У нашім раї на землі, –                                                                                                                                        

писав Тарас Григорович Шевченко, –

         Нічого кращого немає,

         Як тая мати молодая,

         З малим дитяточком своїм.

За Великим Кобзарем і за нашим душевним покликом, серед усіх цінностей України саме ці найвищі – Мати і Дитя.

         Матір’ю називає Україну в своїх поетичних рядках Василь Симоненко: «… маю я святе синівське право з матір’ю побуть на самоті».

         Отже, Мати – це ще й Батьківщина. Тим-то таким патріотизмом палають серця українців, тому-то такі непереможні лави наших бійців нині на Сході.

        У багатьох з них вдома лишилися діти – найдорожчі кровиночки.

        А чи забезпечені і малята, і старшенькі достатнім захистом держави? Зайдімо до лікарняних палат, загляньмо в очі медиків: чи все, як слід?

       З сердець людських до згорьованих діток схиляються й інші цінності України – доброта, любов, на якій, як мовлять  у народі, світ тримається, співпереживання, щирість і щиросердечність, увага і повага до особистості, безкорисливість, прагнення допомогти, врятувати!

       Душа українська багата і прекрасна, не зашорена, а відкрита для усього світу!

       Підмурівком же духовного багатства народу є його працелюбність, самовідданість у роботі, високий розумовий потенціал, обдарованість від самого Бога!