6 лютого американці широко відзначали ювілейну дату — 100 років від дня народження президента Рональда Рейгана, якого вважають одним із найвидатніших державних діячів за всю сучасну історію Сполучених Штатів. Він став президентом 1981 року під час рецесії у США, коли зросла інфляція, безробіття сягнуло понад десять відсотків і лунали застереження економістів щодо можливості нової депресії. Президент Рейган подолав кризу шляхом зменшення податків, скорочення урядових витрат і обсягу бюрократичного апарату.

Рейган, який сповідував традиційний американський індивідуалізм і приватну ініціативу, казав, що уряд не в змозі розв’язувати соціальні проблеми, але здатний створювати нові проблеми. Його філософія була проста: якомога менше урядових циркулярів, якомога менше податків, якомога більше грошей у кишенях американців. Він надихав народ своїм оптимізмом, кажучи: «Ми візьмемо майбутнє обома руками. Якщо ми досягнемо згоди щодо цього, світ знову буде здивований чудом освіти й свободи, відродженням певності, надії, прогресу. І коли це станеться, ми зможемо сказати світові: хіба ви чекали чогось іншого? Адже ми — американці».

Рейган був переобраний на другий чотирирічний президентський термін з величезною перевагою, доти небаченою на американських виборах. Він реалістично оцінив прихід до влади у Москві Михайла Горбачова і зумів знайти з ним спільну мову — переконаний антикомуніст з лідером Комуністичної партії. Увертюрою до остаточного занепаду «імперії зла» прозвучав заклик Рейгана на виступі у Берліні перед Бранденбурзькими воротами і стіною, що розділяла Німеччину на Західну й Східну. Рейган вигукнув: «Пане Горбачов, відчиніть ці ворота! Пане Горбачов, зруйнуйте цю стіну!».

Президент Барак Обама підкреслив, що Рейган мав «рідкісний талант викликати оптимізм у важкі для країни часи». Нинішній глава Білого дому також відзначив «роль Рейгана як світового лідера, а також його надзвичайну здатність змальовувати своє бачення Америки».

Слід відзначити, що Рейган був знаковою постаттю для цілого покоління українських дисидентів. Легендарною стала його зустріч «перебудовчого» 1988 року в Москві з лідерами руху опору — політв’язнями, правозахисниками, діячами гнаних церков з усіх республік Радянського Союзу. Від українців на цій зустрічі були Іван Гель, В’ячеслав Чорновіл, Ірина Калинець, Петро Рубан, Михайло Горинь і Ольга Горинь.

«Ми були захоплені і вдячні блискучому політику Рейгану, а також обом палатам Конгресу, які своїми постановами й зверненнями до уряду СРСР морально підтримували нас у ті важкі часи боротьби за право жити на своїй, Богом даній нам землі, у своїй незалежній самостійній соборній Україні. Американський народ може пишатися одним із найвизначніших своїх президентів. Рональд Рейган — славний син великого народу, який не знецінив позиції США як бастіону демократії та увійде в історію світу як лицар свободи», — цитує «Голос Америки» учасника цієї зустрічі — одного із фундаторів Української Гельсінської спілки, Народного руху України та Української республіканської партії, колишнього голову Української всесвітньої координаційної ради Михайла Гориня.
Микола СІРУК
ДЕНЬ

КОМЕНТАР

Левко ЛУК’ЯНЕНКО, дисидент, громадсько-політичний діяч:

— Рональд Рейган прийшов на посаду президента під дещо гумористичне зауваження — «театральний актор». Усі запитували себе — чи зможе він виконувати найважливішу державну функцію? На що він відповів, що в своїй театральній кар’єрі зіграв чимало ролей президентів, королів тощо, тому, сподівається, що роль президента США виконає добре. І справді, він став президентом-новатором від Республіканської партії.

По-перше, Рейган почав проводити послідовну політику захисту прав людини в цілому світі. Він перший почав боротьбу з Російською комуністичною імперією на основі загальнолюдських цінностей. Рейган видав листівку, де назвав Радянський Союз «імперією зла». Він випустив прокламацію з приводу українського дня незалежності 22 січня 1918 року. Тобто проблему національних прав він підняв на рівень державної політики США. У цьому наша еміграція в США, Канаді та інших країнах побачила «нове слово» в американській політиці.

По-друге, при ньому були реально збільшені перегони озброєнь. Радянський Союз під тиском Рейгана змушений був виділяти дедалі більше коштів на озброєння. СРСР витрачав 50%, потім 60%, а згодом дійшов до майже 70% ВВП на озброєння. Такі великі гроші на зброю не могла дозволити собі жодна економіка світу. У змаганні західного світу із комуністичним блоком цей шлях був необхідним для того, щоб економічно задушити СРСР. Отже, підтримка національних рухів — засудження Російської імперії як «імперії зла» та перегони озброєнь призвели до того, що Радянський Союз визнав — він далі не може змагатися.

Рейган зробив величезний внесок у розвиток європейської історії. Він своєю політикою, власне, примусив Радянський Союз до роззброєння, що призвело до першої дезінтеграції Московської імперії. Це мало пряме відношення до нашої боротьби за незалежність. Зусилля Рейгана щодо розвалу СРСР були направлені, зрештою, на здобуття незалежності Україною та інших республік.