21 березня зранку помер відомий український композитор, Заслужений діяч мистецтв України Олександр Козаренко. Про це повідомили у Спілці композиторів України.

17 березня Олександр Козаренко опинився в реанімації з пневмонією. Стан музиканта погіршувався і його перевезли до інфекційної лікарні м.Івано-Франківська. Він перебував під апаратом штучної вентиляції легень з діагнозом «дифузна ковідна пневмонія».

Олександр Володимирович Козаренко (нар. 24 серпня 1963, Коломия) — український композитор, піаніст, музикознавець.

Закінчив як піаніст Львівське музичне училище та Київську консерваторію і аспірантуру (класи професорів: композиції — М. Скорика, фортепіано — В. Воробйова, музикознавства — І. Ляшенка). Стажувався у Вюрцбурзькому університеті (Німеччина, 2004). Доктор мистецтвознавства (2001).

З 1992 року викладає на кафедрах композиції та історії музики Львівської музичної академії, завідує кафедрою філософії мистецтв. Як композитор працює у жанрах симфонічної, оперної, балетної, хорової, камерно-інструментальної, вокальної та театральної музики. Його твори увійшли до репертуару провідних колективів та виконавців України (ансамбль Київська камерата, Київський саксофоновий квартет, оркестр Віртуози Львова, капела Трембіта та інші), виконувалися в Україні та у багатьох країнах світу, зокрема на міжнародних фестивалях Київ-Музик-Фест (Київ), Контрасти (Львів), Два дні й дві ночі нової музики (Одеса), Дні музики композиторів Кракова (Польща), Мелос-Етос (Словаччина), Дрезденські дні сучасної музики (Німеччина). Як піаніст надає особливу увагу виконанню української музики ХХ–XXI століть, насамперед у складі дуету зі скрипалькою Лідією Шутко.

Лауреат Всеукраїнського конкурсу піаністів ім. М. Лисенка (1984), дипломант Всеукраїнського конкурсу камерних ансамблів (1986). Лауреат державних премій України з композиції: ім. Л. Ревуцького (1996) та ім. М. Лисенка (2001). Член Національної спілки композиторів України та Асоціації «Нова Музика».

Значний вплив на творчість О. Козаренка справила багаторічна співпраця з театральними колективами, плодами якої є музика до понад 50 вистав. На думку музикознавця Л. Кияновської, у захопленні Козаренка здобутками авангарду 1950-х — 60-х років, композитора цікавить не стільки самодостатня виразність технологій, скільки «можливість висловлення з її допомогою цікавої символіки», у річищі якої виникають арки до біблійних, античних, фольклорних образів, яскраві сюжетно-картинні асоціації.