* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Прецендент Каддафі

10:33 25.10.2011

Прецендент Каддафі

Після Іраку, Алжиру і Єгипту  події в Лівії  і  драматична доля  Муамара Каддафі  завершує  якусь дивну закономірність. Не помітити  її  неможливо, але  очевидно одне  - у світовій політиці без правил  створюється прецендент, від повторення якого не застрахована  жодна держава, яка не вписується в глобалізаційний проект  зручної  трансформації  народів. Немає  жодної гарантії, що  подібне може обминути Україну. Хоча  очевидних підстав для примушення нас до демократії зараз ніби немає. Є умови, в яких наші політики  можуть, самі   того не бажаючи,  «підставити» державу і  мирних громадян. Звісно, все може обійтись, якщо  недалекоглядні борці за владу  не зловживатимуть  нерозумними звертаннями за допомогою до світу. А то можуть накликати  лихо, якщо не знатимуть як діє  сучасна світова машина, яка  саме зараз перемелює  мусульманські держави, а перед цим працювала на Балканах, Близькому Сході  і  невідомо ще де. Ця машина  перший раз перемолола і нас в 90-ті роки, зробивши нам грабіжницьку  приватизацію і гіперінфляцію руками не дуже досвідчених, але жадібних до доларів  комуністичних та комсомольських функціонерів. А ми не відали звідки це на нас. На щастя, «м’яких » українців треба довго товкти в глобальній ступі, щоб перетворити в безвольну споживацьку людську масу, нездатну чинити опір  визиску світовими  фінансовими корпораціями. Не секрет, що світом керує  певне число  таких  корпорацій, інакше не може бути  в час глобалізації фінансів та інформаційних ресурсів.  Така система може діяти лише за умови відносної уніфікації людства, тобто перетворення населення більшості держав в  дуже схожих за світоглядом, інтересами і потребами людей без особливої релігійності і  високої моралі. Тому каменем на шляху глобалізаційного проекту завжди будуть народи, які неохоче і  повільно  втрачають власну релігію і самобутність, традиції. «Демократизація» Іраку, Алжиру, Єгипту, а  тепер Лівії  вочевидь має на меті  зруйнувати їхню  традиційну владу, яку терпить народ, своєрідну демократію по-східному  і насадження уніфікованого стереотипу  громадянського суспільства. Безумовно  це докорінно ламає уклад життя і , очевидно,  й усталену і в якійсь мірі захищену економіку цих держав, призводить до людських втрат і  зниження життєвого рівня. Будь-яка  жорстка реформа є надзвичайно затратною і оплачується коштом страждань населення. Все це відбувається як світова допомога  поневоленому народові  в боротьбі проти тоталітаризму власної влади. Отже формальною причиною  силового втручання  в життя будь-якої держави  є  такі головні умови: жорсткий  захист національної і релігійної самобутності та небажання  народу  виконувати так звані головні правила  світової уніфікації (стремління до однаковості  укладу життя), створення з допомогою світового інформаційного потоку  іміджу тоталітарної чи диктаторської держави і  наявність якогось дуже важливого для одержання  надприбутків  природного ресурсу. Остання причина  є останньою по значимості. Вочевидь доступ світових корпорацій до нафти не є основною причиною участі у спровокованих соціальних конфліктах  Іраку та Лівії. Якщо екстраполювати  прецендент Каддафі до реалій України, вимальовується цікава картина. Україна має життєво важливий і неоціненний в планетарному масштабі  природний ресурс - величезний запас чорноземів. Запаси мінеральної сировини теж значні і тому підсилюють перший фактор. А також мирне і роботяще населення, яким легко маніпулювати з допомогою інформації. Українська влада  поводиться  так, що немає жодних проблем  в зручний момент  організувати її світовий тоталітарний імідж. Які умови можуть привести до повторення преценденту  Каддафі  в Україні? А хто сказав, що це вже в певному сенсі на нас не опробувано?  Хіба  руйнування  іміджу ненадійно отруєного Ющенка  і  створення ситуації  морального «побиття  президента черевиками українців в обличчя», яке не могло  відбутись без зовнішнього інформаційного втручання, не має дивної схожості з  принизливою  екзекуцією  та вбивством Каддафі? Це лише фантазія, але  нам не завадить бути обережнішими в стосунках зі світом. В чому полягають ці остороги? Було б добре  навести порядок  в інформаційному просторі держави, але зараз це майже нереально. Друге – не варто поспішати з дозволом продажу землі, принаймні  до  усунення загрожуючих чинників.   Головний загрожуючий чинник – її ж політична система і так звана політична еліта, яка  часто діє необачно, провокуючи світ до агресії. Реакція на арешт і засудження Юлії Тимошенко  показала як одностайно і прицільно глобалізований світ може демонструвати агресію, починаючи з нагнітання негативного іміджу влади і держави. Вочевидь чинній владі, як би ми її не критикували всередині країни,   не варто давати зовнішніх приводів для  називання її тоталітарною і диктаторською,  заручитись  підтримку власних і світових ЗМІ для пояснення власних дій. Відповідно, варто опозиції самій розбиратись із владою і бути обережними повинні у висловлюваннях  і закликах до світу  карати власну тоталітарну  чи названу ще гіршими епітетами владу. В цьому сенсі назва «Комітет боротьби з диктатурою» не є вдалою, бо апріорі дає світові привід диктаторською називати державу, краще щось типу «За українську Україну». Означає те саме, але формально не провокує проти нас увесь світ. Чужі сили нам в жодному разі не поможуть, якщо не матимемо своїх. А обзивання влади тоталітарною диктатурою тут же підхоплює  медіа і  з дурного розуму ми самі собі сформуємо  поганий інформаційний імідж держави, щоб цим іміджем, як довбнею хтось міг бити  по цій державі, реально попадаючи в простого громадянина. Є й  інша проблема, яка  може бути вкрай негативно сприйнята сильним світом. Ми реально починаємо опиратись уніфікації, яка в нашому  випадку     відбувається  через тотальне зросійщення. Проект «Русскій мір»  є  суто глобалізаційним і в однаковій мірі вигідний  домінуючим фінансовим корпораціям світу та Росії. Саме  з подачі і участю проросійських сил  здіймається галас про порушення прав російськомовної людини, множаться грантоїдні структури, які обзивають нацистами і фашистами звичайних патріотів-українців. За гроші вони розгорнули таку антифашистську діяльність, що для звіту навішають жупел нациста на кожного другого україномовного українця. Росія є одним і з визнаних глобалізаційних центрів –російськомовним, на відміну від  англомовного у Європі. Тому якщо  українцям  надоїсть домінування російськомовного середовища  у владі і всіх  структурах суспільства і вони захочуть самостійно, без гарантії держави,  реалізувати конституційне право на мовну, культурну і мовну самобутність, це дуже не сподобається не тільки Росії – ми можемо накликати на себе  вкрай ворожу реакцію світу. Не варто описувати, як все може бути, щоб не наврочити, але  сценарій може виявитись схожим до лівійського. Справедливі  вимоги українців  щодо рівноправності  у самобутньому житті  і  мові  можуть  подати як  екстремізм і «національну революцію» чи міжнаціональний конфлікт з російськомовним населенням, хоч реалізація прав українців аж ніяк не заважає реалізації аналогічних прав меншин і корінних етносів. Якщо  цей конфлікт буде супроводжуватись з одного боку звинуваченнями  влади в тоталітаризмі, а з іншого наклеювання на більшість населення (українців) ярликів націоналістів, нацистів, фашистів, екстремістів і терористів - підоспіє дружно озвучений світом імідж України як  тоталітарної чи диктаторської держави. Після цього у світу вже є комплект типових формальних ознак, щоб можна було втрутитись  ( є готова до продажу земля, відчутний спротив уніфікації  як небажання входження та розчинення в російському світі, створено тоталітарний імідж влади і  спровоковано міжнаціональний конфлікт). Світові буде дуже важко утриматись від спокуси втрутитись. Звісно, роль «примушувача до демократії» по праву візьме на себе  визнаний східний глобалізаційний центр - Росія. За іронією долі,  проросійське  керівництво держави  може в цій ситуації  випробувати на собі  прецендент Каддафі. Як поведуть себе етнічні українці – невідомо, принаймні  ті, що досі не стали хохлами, українцями залишаться  за будь-яких умов. Звісно, це така собі напів-фантастика, але  про всяк випадок  українським  політикам і українським націоналістам, олігархам  і простим громадянам треба  за будь-яких умов шанувати державу, рахуватись із словами і самим тихо і твердо розбиратись із власною владою та з осторогою дивитись у  сучасний, переважно безбожний світ  щоб не провокувати  його до гріха.

М. Івано-Франківськ . 24.10.11р.                                 Володимир Ференц