Князеві Сквирському, як ми його ув УКРАЇНСЬКОМУ КЛУБІ, називаєме, а у миру – бізнесовцю а меценату, великої душі людині, творчому, світлому, радісному синові, батькові, чоловіку, дідусеві Іванові Суслову – 65.

Здається, учора, а то було 15 літ тому, коли ми з паном Усрачовим та з головою бандерівської  ОУН Андрієм Гайдамахою їхали у благословенні Буки на його 50-ліття. З того часу багато води утекло – і у Роставиці, і у Дніпрі.

Але лишаються незмінними – Сквира. Буки, церква святого Євгенія, сам Іван Суслов.

У нас нема з ним ані спільних справ, ані спільного бізнесу, але є набагато більша спільність – єдиний дух любови до України а творчий підхід до світотворення. Береме хаос і перетворюме го у САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ, як учив великий Шевченко.

Він на місці пустиря а смітника збудував церкву у староукраїнському стилі. ЇЇ оточують карпатські валуни.

Очистив а перевитворив Роставицю.

Збудував ресторан, готель.

Звів пам’ятник усім загиблим за Україну – усім а скрізь: метафора примирення бодай у пам’яти розхристаної а розшматованої ворогами нації.

Він добрий ґазда – нич і ніґди не викидає. Держава викинула з Майдану незалежности великий водограй. Іван забрав го до себе і він став окрасою Буків. Хтось викинув невеличкого Ґорького – і тому місце найшлося – меж жабою а Роставицею.

У найчорніші дні, коли унутрішні вороги з автоматами стояли по периметру у Буках, коли мусив великий кнезь Сквирський тікати зі свого краю у багажнику самоходу, -- не полишав він свого дітища, своєї душі – парку-одпочинку БУКИ. «Де би я не був – мовить Іван синам своїм, онукам а однодумцям – душа має дихати на повну».

І вона дихає.

У Суслова є харизма – здатність мислити здраво, нічого а нікого не боятися, опріч гніву Господа, вести за собою, прощатися зі щурами, нечестивими а нечистими на руку а душу («Слухай, я його приставив до ведмедів, аби він їх медом годував, а він у ведмедів мед краде, ведмедів об’їда»).

Коли мені найгірше а найчорніше у житті, згадую Івана Суслова, який схитра глипне з іскринкою іронії а мовить: «Не сци в компот, там кухар ноги миє».

15 літ тему на дні народження якийся родич одмовляв кнезя од курива.

Кнезь узяв до рук мікрохвон а одповів родичу віршем Михайла Сіренка.

Я бачив багато що і чув багато що од багатьох.

Але я бачив, як московський сексот на гімно сходив у церкві святого Євгенія – його жаба давила, же там неподалік над водою пихато пхає рило у небо. Бо він усвідомлював – Україна з такими глибами, валунами, підвалинами вистоїть і примножиться, а ворог розвіється на порохно.

З роси та води, чоловіче Божий, творчої радости а світла ув очах тих, кого любите Ви і тих, хто любить Вас. У любови Господній пребудемо вічно.

Слава Нації.