20 липня о 17 годині в Чинадієво (Закарпатська область) помер 87-літній ветеран національно-визвольних змагань, учасник Карпатської Січі, довголітній член ОУН Михайло Петричко.

Така людина як Михайло Петричко для всіх нас був і залишається прикладом мужності, незламної життєвої позиції та відданості Українського Націоналізму. Він був один із тих ОУН-івців, на чиєму прикладі виховуємось ми і виховуємо молодь.

Засуджений до смертної кари, заміненої на 20 років ув’язнення, Михайло Петричко відбув покарання в казахстанському КарЛазі; відбував покарання в одному бараку разом з Зеновієм Красівським – останнім тереновим Провідником ОУН у підсовєцькій Україні.

Ми ставимо собі взірцем героїчний чин Карпатських Січовиків, членів ОУН, яких вже немає в живих і пам’ятаємо про їх подвиги.

Незадовго до смерті пана Михайла члени Молодіжного Націоналістичного Конгресу (МНК) ініціювали збір коштів для допомоги на його лікування, до якого долучилися більше 100 осіб, за що активісти МНК хочуть подякувати всім небайдужим.

Вічна пам’ять!

Довідка:

Михайло Петричко народився у селі Чинадієві Мукачівського району Закарпатської області. В 16 років вступив до лав ОУН. Разом з десятками членів ОУН засуджений за антидержавний заколот проти хортистської Угорщини та поміщений у концтабір «Ковнер-каштель» у Мукачеві. Серед ув’язнених цього табору – майбутній владика УГКЦ Іван Маргітич.

Вдруге за приналежність до ОУН Михайло Петричко був засуджений радянською владою на смерть. Згодом вирок йому замінили на 20 років таборів, 10 з яких він відсидів у концтаборі в Казахстані. Та зламати пана Михайла не вдалося. Після звільнення з табору, налагоджує підпільну антирадянську діяльність: розповсюджував журнал «Воля і Батьківщина», мав відношення до діяльності підпільної організації «Український Національний Фронт», заснованої Зеновієм Красівським.

До своїх останніх днів Михайло Петрович не переставав інтелектуально працювати та вдосконалюватись, вивчав іноземні мови та планував писати книгу спогадів.

Інформцентр МНК