ПЕРШИЙ МАЗЕПИНЕЦЬ - ПИЛИП ОРЛИК
11 жовтня 1672 року народився Пилип Орлик, обраний гетьманом Війська Запорозького в еміграції. Його обрання на гетьманство відбулося 5 квітня 1710 року в місті Бендери Молдавського князівства в присутності запорожців на чолі з кошовим отаманом Костем Гордієнком, шведського короля Карла XII, польського воєводи Юзефа Потоцького та Кримського хана.
Тоді ж була ухвалена на великій козацькій раді Конституція Пилипа Орлика – «Договори і Постановлення Прав та Вольностей Війська Запорізького...», яка стала першою демократичною конституцією не лише в Україні, а й в Європі.
Ця видатна постать у нашій історії - людина, яка не мала у своїх жилах жодної краплі української крові, але усе своє життя присвятила боротьбі за соборність та незалежність Української держави.
Тож, народився майбутній гетьман у селі Косуті Ошмянського повіту Віленського воєводства Великого Князівства Литовського (нині Вілейський район, Мінська область, Білорусь) в родині чеських баронів — Орликів. У своєму "Щоденнику подорожнього" Пилип так писав про власне коріння: "Предок мій, барон Орлик, під час чеської революції, коли була війна гуситів, переселився до Польщі. В Кракові, в костьолі Святого Станіслава лежить мій прадід Станіслав Орлик..." Згодом представники польської гілки Орликів оселяються у Білорусі, землі якої на той час перебували у складі Литви.
Батько майбутнього гетьмана - Степан Орлик служив у війську короля Речі Посполитої, загинув на 51-у році життя під час польсько-османської війни у битві під Хотином в грудні 1673 року. Мати - Ірина Орлик походила зі шляхетського литовсько-білоруського роду Малаховських-Володкевичів, тому охрестила сина за православним обрядом (батько ж був католиком). На початку 90-х років XVII століття Ірина Малаховська продала маєтності в Білорусі й перебралася з дітьми в Україну, до Києва.
Освіту Пилип здобув у єзуїтському колегіумі у Вільно (нині Вільнюс, Литва), а також у Києво-Могилянській академії, яку закінчив у 1694 році. Під час навчання він виявив особливий хист до філософії, історії, поетики, риторики і логіки. Знав вісім європейських мов, а також давньогрецьку й латину. У Києво-Могилянській академії його вчителем був професор філософії Стефан Яворський. Саме за його рекомендацією Орлик отримав першу службову посаду - став писарем Київській митрополії. А вже за кілька років його запросили до Генеральної військової канцелярії в Батурин.
«Як чужий в українських колах Гетьманщини, мусів він зробити себе потрібним, мусів виробити собі впливи і знайомства пильною працею, ґрунтовним знанням і освітою», – пише про раннє життя Орлика автор книги про нього, історик Борис Крупницький.
Орлик одружився з дочкою полтавського полковника Григорія Герцика - Ганною. Але найбільшим його протектором і вчителем став сам Іван Мазепа, який цінував розумних, інтелектуальних та освічених молодих людей, просуваючи їх на урядові посади в Гетьманщині.
Коли Мазепа роздумував про союз зі шведським королем Карлом ХІІ та його ставлеником, королем Польщі, Станіславом Ліщинським і провадив таємні переговори, то спочатку про ці наміри гетьмана знала лише одна людина в його оточенні – Пилип Орлик.
Після Полтавської битви, що відбулась у червні 1709 року, Орлик пішов в еміграцію за Мазепою, взявши з собою родину.
Опинившись в Бендерах після полтавської катастрофи, Мазепа помер у вересні 1709 року. На жаль, гетьман не визначив чітко свого наступника, а також не визначив, кому мають дістатись його скарби.
Головними претендентом і на те, й на інше були – небіж Мазепи Андрій Войнаровський та Пилип Орлик, підтримуваний частиною козацької старшини, яка після Полтави подалась в еміграцію.
Після роботи так званої «Бендерської комісії» спадок Мазепи дістався Войнаровському, який не виявив інтересу до гетьманської булави.
Орлик вагався, розуміючи, яку відповідальність бере на себе, на які небезпеки наражається. Крім того, матеріальне становище всіх козаків в Бендерах було важким, а тут ще й скарб Мазепи дістався Войнаровському, який дистанціювався від української справи...
Пилип Орлик був обраний гетьманом, лише отримавши запевнення з боку Карла ХІІ, що шведський монарх буде гарантом українських визвольних змагань. Король дав письмову обіцянку, що "доти не складе зброю, доки не будуть визволені з московського ярма Україна і козацтво".
В січні 1711 він організував військовий похід в Україну, який, на жаль, виявився невдалим. Татари, які виступили тоді союзниками, не дослухались порад Карла ХІІ та Орлика, порушивши умови військового договору. Через брак дисципліни у їх війську та бажання брати ясир цей похід на Правобережжя фактично провалився.
Втім, московія зазнала поразки у Прутській битві в липні 1711 року, що було фактично реваншем за Полтаву. В цій кампанії разом із турками брали участь і українські війська Орлика та Гордієнка. Петро І з усім своїм військом потрапив тоді в оточення. Лише хабарі допомогли йому вийти з Молдови й уникнути полону.
Після так званого Прутського миру, 5 березня 1712 року султан надіслав свій фірман, за яким на Правобережну Україну й Запорозьку Січ поширювалася влада Орлика. У квітні 1712 року Османська імперія підписала договір з московією: Лівобережжя з Києвом та його передмістям лишалося за московською державою. Ратифікація Прутського договору в такому вигляді стала тяжким ударом для Орлика та його побратимів. Адже Україна залишалася розділеною, над Лівобережжям продовжувала панувати москва. Влада ж Орлика над Правобережною Україною, отримана за султанським фірманом, через непоступливість Речі Посполитої була надто примарною: вже через два роки, у квітні 1714 року, Османська імперія та Річ Посполита уклали договір, за яким Правобережна Україна залишалася за Річчю Посполитою.
З 1714 року Орлик із частиною старшини скористався запрошенням короля й жив до 1720 року в Швеції. В 1718 році у військовому поході загинув Карл XII. Після підписання шведсько-московського миру український гетьман виїхав звідти й вимушено змінив по черзі Німеччину, Австрію, Річ Посполиту, Туреччину...
Проте Орлик ніколи не припиняв пошуку підтримки України у різних європейських держав (Франції, Великої Британії, Речі Посполитій, Ватикану, Саксонії, Пруссії та інших), неодноразово порушував питання про допомогу в справі відновлення української державності, продовжував бомбардувати французьких, польських, шведських і османських політиків маніфестами та разом із сином Григорієм планувати кроки, спрямовані на звільнення України від московської окупації. Він був переконаний, що тільки утворення широкої європейської коаліції проти москви допоможе його державі звільнитися від царського панування.
Ось що писав Пилип Орлик ще тоді, на початку XVIII століття:
"Ми, українці, знаємо, що природним нашим правом є визволятися від гноблення, аби повернути те, що несправедливістю та переважною силою було у нас забрано. Нам відомо, як трактує нас Московія: рабами, без права мати власну державу, історичну пам'ять, мову та власне військо...".
"По смерті гетьмана Богдана Хмельницького московська держава, вдавшись до різноманітних засобів, порушила наші закони та вольності, самим царем підтверджені. Вони хочуть обернути у рабство увесь народ руський (себто, український). Петро І прагнув перетворити українських козаків на регулярну армію. Гетьман Іван Мазепа зі щирим наміром оборонити права своєї Вітчизни та зберегти Військо Запорізьке увійшов під протекцію шведського короля Карла XII... "
"Москва показала, що її ярмо нескінченно жорсткіше, ніж те, яке невірні закидають завойованим народам..."
І у маніфесті до європейців:
"Не треба лякатися, що в разі утвердження Української держави через ослаблення московщини порушиться європейська рівновага. Станеться навпаки... Ті, що дбають про інтерес самої Європи і кожної її держави зокрема, легко зрозуміють небезпеку для свободи усієї Європи від такої агресивної держави, як Московія..."
Через рік після смерті кошового Костянтина Гордієнка, у 1734-му Орлик звертався до запорожців, застерігаючи їх не йти під високу царську руку.
Не послухали... І вже у 1775 році за наказом російської імператриці Катерини ІІ було ліквідовано останню Запорізьку Січ.
Окрім Конституції 1710 року, Орлик залишив по собі «Діаріуш» - щоденник (1720-1733рр.) і рукопис "Вивід прав України", який теж вважається його працею.
В художньому стилі про події визвольної війни 1710-1712 років проти московської окупації України на чолі з Пилипом Орликом можна прочитати у моєму романі "Побратим гетьмана"
Бажаючі замовити з автографом і побажаннями від автора пишіть у приватні повідомлення.
За матеріалами:
1.Б.Крупницький. Гетьман Пилип Орлик. К.1994р.
2. С.Павленко. Оточення гетьмана Мазепи. К.2004р.
3. В. Резніченко. Пилип Орлик- гетьман України. К. 1996р.
4. О.Субтельний. Мазепинці. К.1994р.
5.І.Коляда, С.Коляда, О.Кириєнко. Пилип Орлик. Х.2015р.
6. В.Яременко, М.Трофимук. Конституція, маніфести, літературна спадщина. МАУП.2006р.
7. І.Борщак. Мазепа. Орлик. Войнаровський.Л.1991р.
Фото з палацу гетьмана К.Розумовського в Батурині.
першоджерело: мережа ФЕЙСБУК
