«Скільки ж ви трав знаєте?» — запитувала «УМ» діда Василя під час інтерв’ю. «Всі», — відказував він, ніби пояснюючи, чому в Недригайлові, де мешкав останні роки, люди поміж себе називали його дідом Бур’яном. У вихідні з ним попрощався наш світ. У січні Василю Сергійовичу виповнилося 85. На цій цифрі й спинився лік років. Хоча за такої долі, як у нього, прожив і немало.

П’ятирічним утратив маму, яку «забрав» туберкульоз. Помер братик. Самого замучив поліомієліт, зробивши на все життя інвалідом. А перед війною на заслання до Сибіру відправили батька — назавжди. Мачуха любові не подарувала, була жорстокою, тож від неї пішов, щоб із 15 років почати свою працю в колгоспі. Там напрацював 36 років стажу. І весь цей час навчався, розвиваючи змалку отриману від бабусі зіллярську науку. Тридцять років готував себе до того, аби почати лікувати. Прочитав 300 спеціальних книжок. І лише переконавшись, що може, зайнявся цілительством.

Шукаючи трави, сходив та об’їздив не лише Сумщину та сусідні області, а й побував у Середній Азії, на Кавказі. І тамтешні мешканці дивувалися: простий селянин з України знає трави, що в них ростуть, і як вони можуть зцілювати. «Вважали мене іноді ледь не посланцем Бога», — пригадував Василь Сергійович.

Тепер він пішов до Бога, покинувши нашу землю, на якій залишив так багато вдячності до себе. Бо ж зціляв багатьох — від сільських сусідів до державних мужів. «Після смерті дружини, Марфи Петрівни, він дуже страждав, — розповідає «УМ» давній друг родини Валентин Петльований. — Її поховали минулого листопада. А вони ж прожили разом 65 років, вона була його помічницею в усіх справах. Затужив. Недавно перевезли його до племінника в Кулешівку, але хвороби вже не дали жити далі. Хоча тримався довго, та й пам’ять у Василя Сергійовича роки не забрали».

На похованні було багато людей — з поклоном, із вдячністю. Своє співчуття надіслав Віктор Ющенко. «Будьте здорові! Спаси вас Господи!» — так закінчувався авторський вступ Василя Литвиненка до своєї книжки. З цими побажаннями він прожив довгі роки... 

 Алла ФЕДОРИНА
УМ

Прийміть наші найщиріші співчуття з приводу тяжкої втрати — смерті Василя Сергійовича Литвиненка, народного цілителя від Бога, який прожив нелегке, але праведне життя.

Пішов iз життя лікар–травник, який багатьом людям повернув здоров’я і можливість повноцінно жити завдяки своїм знанням, досвіду, щирiй любові до ближніх та унікальному дару зцілення. Це непоправна втрата для всієї Сумщини, для близьких, друзів небіжчика та всіх, кому ця чудова людина давала надію на одужання і витягувала з пазурів смерті. На жаль, час невблаганний навіть до таких людей...

Пам’ять про Василя Сергійовича завжди житиме в серцях урятованих ним людей та їхніх рідних, усіх, хто знав і поважав цього чоловіка.

Нехай Господь упокоїть його світлу душу.

Віктор ЮЩЕНКО,
Президент України (2005—2010),

Петро ЮЩЕНКО,
народний депутат України