Під час акції пам’яті Ігоря Індила, яка тривала під Шевченківським РУВС із вечора вівторка до вчорашнього ранку, речник київської міліції Володимир Поліщук розповідав про міліцейське трактування справи про вбивство студента й водив пікетників у райвідділ — демонструвати нову систему відеоспостереження.

Рівно рік тому — в ніч із 17–го на 18 травня — студент Київського педагогічного коледжу ім. Макаренка Ігор Індило загинув тут, у стінах Шевченківського РУВС, не доживши кілька годин до свого 21–річчя. Активісти, що зібралися на меморіальний пікет, прослухали лекцію, як поводитися при затриманні міліціянтами, після чого з громадськістю зажадав поспілкуватися пан Поліщук.

«Прокуратурою, показами свідків, даними службової перевірки однозначно встановлено, що ніяких катувань не було, — переконував він. — Ігор, на жаль, дійсно спричинив собі травму, упавши спочатку в кімнаті складання протоколів, а потім у камері».

Тобто речник міліції наполягає на старій версії, яка так обурила громадськість рік тому і спричинила хвилю маніфестацій проти міліцейського безміру. Пікетники засипали Поліщука запитаннями та саркастичними коментарями, і пан Володимир застосував «вбивчий» аргумент для переконання: «Я навіть коли своїй дружині розказав, то вона спершу не повірила. Але ж я бачив на власні очі відеозапис. Він (Індило) сам падав. А ще звернув увагу на дещо містичний момент: частина відеозапису є затемненою. Слідчі кажуть, що то муха, але мені це видається містичним — оця темна тінь, що виникла тоді, коли Ігор уже лежав на підлозі...»

Останнє одкровення прозвучало вже у приміщенні РУВС, куди Поліщук повів пікетників показувати удосконалену систему відеоспостереження, яку вирішили вдосконалити після загибелі Індила. Утім екскурсія не переконала активістів: є відеокамери на вході, і ще де–не–де в кімнатах для затриманих. «Ніби не можна вивести затриманого в іншу кімнату, де відеонагляду немає — наприклад, до заґратованого заднього двору, і там собі катувати», — реагує один з активістів.

Камери ж, відомі постійним перенаселенням «мавп’ятників», учора були порожні. Не полишало відчуття постановочності усього, що відбувається.

Активісти цікавляться прокурорськими кімнатами у відділі: чи їхнє розміщення не сприяє корупції, приховуванню та круговій поруці? Володимир Поліщук показує свій телефон: «Ось. Коли є мобільний телефон, необов’язково працювати в одному будинку, щоб виник корупційний зв’язок».

Уже на вулиці молодь запитує про долю дільничного Приходька, котрий забрав Індила напідпитку з гуртожитку й проводив «розмову». Виявляється, Приходько не звільнений. «Але він не виконує обов’язки дільничного. Його відсторонено від цієї роботи. Ну, може, якісь такі зовсім дрібні речі... Так, зарплатню отримує», — свідчить Володимир Поліщук.

Наостанок речник міліції нагадує, що у «справі Індила» йдеться про перевищення службових повноважень міліціонерами, а не про звинувачення в убивстві. Порушення, уточнює речник, полягає в тому, що дільничний привіз у відділ «дрібного правопорушника» замість оформити протокол на місці. Вбивства, наголошує Поліщук, не було.

Пригадуємо цю платівку: «сам тричі впав із висоти свого зросту», ага.

Ольга ХУДЕЦЬКА
УМ