Не стало Миколи Павловича Корпанюка… Пішов у вічність син українських Карпат, який завжди відчував себе сином великої України, держави, за яку ще потрібно було боротися, молитися й усім серцем вірити в її майбутнє, наближати його. Таку долю обрав собі Микола Павлович – невтомного просвітника, самовідданого вченого-медієвіста, небайдужого громадянина, щирого послідовника його улюбленого Григорія Сковороди.

Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України був для Миколи Павловича, за його ж словами, «рідною домівкою». Тут він 1988 р. захистив кандидатську дисертацію «М. О. Максимович — дослідник давньої української літератури», а в 1997 — докторську працю за темою «Розвиток українського крайового (монастирсько-церковного) літописання XVI—XVIII ст.: тематика, проблематика, стилі». Він з гордістю вважав себе учнем медієвістичної наукової школи члена-кореспондента НАН України Олекси Мишанича. Обговорення його дисертацій, монографій, наукових проектів завжди було подією на засіданнях відділу давньої української літератури. У Миколи Павловича було багато цікавих ідей для реалізації: Енциклопедія «Слова о полку Ігоревім», Енциклопедія давньої української літератури, Енциклопедія Григорія Сковороди… Якби усі ми були такі ж самовіддані й працьовиті, ці проекти, безперечно, були б реалізовані. На нові дослідницькі горизонти вийшло українське сковородинознавство, коли за участі й ініціативи Миколи Корпанюка у Переяславському педагогічному університеті (тепер це Університет Григорія Сковороди в Переяславі) було започатковано проект «Сковородинівські читання», у якому незмінно бере участь і наша установа (всього відбулося 20 конференцій). Для координації зусиль вітчизняних і зарубіжних дослідників життя і творчості Сковороди професор Корпанюк організував науково-навчальний Центр Сковородинознавства, який очолював з 2006 року, редагував періодичний збірник «Переяславські сковородинівські студії», опікувався численними студентськими конференціями і конкурсами. Нашому Інституту було легко і приємно співпрацювати з Миколою Павловичем, адже він був надійною, висококваліфікованою і сумлінною людиною, яка ніколи не зупинялася на півдорозі. Він був постійним і бажаним автором нашого часопису «Слово і час», його опонентські виступи на захистах дисертацій у Спеціалізованій вченій раді Інституту літератури завжди вражали глибиною й принциповістю. Загалом, спадщина вченого нараховує близько 200 праць, зокрема, 4 монографії. Українська медієвістика збагатилася його цікавими гіпотезами й ідеями, переконливими висновками, глибокими судженнями.

Вічна Вам пам’ять, дорогий колего і побратиме!

З глибоким сумом

Інститут літератури ім. Т.Г. Шевченка НАН України, відділ давньої української літератури, редакція часопису «СІЧ».

Микола Корпанюк зіграв величезну ролю у моєму житті.

СКОВОРОДИНІВСЬКІ ЧИТАННЯ у переяславі на річці Альті – се він. Море енрегії, такту, розуміння, вартости, спілкування.

Він давав змогу дихати на повні груди а творити.

Він був свій, рідний, сильний, виважений, непербутній.

«Чи ті Корпанюки…»

УСІ КОРПАНЮКИ – ОДНА РОДИНА.

Йо.

Вічная пам'ять, земля пухом, у книжках Ваших, майстре а учителю, дух Ваш животворить а життя Ваше вічне.

З повагою

Роман КУХАРУК,

голова правління УКРАЇНСЬКОГО КЛУБУ.