Аргентина в жалобі. Тисячі людей прийшли до «Каси росади» («Рожевого будинку») — президентської резиденції в Буенос­Айресі, щоб вшанувати пам’ять Нестора Кіршнера. 60річний президент Аргентини в 2003—2007 роках і чоловік чинного глави держави Крістіни Елізабет Фернандес де Кіршнер помер у вівторок у лікарні в місцевості ЕльКалафате на півдні країни, де перебував із дружиною на відпочинку . «Це була несподівана смерть», — повідомив особистий лікар померлого президента Луїс Буономо. Хоча Кіршнер мав серйозні проблеми із серцем і останнім часом переніс дві операції на артеріях.

Попри це, смерть народного улюбленця шокувала країну. В Аргентині (а також у сусідніх Бразилії та Венесуелі) оголошено триденну жалобу. З поваги до покійного Асоціація футболу Аргентини на кілька днів призупинила чемпіонат і скасувала всі матчі.

Нестор Кіршнер­ вважався одним із найвпливовіших політиків Аргентини та Латинської Америки, користувався неймовірною любов’ю та підтримкою співгромадян. «Дякуємо тобі, Несторе!» — написано на плакатах, якими аргентинці прощаються з померлим. Він був одним із небагатьох сучасних світових політиків, який справді всі свої зусилля й талант скеровував на досягнення благополуччя народу та країни. Хоча опозиція й критикувала Кіршнера за «сімейність» у передачі влади.

Покійний президент переміг на виборах у дуже тяжкий для його країни час. Аргентина пережила дефолт, населення втратило свої заощадження, довіра до влади була на нулі, про що люди заявляли на вулицях під час мирних і не дуже демонстрацій. Лише за чотири роки перебування при владі Кіршнер вивів країну з економічної кризи, повернув усі борги своїх попередників за позиками МВФ та інших міжнародних фінансових установ, демократизував життя держави, оприлюднив злочини попередніх військових диктатур, видрукував списки нацистських злочинців, які знайшли притулок в Аргентині та зробив іще безліч корисних для свого народу речей, що їх інші політики не встигли б зробити і за кілька президентських каденцій.

Саме з огляду на стан здоров’я Нестор Кіршнер відмовився боротися за другий президентський термін на виборах 2007 року, запропонувавши нації кандидатуру своєї дружини­сенатора. За Крістіни Фернандес він був її головним порадником, якщо не «тіньовим президентом». І планував знову висунути свою кандидатуру на президентських виборах 2011 року, щоб майже напевне здобути перемогу. Однак доля розпорядилася інакше.
Олександер ШИМАНСЬКИЙ
УМ