«Бандера» на зв’язку», – чути у рацію. У Пісках зміна вартових. 

Замінивши двох друзів з «Карпатської січі», позивний «Донбас» і «Бандера» прийшли чергувати на бойовій позиції. Це передова. Не абстрактна зона неподалік лінії фронту, а саме «передова» – далі смуга нейтральної території і відразу ж укріпрайон проросійських бойовиків. Сюди летять міни і залпи «Градів». Перед позиціями регулярно курсує ворожий танк – постріляє і їде геть.

Показують, де зазвичай сидить снайпер. А з іншого боку регулярно помічають ворожих коригувальників. Регулярно заходять диверсійно-розвідувальні групи. Перед позицією вже давно ніхто не живе: якщо кого помітили – відразу зустрічають вогнем з кулеметів та гранатометів. 

Обидва мають трохи більше 20 років за плечима, але спогадів про війну за цей рік забагато навіть для кількох життів. Були і під час штурму Попасної, і в Іловайську… Обидва пішли добровольцями з батальйону «Донбас».

За татуювання з гербом на шиї, «Донбас» ледь не поплатився життям, потрапивши у полон під Іловайськом. Розповідає, як пощастило втекти – додому пробирався кілька днів полями, харчуючись тим, що знайшов. 

«Донбасом» він став у «Карпатській січі», до цього кликали «Білим».

Найважчі спогади хлопців – про те, як не могли забирати загиблих з поля бою, або ж коли забирали вже через кілька днів.

«Бандері» непросто повертатися додому: батьки вмовляють більше не їхати, заснути майже неможливо:  «Я не міг заснути, В голові таке прокручується – битви…»

Поки стежать за лінією фронту, розповідають:

– Я пішов воювати, щоб до мене додому не прийшли – щоб не вбивали й не гвалтували. Більш за все дітей і жінок шкода – вони мирні люди, нічого поганого не зробили… Більше за все шкода дітей…

– З одного боку може я їх і чимось розумію, але з іншого – нічого не розумію… Наприклад, якби «ДНР» чи «ЛНР» були під українським прапором – не під російським – як був Майдан, так само і вони б вийшли проти влади, це було б зовсім по інакшому. Ніхто б не стріляв. А зараз вся країна воює проти сходу.

Кожен день як останній, життя не днями, а годинами… 

Молодший брат «Донбаса» теж у «Карпатській січі», але про нього – наступна історія з циклу «Піски»

Анна ЦИГИМА, Андрій БАШТОВИЙ