Цю інформацію "Українській правді. Життя" підтвердила дружина письменника.

В Олега Лишеги була дуже важка пневмонія, останні кілька днів лікування проходило в реанімації.

Олег Лишега – перший український поет, якого було нагороджено премією ПЕН-клубу за поетичний переклад.

Вручення нагороди йому та його перекладачеві Джеймсу Брасфілду відбулося 15 травня 2000 року в Театрі Волтера Ріда в Лінкольн-центрі. Член журі, американська поетка Рейчел Гадас зокрема зазначила: "Лишега веде нас до ноктюрного світу, де темні дерева, заледенілі стави та невидимі істоти віщують появу альтернативного всесвіту, де можна будь-що втратити та віднайти".

18 січня 2013 року було оголошено, що Олег Лишега став лауреатом премії "ЛітАкцент року — 2012" в номінації "Художня література" зі своєю збіркою "Великий міст".

Лишега перекладав українською твори Томаса Стернза Еліота, Езри Паунда, Девіда Герберта Лоуренса, Марка Твена, М. Лаурі, Генрі Девіда Торо, Сильвії Плат, Роберта Пенна Воррена та Джона Кітса.

Є автором збірок "Великий міст" "Снігові та вогню", п'єси "Друже Лі Бо, брате Ду Фу..", есеї "Флейта землі і флейта неба" та "Adamo et Diana" та багатьох інших.

Родині Олега Лишеги знадобиться фінансова допомога. Тож, якщо маєте, чим - то допоможіть, хто як може. Фінансову підтримку можна переказувати на картку приватбанку 5211 5373 4084 6422 Оксана Лишега

Прощання з Олегом Лишегою відбудеться 18 грудня, о 15.00 у Спілці Письменників (вул. Банкова, 2)

Ось декілька віршів Олега Лишеги: 

Поки не пізно – бийся головою об лід!
Поки не темно – бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся –
Ти побачиш прекрасний світ!
Короп – той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно –
Та короп і служить для того,
щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше..
Але ж ти людина – тебе не впіймає ніхто.
Коропи – ті не такі.
Цілі століття повільно осідають
Їхні зграї, полохливі і темні, –
Вони віддаляються в протилежний бік –
Бач, наше століття давно поспішає вслід? –
Торкається плавником як рукою їхніх плавників
І втікає.. ти покинутий? – але ж ти людина –
Не відчаюйся – ти проб’єшся.
Поки не пізно – бийся головою об лід!
О прекрасний неозорий засніжений світ..

***

Так багато суперзірок, порослих очеретом.. 
Десь там Том Джонс 
Співає про зелену-зелену траву.. 
В таку ніч місячними борами 
Водять хороводи опеньки, 
Притрушені цинамоном.. 
Як би я хотів пуститись знову 
Тим Чумацьким Шляхом назад, 
Поорати ще теплий пил.. 
В таку ніч 
Відкриваються найбільші оперні театри – 
Для тих, хто в морі, для тих, хто не спить 
Елла Фітцджеральд 
Мажеться глиною голубою – 
Ми не пропадем у цьому світі! 
Ніколи, ніколи не сумуватиму – 
Зовсім як дерево низенько над водою

***

Коли вам так забаглось погрітись, 
Коли вам так хочеться перекинутись хоч словом, 
Коли вам так хочеться хоч крихту тепла – 
То не йдіть до дерев – там вас не зрозуміють, 
Хоч архітектура в них просто космічна 
І з комина в’ється прозорий димок.. 
Не йдіть у ці гори хмарочосів – 
з тисячного поверху 
На вас можуть висипати жар.. 
Коли вже вам так не терпиться за теплом, 
То йдіть на завіяний снігом город, 
Там скраю стоїть самотня хата хрону.. 
..А ось і вбога хата хрону.. 
Світиться? – світиться.. він завжди дома – 
Стукайте до хати хрону, стукайте до цієї хати.. 
Стукайте – і вам відчинять..