Сенсорний монітор в обрамленні стилізованої під телевізор кованої рами встановили минулої суботи на розі бульвару Шевченка і вулиці Кульчицької. Саме в цьому будинку, свідчить напис, у 1996—1997 роках на «Радіо Тернопіль» «працював, жив, їв, спав, курив, дотепно гомонів, весело гудів і вар’ював Ігор Пелих».

Найцікавіше, що, натиснувши пальцем на екран, можна побачити і почути живого Пелиха, «погортати» відеозаписи за його участю. «Ідея створити таку річ виникла, коли незадовго після смерті Ігоря переглядав телевізійні ролики, — розповів на відкритті близький друг покійного, режисер і фотохудожник Іван Ясній. — Для багатьох Ігор був «веселуном та жартівником iз телевізора», тож ми вирішили, що пам’ятний знак на його честь має бути у такому ж стилі та дусі».

Символічне біле покривало з «телевізора» знімали діти Ігоря Пелиха — Іванко та Соломійка. Саме донечка мала вперше «увімкнути» тата, але Ігор Пелих «вийшов у ефір» раніше запланованого: чутливий сенсорний екран несподівано зреагував на краплі свяченої води під час ритуалу освячення пам’ятного знаку, і вже за мить багато хто заусміхався у відповідь на знайому потішну гримаску і дзвінкий голос.

Мабуть, це був найвеселіший поминальний захід в історії Тернополя — наче Ігор з того світу намагався розважити присутніх. Нагадаємо, відомий тележурналіст, ведучий популярної програми «Галопом по Європах», якому лише виповнилося 35 років, загинув рано–вранці 8 травня 2009 року в автомобільній аварії на київському проспекті Перемоги.

Світлана МИЧКО
УМ

 

Майже три роки знадобилося черкащанам, аби встановити пам’ятник на могилі свого земляка — відомого українського поета, прозаїка, драматурга, автора пісні–реквієму «Степом, степом» Миколи Негоди.

Микола Тодосійович помер у вересні 2008 року, і відтоді на місці його поховання — на міському цвинтарі по вулиці Одеській — не було монумента. Пам’ятник встановили коштом обласної влади лише зараз, напередодні Дня Перемоги. Це символічно, адже в 13 років юний Негода був зв’язковим–підпільником, а пізніше–став розвідником партизанського загону під командуванням Петра Дубового, що діяв у Холодному Яру на Чигиринщині.

Микола Тодосійович закінчив Літературний інститут імені Горького, довгі роки очолював черкаську письменницьку організацію, був автором драматичної поеми «Дума про Кобзаря»; історичної драми «Гетьман»; роману «Холодний Яр», документальної повісті «Говоритиму з віками». Його перу належать кілька поетичних збірок, а на слова поезій написано чимало пісень — «Летять білі чайки», «Земле моя, земле», «Над колискою сина», «За полем розлогим», «Тоне море неозоре», «Молодість ветеранів», «Чигиринська дума», «Діброво зелена».

«Ми повинні підтримати ініціативу міського голови Черкас Сергія Одарича і присвоїти одній із вулиць міста ім’я Миколи Негоди», — сказав на відкритті пам’ятника заступник голови Черкаської обласної ради Василь Касян.

Людмила НІКІТЕНКО
УМ