Учора у своїй квартирі був виявлений мертвим Олег Вітович — народний депутат України ІІ скликання, лідер УНА–УНСО в 1990–х роках, політик, журналіст, громадський діяч. Як повідомили «УМ» друзі родини, в помешканні було багато крові, розбите дзеркало. Вітовича знайшла няня (дружина з дитиною були у від’їзді, за деякими даними — за кордоном). На місці трагедії працювала міліція. Інших подробиць «Україні молодій» з’ясувати не вдалося.

Олег Вітович народився 1967 року. Після депутатської каденції він відійшов від націоналістів УНА, у 1999 році несподівано для багатьох став функціонером «медведчуківської» СДПУ(о). Минулого року Олег Вітович знову виступав проти влади — як координатор такого собі «об’єднання громадських організацій «Права справа». 



УМ

Учора в Києві, в церкві святого Миколи на Аскольдовій могилі, прощалися з Олегом Вітовичем — одним із творців УНСО. Поховають колишнього народного депутата України сьогодні — на Личаківському цвинтарі у Львові біля унсовців, загиблих на війні в Абхазії.

Вітович, як уже повідомляла «УМ», відійшов раптово: його, мертвого, виявили в понеділок у власній квартирі. Того ж дня, як свідчить медична експертиза, він і помер. Олега з­найшла няня–домогосподарка (дружина Христина з дитиною були в цей час за кордоном). У помешканні було виявлено кров. Через це смерть політика і громадського діяча обросла версіями про можливе вбивство.

Але, як повідомила «УМ» прес–офіцер Печерського рай­управління МВС у Києві Наталя Стеценко, слідів насильницької смерті на тілі Вітовича не виявили. Як і сторонніх предметів, отруйних речовин абощо. Найімовірніша причина смерті — серцевий напад.

Як розповіли «УМ» наближені до родини люди, Олег перед смертю намагався викликати лікарів: у телефоні номер «швидкої» — останній серед набраних. Швидше за все, під час нападу у Вітовича стався крововилив у легені — звідси й кров у квартирі. Принаймні саме таку версію наводять близькі Олега.

Олег Вітович народився 1967 року. Був співорганізатором львівських осередків багатьох національно–демократичних організацій — УГС, Руху, «Меморіалу», Товариства української мови; починав перший львівський страйк із політичними вимогами. Вітович — один із засновників Української націоналістичної спілки, Спілки незалежної української молоді, націоналістичної фракції СНУМ. Брав участь у бойових діях — у Придністров'ї та Абхазії. З 1994 по 1999 рр. був головою УНА–УНСО, народним депутатом України ІІ скликання. Запам'ятався, зокрема, й тим, що порвав російський прапор на трибуні Верховної Ради.

Після депутатської каденції Вітович несподівано для багатьох став функціонером СДПУ(о) при одіозному Медведчукові.

Вітович здобув дві вищі освіти, закінчив аспірантуру, влаштувався в комерційну структуру (іноземну компанію) помічником менеджера, а вже через шість місяців працював заступником директора компанії (впродовж останніх п'яти років).

Минулого року Олег Вітович знову виступив як опозиціонер і радикал — був координатором «Об'єднання громадських організацій «Права справа».