру, політику  поділу  України на  російськомовних  і  україномовних  при  засиллі  першої.

Не дивно, що  для  Вас  мова  українська  стане  державної не  тоді,  коли нею  будуть спілкуватися  всі  українці, як  вказує В.Захарченко, коли  українська  мова   буде  почувати  себе   добре  в рідному  мовному  середовищі, яке  нині  за  словами А.Погрібного висихає  на  очах  і із  океану  перетворилося  на  озерця, рівчаки  і  перетічки ,  а коли  нею .  будуть публічно користуватися  чиновники,  депутати. Тому  Ви пишете :»І  цей  законопроект стосується суто публічного  життя  держави, і  жодним  чином не  впливає на  мову  приватного  спілкування. ... хочеш працювати  в державних структурах,  отримувати  платню  з  податків  громадян - знай  державну  мову.. А  поза  тим,  я  вже  це  казала, спілкуйся  хоч  на  мигах,хоч  десятьма  мовами  одночасно.».  То  ми  таке  вже маємо  і  сьогодні, коли , кажуть,  навіть  народні  депутати на  трибуні  Верховної  ради не  забувають  українську,а  поза  тим -  спілкуються  російською, коли  українська  державною є  на  папері,а  в дійсності -  державною  є  російська, як  не  прикро. Адже  ,якщо вірним є  «без  мови  немає нації»,  то вірним , погодьтеся  буде  і  зворотнє  « без нації, без  рідного мовного  середовища  немає  мови, яка  вмирає,  а  мова є  державно де юре,  а не  де  факто.  І  Ви  впевнені, що  в такій  ситуації , з таким  законом, спілкуючись дома на  мигах,  здебільшого  російською,   прокинуться  українці , щоб реалізувати  своє конституційне право на  розвиток  мовної самобутності,  щоб українська  мова  стала    державною не  тільки де  юре, а і  де  факто??!!

 Один  із  авторів  репрезентованого Вами  законопроекту  І.Фаріон ,  виступаючи н а  111  етапі  Всеукраїнського Форуму   «  На захист української  мови...»,  оцінює  законопроект «  як  дуже  серйозну  юридичну  пам'ятку,  що  може  вплинути на  нашу правову  свідомість, мовну  й  національну  свідомість»(« Слово просвіти»,ч.9,ст4) Можливо  і  так,  але  спочатку  треба  мати  згуртовану  титульну  націю, яка  б   усвідомлювала  значення  мови   для  української державності.,  захищала  рідну  мову  ,а  не казала,  що  «немає значення»,що  рідною  мовою  для українця  може  бути  і  російська.

  До речі,на  тому  ж Форумі  не  дослухалися  до  думок  тих, хто  кликав  «формувати  українську  націю»(М. Поровський і  інші)  Їхні  думки  не  знайшли  відгук  в  рішеннях Форуму, де  продовжені звинувачення   влади і В. Януковича, звернення  до  останніх, хоч  таж   І. Фаріон   дійшла  до висновку, що справа  не  в  Януковичу і  обіцяє» будьмо впевнені, що  ми перейдемо через  той стан  пекла,  яке  ми  самі  собі  створили. Але  ми очищемося й оздоровимося»(  там  же).

Та мабуть  не  скоро,  з огляду  на  Ваш  законопроект і  рішення  Форуму, де   намагаються  діяти  поза рамами  титульної  нації,  товкти  воду  в  ступі,шукаючи  ворогів  зовні  і  бачачи, що ворог сидить  в  нас  самих, українцях,  плодячи  недієві  організаційні  структури(  були НКЗУ і  ще  якісь, зараз   створюють  КР  з тими ж  учасниками ??!!), обмежуючись  лише закликами   діяти , кличуть  на  Майдан,  на  вулиці До кого  ті  заклики і  чи  спрацюють  вони, коли навіть  на  Форум  із  запрошених  всіх  народних  депутатів  прийшли  лише  двоє??!!

До  речі  ,на  тому  ж  Форумі  І.Фаріон   висловила впевненість, що репрезентований  Вами  законопроект  ніколи не  буде  прийнятим. В рішеннях Форуму  згадують про Ваш  законопроект, а  також про  законопроект, доопрацьований  комісією, який  влаштовує  опозицію і  який  В.Янукович  обіцяв  внести  на  розгляд  в парламент,  але  із зрозумілих причин не робить  цього. То, можливо, пані  Маріє,  не  варто  морочить  голову  суспільству  варіантами  законів , а зосередите  увагу  і  зусилля на   тому,  щоб  законопроект комісії  був  внесений  до парламенту. Адже в  такому разі  можливо вдасться  об'днаними  зусиллями  опозиції  і  більшості, насамперед  , зусиллями  народних  депутатів, українців  за національністю  із  різних фракцій, згадавши  Т.Шевченка «Обніміться  брати  мої». з прийняттям  закону  комісії  скасувати  закон  КК.

Можливо   я  помиляюся. Дай  Бог,щоб   було  так  і нові  сили  в парламенті  зробили на  законодавчому полі ,бодай  , перші  впевнені і  вірні  кроки  в  напрямку  порятунку української  мови, нації і  дійсної  України, української національної держави, омріяної  України.

Бажаю  успіхів. Щиро Леонід Пінчук,Миколаїв,шанувальник  і  дописувач А.Погрібного,член   ініціативної  групи  громадянської  акції  «Калинова гілка»