* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

СТЕПАН ФЕДАК. ПИТАННЯ ПАМ'ЯТИ

06:02 13.09.2011

СТЕПАН ФЕДАК. ПИТАННЯ ПАМ'ЯТИ

 

 

У Львові в приміщенні Товариства охорони пам’яток відбулося засідання Оргкомітету з встановлення меморіальної таблиці Степанові Федаку. Відповідно до розпорядження Львівського міського голови А. Садового «Про встановлення меморіальної таблиці Степанові Федаку» учасники засідання розглянули підготовлені провідником Львівської міської організації ОУН Василем Петриком умови конкурсу із виготовлення і встановлення таблиці та схвалили їх.

З ініціативи першого заступника Голови ОУН Богдана Червака схвалено Звернення до громадськості з приводу вшанування пам’яті С.Федака. Розглянуто низку інших питань, пов’язаних із організацією роботи із вшанування пам’яті відомого мецената, його родини, вивчення і популяризації життєпису, вкладу в розбудову українського життя у Львові, допомоги національно-визвольному рухові.

 

«9 січня 2011 року українці в Україні і за кордоном урочисто відзначали 150-річчя з дня народження тестя полковників Є. Коновальця та А. Мельника, Степана Федака.

Степан Федак — визначний громадський діяч, меценат, адвокат. З 1874 р. проживав у Львові, вихованець бурси Ставропігійського Інституту, Академічної гімназії і Львівського Університету. Студентський діяч, член Академічного гуртка, диригент студентського хору і 1891 співзасновник товариства «Боян».

С. Федак організатор економічних установ: член Управи «Народної Торгівлі», член-засновник Товариства взаємних забезпечень «Дністер» (з 1909 його головний директор), Центробанку, Ревізійного Союзу Українських Кооператив, Земельного Банку, Гіпогенного, «Карпатії», Української Щадниці в Перемишлі, віце-президент (з 1913р.) Крайового Банку, з 1906р. член Апеляційної комісії для заробіткового податку.

У листопаді 1918 р. державний секретар харчових справ уряду ЗУНР. У грудні 1918 організував Горожанський Комітет для опіки й допомоги українським полоненим, інтернованим і політичним в'язням.

С.Федак — активний член майже всіх українських товариств, сеньйор Ставропігійського Інституту і почесний член «Просвіти» (з 1925), один з найбільше шанованих і популярних постатей Львова. Помер С.Федак 6 січня 1937 року.

Сьогодні на його приватному будинку (вул. Дорошенка, 48) встановлено барельєф радянським письменникам-комуністам С. Тудору і О. Гаврилюку, що загинули неподалік. Проте, жодним словом не згадано про власників, добре ім’я котрих в тоталітарні часи паплюжили і забороняли.

У зв’язку з цим, представники громадських організацій, звернулися до міського голови Львова Андрія Садового з проханням виступити із ініціативою встановлення та відкриття меморіальної таблиці на фасаді будинку, де свого часу проживав С. Федак та надання одній з вулиць Львова його імені.

Міська влада Львова відгукнулася на звернення громадськості та надала дозвіл на встановлення дошки. Однак проблеми фінансового характеру гальмують роботу. Стало зрозумілим, що без допомоги громадян, українських патріотів, меценатів не обійтися. Свого часу Степан Федак допоміг українцям реалізувати не один суспільно-значущий проект. Настав час допомогти відновити історичну справедливість стосовно самого С. Федака.

Звертаємося до усіх, хто розуміє важливість шанобливого ставлення до своєї історії долучитися до роботи із вшанування пам’яті С.Федака. Також будемо вдячні за будь-який грошовий внесок на встановлення меморіальної дошки відомому меценату та подаємо відповідні реквізити: Фундація ім. О. Ольжича, м. Київ, вул. Січневого повстання, 6, 01010, Р\р 26000000058001 в Київській філії "Укрінбанку", МФО 300250, ЗКПО 21479745, тел. 044 280 16 75, т/ф. 044 280 55 32, ел.пошта olzhych@ukr.net» (на встановлення меморіальної таблиці Степанові Федаку).

 

Теренова Рада Проводу ОУН

Характеризуючи С.Федака, його старший побратим і колега К. Левицький зазначав, що “у всякій громадянській роботі, до котрої він узявся і у своїй становій адвокатській діяльності був все живий, пильний і старанний та своєю працею здобував собі ім’я поважного і визначного українського громадянина”. Народився Степан Федак у Перемишлі, на десятому році життя втратив батька, мати-німкеня Анна-Йосифа Брайт з чотирма дітьми змушена переїхати до Львова, з 1874 р. виховувався в бурсі Ставропігійського Інституту.
1878 року з відзнакою закінчив Академічну гімназію, де був диригентом студентського хору. Разом із своїм приятелем С. Смаль-Стоцьким, майбутнім доктором і професором української літератури, готували до друку твори нових українських письменників.

Мріяв студіювати у Відні теологію або історію, одначе записався на правничий факультет Львівського університету, де дістав стипендію, підробляв писарем в суді, щоб допомогти родині фінансово. Належав до Академічного Кружка, в якому гуртувалася велика кількість українців, між ними І.Франко, співає у польському хорі "Лютня", без участі якого не обходилися жодні університетські чи міські урочистості, в 1881 році разом з К.Левицьким, А.Чайковським та Є.Олесницьким організовує перше професійне об'єднання українських юристів "Кружок Правників", що діяв під протекцією проф. О. Огоновського при студентському об'єднанні "Дружній Лихвар".
Випускник Львівського університету (1882) Федак став співзасновником ряду економічних установ: «Народної торговлі» 1883 р., Товариства взаємних забезпечень «Дністер» 1892 р. (з 1909 його головний директор), а також Центробанку, Ревізійного Союзу Українських Кооператив, Гіпотенного і Земельного Банків , «Карпатії», Української Щадниці в Перемишлі, віце-президентом Крайового Банку (згодом Банку Господарства Крайового), з 1906 член Апеляційної комісії для заробіткового податку.
У 1889 році разом зі студентськими товаришами К. Левицьким, Є.Олесницьким, М.Шухевичем, О.Огоновським, А.Горбачевським С.Федак започаткував видання першого у Східній Галичині українського правничо-фахового журналу “Часопись правнича”. На 1889 рік у Львові було тільки п’ятеро адвокатів-русинів, тому Федак 1890 р. почав адвокатську діяльність у Львові, відкриваючи разом з іншими молодими колегами «адвокатську добу». Саме в його канцелярії проходив адвокатську практику майбутній президент ЗУНР Євген Петрушевич.
У 1891 році Федак - співзасновник українського музично-співочого товариства "Боян" (він перший диригент і довголітній голова), після поїздки колективу до Праги учасники хору подарували йому срібну диригентську паличку з підписом, яка й сьогодні зберігається в одному з музеїв Львова.
1893 р. в с. Мшана (нині Городоцького р-ну Львівської обл.) С.Федак узяв шлюб з молодшою від себе на 13 років Марією Січинського. Її батько працював спочатку сотрудником в селах Тернопілля, зокрема в с. Угринь Скальського деканату, де ймовірно і народилася 1874 р. Марія, а з 1889 р. – парохом, 1897 року перевівся до Львівської архиєпархії. Отець Лукіян Січинський був двоюрідним братом одного з найвідоміших тоді українських політиків Олександра Барвінського, а мати дівчини – Наталія Брилинська – сестрою Є. Олесницького. Ймовірно, майбутній голова Українського сеймового клубу Є. Олесницький і познайомив молоду пару.
Дружина С. Федака, Марія, була “скарбничкою” Товариства “Руська Захоронка”.
С. Федак плідно співпрацював з Науковим Товариством Шевченка, 1896 р. як член-засновник до НТШ була прийнята його сестра - учителька учительської семінарії у Львові, громадська діячка Йосифа Паньківська, свідками на весіллі якої були С. Федак і М.Грушевський, що потім одружився з її подругою.
І. Франко разом з С. Федаком входили в спеціальну комісію НТШ для перегляду старого статуту 1896 р. і комісію для спорудження Академічного дому у Львові 1904 р., до 1914 р. в Академічному домі розміщувались музей, бібліотека і канцелярія НТШ, згодом відбувалися лекції Українського таємного Університету. Федак поповнює музей Товариства.
В червні 1913 р. бурхливі збори НТШ змусили М.Грушевського піти з посади голови і вернутися у Київ. С. Федака обрали в комісію для розгляду справи й він рішуче підтримав М.Грушевського.
Завдяки успіхам у професійній діяльності і високій громадській активності С. Федак завоював собі неабиякий авторитет. У 1890-х pp. під впливом молодих діячів (С. Федак, Є. Олесницький і К.Левицький та ін.) зазнав змін народовський рух, 1894 р. у Львівський університет перейшов М.Грушевський. Національно-демократична партія, співзасновниками якої вони стали 1899 р., теж доручає С. Федаку важливі і складні питання. Він обирався до Ширшого Народного Комітету Української національно-демократичної (народної) партії, входив до різних депутацій: від Народного Комітету до прем’єр-міністра барона Гауча, яка у Відні 1906 р. доповіла про вимоги українського народу; від делегації українських товариств до намісника Галичини д-ра М.Бобжинського з нагоди 80-ліття уродин цісаря 1910 р., де голова делегації проф. В.Шухевич зазначив, що українці не втрачають надії на покращення їхнього життя під пануванням Франц-Йосифа. Але 1911 р. д-р С.Федак і В.Шухевич програли вибори в міську раду Львова, де не було жодного українця, незважаючи на те, що В.Шухевича відрекомендували в списку кандидатів як працівника музею Дзедушицьких, а д-ра С.Федака - як заступника директора Краєвого Банку. Шантажем і шахрайством, не допустивши біля 4 тисяч українців до участі в голосуванні, поляки їх провалили. Газета «Діло» зазначала: “… маневр був зовсім схиблений, бо ж названі руські кандидати занадто звісні в цілім Львові зі своєї публічної діяльности, щоб яким небудь маневром можна було закрити їх національність…”.
Річ у тім, що 1908 року родич дружини Федака Мирослав Січинський застрелив намісника Галичини графа А. Потоцького. За публічне схвалення вчинку М. Січинського в наступні роки було покарано чимало українців, а у США, навпаки, - групу поляків, що на своїх зборах ображали русинів з приводу акту Січинського, було оштрафовано на 89 дол. 1909 р. перші загальні збори Товариства українсько-руських правників обрали Федака до контрольної комісії. Коли Січинський 1911 р. утік з в’язниці у Станіславі, перші підозри впали на Федака, що перед цим був проїздом у місті.
Подружжя Федаків активно підтримувало розвиток української культури й освіти: 1909 р. адвокат підписав заклик керівників львівських товариств про збір коштів на пам’ятник Т.Шевченкові у Києві до 100-річчя з дня його народження, склав 30 корон на стипендію ім. А.Вахнянина, відвідує посвячення наріжного каменя читальні “Просвіти” по вул. Клепарівській, посвячення читальні “Просвіти” і каплиці на Баторівці, очолив комітет засновників гімназії в Яворові.
Тісно співпрацює з А. Шептицьким, родинне село якого розташоване поряд із Яворовом, де ріс Федак. Ще в 1890-х Федак був синдиком (управителем) Галицької Митрополії, потім радником з правових питань, митрополит завжди відвідував його на іменини. Також співпрацює з товариствами «Сокіл», «Січ»: 1913 р. Шептицький і Федак провели конференцію з представники академічних товариств (В.Білозор від “Медичної Громади”, Є.Коновалець від УСС і Ф.Федорців від “Академічної помочі”) щодо заснування санаторного товариства для хворих на сухоти.
1912 р. Федака разом з отцями Гузаром, Будкою та іншими обрали до Орядової секції делегації на XXIII світовий євхаристичний конгрес у Відні. Того ж року на протипожежному конгресі у Петербурзі Євген і Ярослав Олесницькі з дружинами і Федак зі старшою дочкою Оленою репрезентували від товариства „Дністер" Австро-Угорщину. Тоді в цілій Європі їздили без будь-яких документів, не було ніяких митних ревізій. І тільки на в'їзд до Росії були необхідні паспорти. У Варшаві делегати відвідали видатного співака О. Мишуґу, товариша С.Федака з молодих літ, коли обидва були учнями в дяківські бурсі „Ставропігії". В Петербурзі спілкувались з місцевими українцями. Повертаючись, у Москві бачилися з С.Петлюрою, в Києві відвідали всі українські товариства. В „Українському Клубі" їх зустріли відомі діячі: М.Лисенко, М.Коцюбинський, Л.Старицька-Черняхівська, Є.Чикаленко та ін. Є.Чикаленко, що добре знав С.Федака із своїх поїздок до Львова, жартував: „ Це є велика політика, ми зачинаймо соборність від малого. В мене є сини, у Вас — дочки. Чи не було б гарно, якщо б вони повінчалися?" Федак, за спогадами дочки, відповів: „Пришліть хлопців до Львова — то побачимо". Хоча сини Є.Чикаленка до Львова так і не приїхали, але стосунки двох родин завжди залишалися тісними.
Федак часто їздив по повітах організовувати різноманітні національно-культурні установи, заходи. На Шевченківські свята 1914 р. в Жовкві 10 тис. осіб рушили на куплену для будови бурси ім. Шевченка площу під проводом послів д-ра Короля, д-ра Цегельського та д-ра Федака. На віллі Федаків у Ворохті діяла школа, сам адвокат на відпочинку залюбки навчав малих гуцулів німецької мови, історії, там він зустрів і звістки про Першу світову війну.
Володіючи розкішним басом, він завжди співав: як не в концерті, то з дячками у Волоській церкві на утрені, на забаві, а навіть у львівській тюрмі 1915 р. Того року його вивезли росіяни як закладника до Києва. Згодом йому дозволили жити в майбутнього посла УНР у Греції Ф.Матушевського. Федак організовує опіку й допомогу для українців з Галичини, але не зміг врятувати свого шваґра К. Паньківського, відомий галицький кооператор захворів і помер у Києві. В 1916 р. Федака обміняли на полоненого російського консула і він повернувся через Петербург, Швецію та Німеччину до Відня.
На початку 1918 року він увійшов до “комітету засновників” Українського банку у Львові і став першим купив акції на суму 2000 крон. Передплата йшла успішно, вже в грудні було зібрано 2875 тис. крон із планованих 3 млн. крон акційного капіталу. Всі внески концентрувались у кооперативному банку "Дністер", який закупив акцій на суму 100 тис. крон. Український банк було б засновано, якби цьому не перешкодили політичні події, що настали після 1 листопада 1918 р.
Ще в жовтні С.Федак формує Харчових уряд і, як його голова, у листопаді 1918 стає державним секретарем ЗУНР. Коли на засіданні Української Національної Ради запропонували арештувати усіх відомих польських діячів Львова, С. Федак демонстративно вийшов із залу, пропозицію зняли. Але поляки інтернували його разом із багатьма іншими українцями.
У грудні 1918 організовує Горожанський Комітет для опіки й допомоги українським полоненим, інтернованим і політичним в'язням. По ліквідації Комітету (вересень 1921) його секції оформилися у статутні товариства (Українське Товариство Допомоги Інвалідам, Союз Українських Адвокатів, перший голова якого С.Федак) і нелеґальний, але толерований владою Комітет допомоги політичним в'язням, який Федак очолював до кінця життя. В 1919 р. Федака призначили державним секретарем фінансів УНР, проте поляки його знову затримали у Львові.
25 вересня 1921 року у Львові син Федака – ад’ютант С.Петлюри, вчинив замах на маршала Ю. Пілсудського, перший теракт Української Військової Організації, що розпочав її діяльність. Батька також заарештовано, гучний судовий процес «федаківців» став протестом проти окупації.
Дочки С. Федака вийшли заміж за провідників УВО-ОУН Є. Коновальця й А. Мельника.
В міжвоєнний період, розуміючи, що населення Галичини до загальної революції проти Польщі не готове, старші федаківці трудилися, щоб розширити і розбудувати національне життя у всіх можливих напрямках, - економічному, освітньому, а тоді й політичному, С.Федак — активний член майже всіх українських товариств і громадських організацій Галичини, сеньйор Ставропігійського Інституту і почесний член «Просвіти» (з 1925), одна з найшановніших і популярних постатей Львова.
Він часто фінансово підтримував українські інституції, наприклад 1909 року дав на “Селянську бурсу” в Бережанах 50 корон, 1923 р. на будову Українського Народного дому на Богданівці у Львові виділив 2 млн. марок польських, 1928 р. жертвував по 100 зол. з нагоди 20-ліття гімназії Рідної Школи в своєму Яворові (як її головний фундатор), на покриття шкоди, завданої друкарні “Діла” демонстрантами і для Народного Виборчого Фонду Львова, 1930 спонсорував 100 зл. на шпиталь ім. митрополита А. Шептицького, а дочка Олена виділила 100 зл. на Пластовий дім…
Через його руки переходили і фонди з діаспори для УВО й ОУН, для опіки й допомоги в’язням. На з’їзді УНДО 1928 р. С. Федака обрано членом партійного суду, а наступного року – призначено його головою, 1931 він увійшов до так званої “Ради Старих” (найавторитетніших діячів Галичини), що закликала до створення міжпартійного органу всіх напрямків українського громадсько-політичного життя.
Незадовго до смерті С. Федак поряд з іншими 70 меценатами склав пай у 890 зол. на мінеральний живець Черче, де головним лікарем та директором став Лев Лепкий.
Помер на Святвечір 1937 р., на похорон вийшли біля 5 тисяч людей незалежно від віри, національності. Один з некрологів писав, що постать Федака чекає свого монографа, всі обіцяли не забути його ніколи, але знову була війна...
Син Степан, сотник дивізії «Галичина», загинув 1945 у Берліні. Дочка Ольга Коновалець померла у Римі, Софія (дружина Андрія Мельника) – похована в Люксембурзі, Марія, невістка письменниці Катрі Гриневичевої, в далекій Австралії. Старша дочка Олена Федак-Шепарович виїхала до США, де її дочка Ольга Кузьмович багато років редагувала українську газету «Свобода». Ще дві дочки Федака опинились у Франції, а син Богдан – у Бразилії. Розпорошені по світу нащадки жили в успішних країнах, брали участь у їх розбудові, а Україна втратила їхній потенціал, здібності, втратила патріотів, котрі багато віддали для цієї землі, але рятуючи життя, були змушені її покидати.
Кожна людина в тій чи іншій мірі стає частинкою історії. Але її реальний вплив на події не завжди збігатиметься з баченням нащадками крізь призму історичної науки. Ретельність, з якою замовчували постать С. Федака радянські ідеологи, підкреслює його велич: в біографії «тестя ОУН» навіть вони жодної сірої сторінки не знаходили.
У відповідь на звернення ініціативної групи і першого заступника голови ОУН Богдана Червака міськрада Львова вирішила встановити меморіальну дошку Степану Федаку на його будинку по вул. Дорошенка, готується дисертація, книга про нього. Адже, як інженер нічого не побудує ігноруючи розрахунки, так і державу не створиш на фальшивій історії з перекрученими подіями і замовчуваними діячами.

Мирослав Нагірний,
Івано-Франківськ