Без традиції  віри  і  сталої традиції життя народи дуже швидко втрачають власне обличчя. Це  особливо стосується нашої інформаційної доби, позначеної  згубними для духовного життя людини  побічними наслідками глобалізації. Навіть церква під впливом всесвітнього потоку інформації , модернізується набагато швидше, ніж змінюються усталені віками традиції. Це особливо помітно в духовних осередках  Америки і Європи. За всіма ознаками український захід теж починає  захоплювати нетерплячий вітер світової модернізації. Від цього не сховатись, але головне – не втратити  б чогось важливого з нашої традиції, особливо тієї, яка переплітається з нашою релігією.  Традиціям шкодить наша непослідовність і пожадливе переймання  не завжди  корисної європейської моди,  некритичне сприйняття поширених інформаційних та політичних кліше. У зв’язку з цим  варто дуже уважно прочитати статтю  о. Бориса Ґудзяка, о. Юрія Щурки і  Мирослава Мариновича  під заголовком: «У нашу хату знову увірветься вертепний Жид». (УП від 19.12.2011). Знаменно, що стаття вийшла якраз на Миколая, якого світ  замінив Санта Клаусом чи просто Сантою, чомусь зробивши головною персоною Різдва. Не секрет, що світом давно мандрує  погана мода святкувати Різдво як світське і мало дотичне до релігії, в якому головне – подарунки і від Санти. А в нас  Різдво  відбувається  згідно з традицією. Проте, якщо до традиції щось необдумано додати чи відняти, наприклад, відмовитися від Вертепу, то українське Різдво може втратити головне. Не варто поспішати все модернізувати і переробляти,  адже і так чимало традицій на межі забуття. Більшість  збереглись, завдячуючи українській християнській релігії  і  східному, українському обрядові. Якщо щось суттєве додати  чи відняти від такої  різдвяної традиції як Вертеп, ми можемо втратити цю традицію, адже все менше молоді колядує і ходить з Вертепом. У зв’язку з цим неоднозначно сприймаються слова шановних представників Українського Католицького університету: «Як нам ставитися до образу "Жида" в традиційних вертепах? Євреями в історичному бутті були не тільки торговці та лихварі. Євреями були апостоли та майже всі автори Нового завіту. Єврейською була Пресвята Родина – Йосиф та Марія...Як нам, спільноті Українського Католицького університету (УКУ), ставитися до образу "Жида" в традиційних українських вертепах? Чи й далі бачимо ми в цьому образі справжній корінь наших соціальних, національних і політичних лих? Чи не підсміюється над нами Сатана, що ми забавляємося цим образом, у той час як у державі нашій гучні бенкети справляє нерозпізнане зло?» А й справді, як нам ставитися до образу Жида чи царя Ірода  в традиційних Вертепах? А ніяк! Так, як до персонажів стародавньої релігійної вистави. Думаю, що євреї, як люди розумні, не образяться, як не ображались  протягом  історичного  часу існування українського Вертепу. Євреї  вміють поважати традиції, а також інколи  люблять посміятися  самі із себе, вважаючи це ознакою сильної нації. На думку спадає  дуже скрупульозне ставлення японців, а також багатьох східними народів до виконання історичних національних  вистав. В цьому  весь характер японців і саме таке поважне шанування національної традиції допомогло їм достойно пережити  трагедії і катастрофи від атомного бомбардування США  до  недавнньої трагедії  Фукусіми. Давні традиції можна зберегти лише в автентичному  вигляді, в старих текстах, із   тими самими старими персонажами. Як тільки хтось пробує вносити щось сучасне, а то й політичне, починається самосуд над традицією - ревізія на толерантність   і таке  огидне пристосування до  таємної думки сильних світу цього, що майже нічого  від цієї традиції не залишається.  Приміром, в Інтернеті можна знайти чимало сучасних сценаріїв Вертепу, але всі  поважаючі себе  гурти чомусь грають той єдиний, первісний основний, який дійшов  до нас від прадідів. Тому мені чомусь не хотілося дивитися парадний вертеп, де колись грали ролі  політики разом з Юрієм Луценком. Можливо  надто вільне поводження з текстами і надто нав’язливе внесення в дійство політики, стало причиною поступового збайдужіння до Вертепу і коляди?  Культивоване маскультурне  ставлення  до Вертепу, як до тексту, з яким можна робити , що заманеться ,  неминуче мало завершитись тими запитаннями, які поставили шановні  представники УКУ. А мода на толерантність і  страх опинитись поперек глобальної боротьби з  -ізмами та -измами тільки прискорюють процес  ревізії  прадавньої української традиції. Звісно, можна  змінити половину тексту і вилучити з дійства пару персонажів - Жида, можна й Ірода, але то вже буде не Вертеп, а святковий ранок у дитсадку «Сонечко».

М. Івано-Франківськ. 21.12.11р.                           Володимир Ференц