1 липня 2024 року на 92-му році життя відійшов у вічність професор Тарас Гунчак, визначний український історик, політолог і громадський діяч.

Він зробив чималий вклад у розвиток історичної науки, був активним громадським діячем в українській громаді, "його наукові пошуки мали значний розголос в академічному середовищі на Заході, руйнуючи усталену росієцентричну схему історії Східної Європи", пише Наукове товариство ім. Шевченка США.

Професор Тарас Гунчак народився 13 березня 1932 року в сім'ї Марії та Григорія Гунчаків у Старому Місті, що в передмісті Підгайців, Тернопільської області, Україна.

Під час Другої світової війни родина Гунчаків влітку 1944 року виїхала до Німеччини, де вони оселилися в Вільсбібургу, неподалік Мюнхена.

У травні 1949 року Гунчаки емігрували до Сполучених Штатів. У США Тарас Гунчак здобув ступінь бакалавра та магістра у Фордгамському університеті в Нью-Йорку.

У студентські роки Тарас Гунчак брав активну участь в житті української громади. Він був спортивним ентузіастом, учасником хору "Думка" та активним членом різних громадських дискусійних клубів. Однак, служба в армії США на 18 місяців перервала його студентське життя.

У 1958 році він продовжив навчання у Віденському університеті, де спочатку спеціалізувався на історії та слов'янській філології. Проте через незгоду з професором щодо необхідності розділення Московії та Росії від Русі та України, він залишив кафедру слов'янської філології і перейшов на кафедру новітньої європейської історії.

У травні 1960 року Тарас Гунчак здобув докторський ступінь з історії Східної Європи. Після повернення до США він обійняв посаду в Університеті Ратґерс у Нью-Джерсі, де став директором програми Східноєвропейських і радянських досліджень та завідувачем кафедри історії.

Після здобуття Україною незалежності у 1991 році Тарас Гунчак прийняв посаду професора в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, а у 2013 році отримав звання почесного доктора Національного університету "Києво-Могилянська академія".

Його наукові праці були зосереджені на українській історії ХХ століття, включаючи дослідження російського імперіалізму, Голодомору та інших трагічних подій. Він був головним редактором журналу "Сучасність", що став провідним виданням у галузі української літератури, мистецтва, історії та політики.

Тарас Гунчак був також активним учасником Українського конґресового комітету Америки (УККА) і Пласту в Нью-Йорку. Його діяльність була спрямована на підтримку політичних українських дисидентів та популяризацію української культури. Професор Гунчак відіграв ключову роль у створенні Фонду допомоги дітям Чорнобиля після катастрофи у квітні 1986 року.

Він активно підтримував Рух за незалежність України та залишив свої спостереження про ці історичні події у мемуарах "Мої спогади; Життєвий шлях Другої світової війни та різноманітні історичні події ХХІ століття".

Тарас Гунчак був ушанований багатьма нагородами, включаючи нагороду Пилипа Орлика за сприяння розвиткові української демократії, звання Заслуженого діяча науки й техніки України, та Орден "За заслуги" від Президента Віктора Ющенка у 2008 році.