Літературний форум

* * *

У поїзді, щоразу, коли я чую слово «проїзд», я мало не сміюся, як
учень початкової школи.

* * *

У поїзді, щоразу, коли я чую слово «проїзд», я мало не сміюся, як
учень початкової школи.

* * *

Двох 19-річних мешканців Львова завербували російські спецслужби, які видавали себе за співробітників СБУ. Юнаків переконали, що вони беруть участь у спецоперації проти «ворогів України», і доручили підпалити поштове відділення та двері кількох квартир. Це була спроба експлуатувати патріотизм українців та їхню довіру до правоохоронців, щоб використати їх для підривної діяльності.

* * *

Президент Фердинанд Маркос-молодший у вівторок очолив інспекцію майже завершеного мосту Камаланіуган, який з'єднає північно-східну та північно-західну частини провінції Кагаян.

Після завершення будівництва вантовий міст довжиною 1580 метрів з'єднає міста Апаррі та Камаланіуган. Це єдиний міст, що перетинає річку Кагаян у найпівнічнішій частині Кагаяна.

* * *

Кандидат у президенти від партії Гоміньдан (Гоміньдан) Хау Лунбін сьогодні оголосив про свою політику щодо обох боків протоки, заявивши про намір відкрити представництва Гоміньдану в Пекіні та Шанхаї. Речник Ради у справах материкового Китаю Лян Веньцзе заявив, що консультації та обміни між сторонами протоки повинні залишатися офіційними, оскільки це найкращий підхід.

* * *

США зможуть передати Україні лише 20-50 ракет "Томагавк" – цього недостатньо, щоб змінити хід війни, – FT.

«США мають близько 4150 ракет «Томагавк», але зможуть передати Україні лише кілька десятків. Нові закупівлі обмежені», — колишній чиновник Пентагону Марк Канчіан

БЛОГИ

Блог Романа КУХАРУКА

Блог Дмитра ГАВРИЛЮКА

Блог Миколи ГНАТКА

Блог Оксани БЕЛЯКОВОЇ

Блог Миколая МЕЛЬНИКА

Блог Вячеслава CІВЧИКА

Блог Антона ВАРВАРИЧА

Блог Вячеслава СНІЖКА

Блог Галини КОСЯН

Блог Тетяни ІВАНЧУК

Блог Євгена ПАСТУХОВА

Герої нації

Віль ГРИМИЧ

21:13 07.06.2025

У межах рубрики «Україна. Знати – це перемагати!» до 100-річчя з дня народження, ми згадуємо українського літературознавця, перекладача та заслуженого працівника культури України Віля Гримича (1925–2016).

Віль Григорович Гримич народився 7 червня 1925 р. Закінчив філологічний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка (1953 р.) та аспірантуру. Був учасником Другої світової війни, отримав звання капітана, нагороджений орденами та медалями.

Працював завідувачем відділу зарубіжної літератури «Літературної газети» (1957–1960), заступником головного редактора газети «Молодь України» (1960–1962 рр.), відповідальним секретарем та заступником відповідального редактора журналу «Дніпро» (1962–1965), а також у інших видавництвах.

У його перекладі зі слов’янських, тюркських та західноєвропейських мов вийшли прозові та поетичні книги науковця, зокрема романи й повісті: у перекладі з чеської — «Таємниця золотого Будди» Й. Несвадби (1961), «Юпітер з павою» П. Гануша (1963); у перекладі зі словацької — «Мертві не співають» Р. Яшика (1963; 1975), «Смерть зветься Енгельхен» Л. Мнячка (1966); у перекладі зі словенської — «Команда “Синьої чайки”» Т. Селішкара (1965), «На сплавах» А. Інголича (1968), «Балада про сурму та хмаринку» Ц. Космача (1983); у перекладі із хорватської — «Казки з давнини» І. Брлич-Мажуранич (1971 р.); у перекладі з узбецької — «Халамидник» Г. Гуляма (1972; 1991), «Джура. Далека пустеля: Повісті» У. Умарбекова (1988), «Узбецькі народні казки» (1975; 1985).

У 1966 р. став членом Спілки письменників УРСР.

Крім того, Віль Григорович переклав низку драматичних творів, які були згодом поставлені у київських та обласних театрах. Так, з французької переклав — «Вісім жінок» Р. Тома (1980), з італійської — «Моя професія — синьйор з вищого світу» Дж. Скарначчі та Р. Тарабузі (1982), «Привиди» Е. де Філіппо (1993), з німецької — «Візит старої дами» (1983), «Геркулес та Авгієві стайні» (1989), з іспанської — «Кара без помсти» Лопе де Веґи (1998) та ін.

Науковець був членом-кореспондентом Словенської Академії наук і мистецтв (1991). Відомий як автор багатьох статей, есе в періодиці й книжках про іншомовні літератури, зарубіжну україніку, а також шевченкіану. У 1999 р. отримав орден Богдана Хмельницького; у 2001 р. отримав орден «За заслуги» 3-го ступеня. З 2005 р. був членом Президії Національної спілки письменників України.

Віль Григорович Гримич помер 2 жовтня 2016 р. у Києві.

У ЦДАМЛМ України зберігається особовий фонд Віля Гримича (№ 969). Документи фондоутворювач передавав особисто у 1981 р. Фонд налічує 14 одиниць зберігання, датованих 1961-1976 рр.; документи носять творчий характер: переклади творів різними мовами світу (сербсько-хорватською, словацькою, словенською, чеською, узбецькою). Окремі творчі документи перекладача відклалися у особових фондах літературознавця Дончика В.Г. (Ф. 810) та письменника Андріяшика Р. В. (Ф. 917), у фонді видавництва дитячої літератури «Веселка» (Ф.667) та у фонді редакції літературно-мистецького та громадсько-політичного журналу іноземної літератури «Всесвіт» (Ф.806).

Наразі поповнення особового фонду триває і Архів-музей висловлює щиру вдячність дочці Віля Григоровича – українській письменниці, доктору історичних наук, шановній пані Марині Гримич за довіру.

Інформаційне повідомлення підготувала головний спеціаліст відділу використання інформації документів та комунікацій Марія Бугаєва.

До уваги читачів! Принагідно нагадуємо про «етикет спілкування» з розміщеними в межах проєкту архівними першоджерелами.

Архівні документи розміщено з ознайомлювальною метою, при використанні інформації з них посилання на автора та місце зберігання є обов’язковими.

Всі статті розділу "Герої нації"