Минулого вівторка був ув Ірпени, спілкувався з поетом Олександером Борщенком.

Сего вівторка його не стало.

Він прожив довге, насичене, сповнене радощів а неудач, життя.

Сорок літ пропрацював на МАШТОРФІ. Се через дорогу од його скромної двокімнатки.

Вийшовши на пенсію усерйоз зайнявся літературою: виступи, книги, казки для дітей.

Ми познайомилися з Олександером ув Ірпінській міській бібліотеці, же тепер носить ім’я Максима Рильського  на творчій зустрічі ЛІТФОРУМУ з літературною студією ДЕБЮТ.

Чаювання.

Вірші.

Спілкування.

З усіх літстудійців тільки один Борщенко приєднався до Літфоруму.

І як приєднався.

Виступи: військові частини, Біла Церква, музей Лисенка, театр ВІЛЬНА СЦЕНА,  Ярвал, Рух, історична бібліотека у Лаврі, ЛІТЕРАТУРНІ П’ЯТНИЦІ на Драйзера…

Двічі гостювали у нього у Гнилуші на Десні, рибалили, варили юшку…

В останні роки ми спілкувалися по кілька разів на тиждень телефоном. Не зважаючи на велику ріжницю у віці нам завше було цікаво і завше було про що погомоніти.

Йому снилися оповідання.

Банував за призагубленою нами п’єсою про любов.

Любив оповідати про Узин, Узбекистан, Московію, Кубу.

Чудовий лірик, пейзажист.

Пісні на його слова беруть за душу.

Завзятий грибар а рибалка.

Любив оповідати про дядька-кухаря.

Останні кілька літ видавав своїм коштом книжки для дітей, продавав ув Ірпени і знову на виручені кошти видавав.

Не сподівався дожити до московсько-української війни. Дожив.

Гаряча фаза війни: окупація, вимушена унутрішня еміґрація до Київа, повернення.

Тяжко пережив утрату сином будинку, кий той будував чи не усе своє свідоме життя.

Дуже любив сина Юрка, невістку а обох онуків.

З дружиною не склалося.

Але склалося з музою.

Скільки у ньому було світла, енергії, радости, емоцій, експресії. Тільки якайся дещиця перелита ним у поезії.

Ось вони:

http://litforum.com.ua/index.php?r=13&a=6089

А ось розмова з ним:

https://www.youtube.com/watch?v=TxCHM5eh1c8&t=524s

А ось його біографія:

http://litforum.com.ua/index.php?a=7482

Після творчої  зустрічі з Миколою Сомом на Ярвалу, 9 захопився жанром епітафії і написав а видав цілу збірку.

Був полум’яним громадянином, удумливим читачем, небайдужим, вартісним.

Инколи були суперечки з політичних питань. Гаряче доводив свою правоту.

В останню нашу зустріч висповідав душу – і гірке, і радісне. Був повен сподівань. Але звершення уже будуть без нього.

Прощавай, друже.

Ти прожив достойно своє життя, виростив сина, онуків. Посадив не один сад і збудував не один будинок.

А головне – ти не розтратив за вітром іскру Божу і душі твоїй через сорок день легко буде з’явитися перед  Господом.

Душа одлетить ув Олірну а потім – у небесну Русь-Україну. І звідти ти – світлий а радісний – вітатимеш нашу спільну світлу радісну перемогу.

До зустрічі.