24 травня 2015 року перестало битися серце 68-річного Ігора Диченка. Колекціонер, художник, мистецтвознавець — він залишив після себе найвідомішу і найбільшу колекцію шедеврів українських авангардистів, подальша доля якої, очевидно, найближчим часом стане топ-темою у всіх «культурних» публікаціях, повідомляєprostir.museum.

Ігор Диченко народився 1946 року у Києві. Закінчив Київський державний художній інститут. Працював у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, Музеї історії Києва. Автор численних досліджень і публікацій про українських художників епохи авангарду та середини ХХ ст..

Протягом усього життя він збирав унікальну мистецьку колекцію, в якій сьогодні є твори Казимира Малевича, О.Бенуа, П.Кузнєцова, Олександра Богомазова, Віктора Пальмова, Олександра Тишлера, Василя Єрмилова, Сергія Ейзенштейна та інших.

Перші перлини своєї колекції він знаходив на смітнику. Молоді і запальні художники часто викидали роботи, які видавалися їх невдалими. Але в  Ігора Сергійовича вже тоді було відчуття перспективи того мистецтва у майбутньому. Якісь картини він купував на скромну стипендію та мізерні гонорари від публікацій у газеті «Молода гвардія» – благо, авангард в той час коштував недорого і його віддавали за безцінь, бо ті роботи не цікавили ні музеїв, ні колекціонерів. Його скромна кімната стала прихистком для робіт «українських націоналістів», репресованих, формалістів – для того, щоб в незалежній Україні Ігор Диченко повторно ввів їхні імена в культурний простір.

В радянський час колекція Ігора Диченка входила до десятки кращих в СРСР, а Ігор Сергійович неодноразово виступав консультантом для провідних аукціонних домів світу з російського та українського авангарду. Ця колекція від початку «просилася» на достойне і масштабне представлення. Якийсь час частина колекції була на тимчасовому збереженні в Музеї історії Києва. Згодом власник передав її на тих же умовах до Мистецького Арсеналу. Але мова йде лише про незначну частину, бо за приблизними оцінками славнозвісна колекція Ігора Диченка нараховує близько 8000 мистецьких одиниць.

Його майстерню, що знаходилась у підвалі, неодноразово захоплювали мародери і злодії, які вставляли власні замки. У ній кілька разів проривало гнилі труби.  Міліція весь цей час кивала головою і, як повелося, нічого не робила.

На VI Великому антикварному салоні у Мистецькому Арсеналі в 2013 році було представлено виставку вибраних творів із приватної колекції Ігоря Диченка – до того часу масштабної виставки, котра би продемонструвала цілісну колекцію і утвердила місце цієї легендарної мистецької збірки в історії українського мистецтва і у культурному спадку нашої країни, досі не відбувалося. Хоча окремі твори або частини зібрання Ігоря Диченка виставлялися в рамках різноманітних вітчизняних і міжнародних проектів починаючи із середини 1980-х років у  США, Франції, Польщі, Нідерландах, Данії, Росії.

Бути фаховим колекціонером надзвичайно складно. Але Ігор Диченко з цією місією впорався. Сьогодні збереження колекції стоятиме під пунктом №1 в порядку денному. Бо це не лише данина пам’яті про Людину, це й честь і гідність України як держави.