* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Стенограма телемосту за участю В.А.Ющенка під час поїздки до Харківської області

16:56 17.03.2006

Ведучий: – Доброго вечора, пане Президенте!

Доброго вечора, Зурабе. Ми чекаємо своєї черги на те, щоб поставити запитання.

– Спасибо, продолжаем. У нас есть еще телефонные звонки от зрителей. Мы будем их принимать. Кое-какие вопросы записаны заранее на улицах, на предприятиях города. Надеюсь, что эфир получится динамичным и быстрым.

Первый вопрос у меня к Вам и зрителей, и коллег. Первый вопрос к Вам, Вы только что от студентов. Как нашли студентов, как нашли ученых.


Ющенко В.А.: – Я думаю, що це прекрасна, чудова аудиторія. Коли ми говоримо про студентів, я думаю, що вони з кожним днем все більше розуміють те, що та політика, яка формується сьогодні, це та політика, при якій найбільше прийдеться жити їм. Це політика для них. Коли ми говорили із вченими, то мені дуже сподобалася харківська ініціатива, яка поєднала ученого, бізнесмена і владу. Відповідний протокол, меморандум підписаний з Урядом про розробку регіональної програми, оскільки Харків – це дійсно інтелектуальний центр, інтелектуальна столиця України. Вона дасть змогу якраз Харкову як регіональній структурі розробити власну програму для інвестицій і інновацій.

Ведучий: – Из студентов, что было самое веселое, самое хорошее, что больше всего понравилось?

Ющенко В.А.: – Це друга аудиторія, там декілька питань було, які мене повернули на 30 років назад, у своє студентство. Це аудиторія в принципі моїх дітей. Коли ти дивишся на них, то тішиться серце. Це набагато мудріші люди, чим наше покоління. Це цікаві, це сміливіші люди, очевидно, ці діти легко переростуть нас.

Ведучий: – Как Вы сказали – им тут жить.

Коллеги, кто из вас уже готов. Я думаю, что если вы не против – обратимся к улице. Юля, готовы ли вы с вопросом?

Юля: – Так. Кількість учасників телемосту тут постійно збільшується. Є і група підтримки, є і група досить рішуче налаштованих громадян. І тим, і іншим ми обов'язково надамо слово. Запитання ставить інженер Андрій Бородавко.

Андрій Бородавко: – Вітаю Вас, Вікторе Андрійовичу! Ваша программа «10 кроків назустріч людям» рассчитана на 5 лет. Прошло чуть более года. Мы знаем, что уже очень много сделано по ее выполнению. Скажите, пожалуйста, на каких основных направлениях будут сосредоточены усилия Президента и власти по дальнейшему выполнению? Какие основные направления в дальнейшем?


Ющенко В.А.: – Я виходив із того, що 5 років треба представити, як 5 років, де буде реалізовуватися конкретна програма із дуже чіткими цілями. Наприклад, ми говорили в програмі про те, що давайте службу наших хлопців в армії скоротимо до 12 місяців – і скоротили. Як би там дипломатично складно не було, давайте виведемо наших хлопців з Іраку – вивели. Соціальний блок. Вперше в історії України, наприклад, прожитковий мінімум і пенсії повинні бути на одному рівні – зробили. 1 млн. робочих місць за рік – 1 млн. 140 тисяч робочих місць створено по методиці міжнародної організації торгівлі. Це те, що за 12 місяців можна зробити. Заробітну плату номінальну збільшили на 34%, доходи реальні – на 20%, зарплату бюджетникам – на 50%. Бюджет отримав на 1,6 раза доходів більше, ніж 1 рік назад. Іншими словами – ми хотіли показати підйом соціальної політики. Але добре розуміли, що для того, щоб жити політикою високих соціальних і гуманітарних стандартів, нам треба на 4 найближчі роки розробити програму економічних змін, програму реформ. Тому ми говоримо, що нам треба, щоб в Україні був чесний суддя, не було корупції. Для цього треба провести реформу судової системи, реформу правоохоронних органів. Мені вчора передали із Служби безпеки, як один харківський майор бере хабара. Ця людина працює в правоохоронній системі України, попробуйте його зняти з роботи. Тут 10 суддів стане на його захист. Але він піде у відставку, звичайно.

Комунальна реформа, реформа охорони здоров'я, яка доходить до кожної людини, освітня реформа. Це те, що розпочато з першого кварталу. Коли ми говоримо про медичну реформу, питання стоїть так: медична реформа повинна дійти до сільського акушерського пункту, дійти до кожної районної лікарні і т.д.

Тому зараз, по суті, започатковано реалізацію 7 загальнонаціональних реформ, які піднімуть конкретні стандарти, – і це основа політики 2006 року.

Ведучий: – Спасибо. Вы перечислили план стратегического развития Украины. Единственно, что последним пунктом там идет духовное развитие.

Ющенко В.А.: – Так, духовне. Я виключив багато питань, які стосуються галузевих. Ми зараз не говоримо про Рік села, зараз ми не говоримо про лісову реформу, зараз ми про багато інших речей не говоримо. Мета була у мене – просто загально прокоментувати, але задача така – у кожного міністра повинен бути план дій, план реформування. Якщо ми нічого не будемо робити, навіть кошти, які ми рясно будемо давати у галузь, вони змін серйозних не принесуть.

Ведучий: – Спасибо. Выборы сильно мешают?

Ющенко В.А.: – З точки зору проблем розвитку – так. Я думаю, що дві треті часу сьогодні в Уряді, у мене, у влади зайнято на політичні питання.

Ведучий: – Спасибо Вам. Коллеги, как вы там в верхней студии? Мы о вас помним. Готовы ли вы?

Ведучий: – Ми готові. Перше питання буде від Миколи Піддубного. Він має щастя працювати на 5 каналі, на якому ми зараз теж виходимо.

Микола Піддубний: – Вікторе Андрійовичу, добрий вечір! Під час минулого приїзду до Харкова Ви відзначили, що атмосфера в місті стала значно спокійнішою і «розкутішою», ніж під час президентської кампанії. Якою Вам сьогодні здається ця атмосфера, чи не вважаєте Ви, що знову загострилося те протистояння, яке було тут півтора року тому? У зв'язку з цим, чи зможуть пропрезидентські сили на парламентських виборах здобути кращий результат, ніж персонально Ви у третьому турі президентських виборів?


Ющенко В.А.: – Певний смуток є, я чесно хочу сказати. Мене дивує, що Харківщина так легко забула те, що було навіть півтора року назад у Харкові, на Харківщині. Це був заповідник, заповідник криміналітету. Це був заповідник тіньової економіки. Це був заповідник, де можна було найти не так багато вільних журналістів, де можна було говорити не про верховенство права, а верховенство телефонного дзвінка і таке інше. І коли сьогодні говорять, що проводарями політичними на Харківщині стають сили вчорашнього дня, це, чесно кажучи, трошки дивує. Вибачте, це не проблема «Нашої України», це не проблема там «Пори» чи будь- якої іншої. Це проблема громадян. Це ваш вибір, це ваша позиція, і я його завжди буду шанувати, незалежно від того, якій ви партії будете віддавати симпатії. Але, переконаний, що сьогодні відповідь, по суті, йде через вибори 26 березня. Відповідь іде у площині: вибори добра і вибори зла. Вибори вчорашнього дня, якщо ним хтось не наївся, він може вибирати вчорашній день. Тоді не треба говорити про прогрес, про пенсії, про чесну приватизацію, про бюджет. Треба тоді говорити про чотири–п'ять родин у Харкові, які повинні скуповувати все, що тут рухається, через тестів, сватів, синів, зятів і так далі. Мені, я відверто скажу, неприємно, але я, підкреслюю – я поважаю вибір людей, Це право, яке люди повинні реалізувати 26 березня.

Ведучий: – Благодарю за разгорнутый ответ. Попрошу режиссера включить видеовопрос, если он у нас готов. А может быть телефонный звонок, если он у нас тоже висит до сих пор, что вы скажете? Давайте телефон, пожалуйста. Добрый день. А от мы его не слышим. Давайте тогда видеовопрос. Есть видеовопрос, тогда включайте, пожалуйста.

Запитання: – О предоставлении молодежи после окончания вуза, высших учебных заведений первого рабочего места. Чтобы первые рабочие места предоставляли! Вот этот вопрос меня интересует.

Ведучий: – Студентка, явно.


Ющенко В.А.: – Дуже актуальне питання. Ми його сьогодні на зустрічі зі студентами обговорювали. У 2005 році ми вирішили ряд питань, які дають часткову відповідь на те питання, яке ви поставили.

Перша позиція. Ми на десять пунктів збільшили держзамовлення. Довели його до 57 відсотків. По деяким Харківським академіям, у тому числі юридичній, держзамовлення складає біля 80 відсотків. Зараз ми опрацьовуємо разом із Міністерством освіти і науки пропозиції в учбовому році 2006–2007: як зробити організований набір із вразливих верст населення, багатодітним родинам дати доступ до освіти перш за все, а потім передати це питання на доступність першого робочого місця і облаштування першим житлом. На перше житло ми виділили 1,3 мільярда кредитних ресурсів через 90 мільйонів компенсації бюджетів процентних ставок. Зараз цю цифру збільшили майже у два рази, довели до 170 мільйонів. І таким чином, ми думаємо, що відповідь на те, як зробити більшу доступність до освіти, частково, досить серйозно, ми вже дали.

Відповідь на те, як облаштувати первинне житло для випускника, уже дали. Отримали 13 тисяч у минулому році молодих людей квартири і сто тисяч черги, яка була практично, кожний дев'ятий. Зараз ми перебираємо на себе відповідальність по тому, якщо існує державне замовлення на того чи іншого фахівця, повинна існувати державна гарантія на перше робоче місце. Це третє завдання, воно не є простим, воно не є легким, тому що перед цим треба збалансувати організований набір на ту чи іншу професію. Адже сьогодні ми отримали державне замовлення, яке формує, з одної сторони, профіцит одних спеціальностей і дефіцит інших. Треба підключити ще місцеву виконавчу владу, яка стимулювала б спеціалістів у тих чи інших регіонах, селі, галузях і таке інше. Одним словом, у 2006 навчальному році це буде у системі проблем вищої освіти чи не головним завданням – максимізувати державне замовлення до гарантії першого робочого місця.

Ведучий: – Ответ есть. Можно я от себя еще добавлю, из вредности, из зависти киевлянам. О том, заложили первый камень в студенческий городок?

Ющенко В.А.: – Ще не заложили.

Ведучий: – Еще нет, но собираются, да?

Ющенко В.А.: – Завтра будемо закладувати.

Ведучий: – Завтра, все равно легче. А Харьков?

Ющенко В.А.: – Значить, будемо, вибачте, це у неділю ми будемо закладати перший камінь. Ми розробили програму «Студентський гуртожиток». Це державна програма, яка включає п'ять пілотних проектів. Перший із них це у Києві, який ми розпочинаємо післязавтра. На другій позиції стоїть Харків. І це я сьогодні говорив студентам. Потім ще три обласних центри.

Ведучий: – Спасибо. Надеюсь на великолепный подарок студентам. Юля, слышите Вы нас там перед театром? Если у вас готовый вопрос, то прошу?

Юля: – Так, ми готові. Є інформація від наших журналістів, які підсумували основні теми, що хвилюють присутніх: зростання цін, низький рівень зарплат та пенсій, розбиті дороги, ціни на житло, політична нестабільність, якість житлово-комунального обслуговування та багато інших? Наступне запитання від пенсіонерки Тамари Іваницької.

Тамара Іваницька: – Я як раз не розділяю Ваші слова попередні. Шановний Вікторе Андрійовичу, ми ветерани, ось тут стоїмо – Всеукраїнське об'єднання ветеранів Ігоря Юхновського. Ми Вас підтримували і будемо підтримувати. І не жалкуємо. Оті звинувачення у Вашу адресу, розіграні опозицією, нахабні, брехливі. Бог їм суддя. Тепер питання. Ви сьогодні зустрічалися з науковцями, яка доля науково-дослідних інститутів у Харкові у майбутньому?

Юля: – Студія.

Ведучий: – Да, спасибо.


Ющенко В.А.: – Дякую. Я теж не згоден, я звертаюся до журналіста. Не згоден з тим заключенням, яке було зроблено. Ви знаєте, ми в минулому році заробітну плату бюджетників підняли до 50 відсотків. Кожний квартал ми підіймали заробітну плату. Назвіть мені, будь ласка, хоча б один рік в історії України, де заробітна плата піднялася на 50% для бюджетної сфери. Номінальна заробітна плата в цілому по економіці піднялася на 34%. Вперше за історію України мінімальна пенсія і прожитковий мінімум стали поняттям тотожним. Коли, в які роки у нас пенсіонер отримував прожитковий мінімум? Такого в історії не було.

Знаєте, 2 роки назад ми вели дискусію у Верховній Раді. Опозиція вимагала мінімальну зарплату 237, а влада тоді говорила: ні, 237 – то погано, для людей треба 205, так буде краще. Тоді вони перемогли. Зараз ми дискусію ведемо, яка мінімальна заробітна плата повинна бути – 485 чи 500. Це відбулося, вибачте, за 18 місяців.

Ціни – 10,2%. Оптові ціни були 19, стали 9%. Тому я категорично не згоден із тими песимістичними оцінками. І відверто вам хочу сказати не як Президент, як економіст, як громадянин: знаєте, дай Боже, щоб соціальна історія 2005 року у нас хоча б через рік повторювалася і для вчителів, і для солдата, і для медика, і для вченого, і для пенсіонера. Я переконаний, що то була б прекрасна історія.

Тепер по суті. Головний підсумок, який ми сьогодні зробили на засіданні президії Академії наук України, приблизно такий: наука – невід`ємна частина того комплексу дій, які треба зробити в Україні для формулювання економічного, соціального, гуманітарного прогресу. Друге. У науки є конкретні проблеми, починаючи від теми фінансування, воно невелике – 0,43% від валового продукту, у Європі це 2%. Друге, крім Державного бюджету науку ніхто не фінансує.

Третя позиція – це невизначені національні пріоритети макротехнологій, тобто які б 5, 7, 8 ключових провідних технологій Україну цікавлять найближчі 5–7 років. Це є проблема.

Проблема четверта – це неефективність державного управління системою науки.

П`яте – це нераціональна структура інфраструктури і самої структури науки. Багато зайвого, багато непотрібного, а з іншої сторони, дефіцит тих структур, які потрібні для її розвитку.

Наступне питання – це втрачений зв`язок між освітою і наукою. Адже якщо ми розуміємо концепцію побудови, це ці моделі в Європі, наприклад, то значна частина, я сказав би, можливо, основна частина науки сконцентрована в університетах. Це інтеграція двох процесів – наукового і освітнього. Тоді виграє вчений, тоді виграє студент.

Ми також говорили про те, що наука потребує нової законодавчої бази. Ми говорили про те, що колосальною проблемою в сьогоднішній системі координат правових є проблема оформлення захисту інтелектуальної власності, особливо інтелектуальної власності, яка досягнута, реалізована через бюджетне фінансування, через державне замовлення. По суті, вчений позбавлений права на отримання відповідних доходів від своїх проектів, вчений і працівник інтелектуальної сфери не захищений по своїй інтелектуальній власності, і тому дуже часто ми маємо дуже низький соціальний статус вченого.

Про це все ми сьогодні говорили, домовилися про те, що буде створено під керівництвом Бориса Євгеновича Патона комісію, яка попрацює 3–4 тижні, і харківська ініціатива буде, очевидно, продовжена в Києві, де наступне засідання буде проводитися в Києві. Мета його – зробити «дорожню карту» для української науки по тих питаннях, які ми сьогодні піднімали, змістовну частину їх сформулювати, взяти в часові рамки, плюс враховуючи, що ми зараз приступаємо до нового бюджету 2007 року, у формуванні його, і формування зміни доповнень до бюджету 2006 року. Ми виходимо із ініціативою, що через півтора місяця, якщо ми розглянемо це питання в Києві, ми багато зробимо користі для української науки.

Ведучий: – Спасибо. ... цены после выборов еще людей беспокоит. В этом есть что-то существенное? Оппозиция говорит, все поднимем.

Ющенко В.А.: – Ні, це дурниця. Тому що за 2 місяці ми маємо ріст внутрішнього валового продукту 1,5%. У першому місяці ми мали 0,9%, зараз – 1,5 %. Це найвищі стандарти, які були в історії України. Це перші 2 місяці ми показуємо.

По-друге, відновлено позитивний приріст промислової продукції практично по всіх галузях, окрім будівництва і оптової торгівлі. В оптовій торгівлі ми просто локалізували тіньові схеми, шарлатанство, компенсації ПДВ і т.д., ті незаконні, які були, і тому показники упали. Щодо будівництва, то ми вважаємо, що вузьким місцем є проблема відведення місцевим самоврядуванням, перш за все, ділянок під забудову. Велика тяганина, велика волокита, велике хабарництво, і від цього страждає сама галузь. Вона потенційно не закладає ті нульові цикли, які повинні для розвитку будівництва бути.

Ми маємо керований бюджет з його дефіцитом менше 2%. Це гарантія того, що не буде втрачено контроль за цінами, і саме головне із попередньої репліки, яку я сказав.

У 2004 році оптові ціни мали приріст 19%. Ті оптові ціни, ціни промисловості, які ми прийняли, вони, безумовно, пішли тоді в роздріб, і підняли ціну роздрібних товарів до 10,2%.

У 2005 році оптові ціни з 19% скоротилися до 9%. І ми 2006 рік починаємо з рівних оптових цін – 9%. Тобто це повна гарантія того, що оптові ціни негативу не зроблять на роздрібні ціни. Керований дефіцит бюджету говорить про те, що бюджет і державні потреби не зроблять емісії, не зроблять зм'якшення дисципліни грошової політики.

Ну і останнє. Я можу сказати, що за минулий рік резерви Національного банку виросли із 9,6 мільярда майже до 20 мільярдів.

Ведучий: – Спасибо. Мне кажется, я слышал и экономиста, и Президента в одном лице. Правда?

Ющенко В.А.: – Я пробував так.

Ведучий: – Спасибо. Если у нас есть телефонный звонок, прошу, давайте его. Если нет, то журналисты студии. Нет телефонного звонка...

Юра, я слушаю Вас, если у Вас готов вопрос...

Юра:
– І так, у нас готовий поставити питання Дмитро Терновий. Він представляє Інтерфакс і ніколи не ставить одне питання, як мінімум два.

Терновий Дмитро: – Виктор Андреевич, кажется, в Вашем выступлении перед парламентом Вы пообещали, что подпишете указ о создании «Силиконовых долин» в Украине. Как скоро ожидается этот указ? Чем он будет начинен? О каких там, скажем, преференциях или льготах, может, идет речь? И найдется ли там место для Харькова, который уже собственно инициировал, вышел из инициативы создания здесь приоритетного развития для информационных технологий. Это первый вопрос.

А второй связан с ожидаемым назначением нашего земляка Олега Демина Послом Украины в России.

Как бы Вы охарактеризовали это кадровое решение? Чего ожидаете от Демина на этой должности? Спасибо.


Ющенко В.А.: – Ми якраз сьогодні і говорили на нараді з українськими вченими про так званий проект «Силіконової долини». Це буде сформульовано у тому документі, який, я думаю, появиться у світ через три–чотири тижні. Це одна із відповідей того, як мобілізувати, у тому числі наукові, економічні й інші мотиви для реалізації цього проекту. Я менший є прихильник того, що треба робити пільги. Хоча, можливо, якісь і варто. Але, давайте не будемо забувати: у нас соціальний статус вчителя, ослаблений медика, ослаблений солдата.. Нам треба говорити про суспільство. Якщо воно отримує, а вірніше дає акцепт на те, щоб сьогодні формувати далі політику фіскальних пріоритетів. А я думаю, на це вони ніколи не погодяться. Нам треба шукати відповіді в інших мотиваціях, в інших мотиваціях. Переконаний, що це можуть бути певні системи канікул. Певна система економічних зон, технопарків, яка забезпечувала б, що дані послуги, дане виробництво, дана економіка еластично обходить тему національного ринку. Виробляється в Україні, зразу транзитується на інші ринки і до України приходять тільки вигода, тільки кошти. Якщо по цьому принципу йти, то, звичайно, я переконаний: і я як Президент, і уряд буде голосувати обома руками за утворення зон економічного розвитку такого типу, створення проектів «Силіконової долини» такого типу. Бо це проект, який не забирає геть. Це проекти, які вимагають специфічних умов виробництва, а потім, через певний цикл, повертаються назад, в Україну. Такого типу економіку, безумовно, треба підтримувати. І до речі, ми після невдалого рішення уряду по закриттю вільних економічних зон, ми зараз вернулися назад і говоримо, що відповідь на ряд проектів, які не стосуються поставок товарів на внутрішній ринок, а стосується поставки товарів на експорт. Ми повертаємо механізм компенсованого ПДВ. Ми повертаємо механізм безплатного митного оформлення. Таким чином, це маленький прообраз тих мотивацій, які можна зробити в проектах типу «Силіконової долини». Що стосується Олега Дьоміна. Десь два з половиною місяці назад я запропонував цю кандидатуру у розмові з Президентом Росії. Я довіряю цій людині. Я переконаний, що не дивлячись на обставини, в яких перебував він як посадовець, він зберіг моральність, він зберіг баланс, він, знаєте, не дружив із крайностями, які дискредитували б його як політика, як державного службовця. Переконаний, що це чиста людина, за якою не стоять хабарі, за якою на стоять куплені незаконно перші поверхи чогось там у Харкові, чи будь-де. Думаю, що це людина, яка добре знає Росію. Думаю, що для Росії це буде така толерантна фігура, яка може представляти правильно українські інтереси.

Ведучий: – Спасибо за ответы. Как мне подсказывает режиссер, у нас есть телефонный звонок. Если можно, включать его в студию?

Запитання по телефону: – Добрий день. Шановний Вікторе Андрійовичу!

Можна задати запитання?

Ведучий: – Площадка перед оперным. Юля, как Вы?

Если готовы, включайтесь.

Юля: Наступна наша учасниця телемосту приїхала до Харкова у цій порі з Великого Бурлука якраз для участі. Будь ласка, запитання.

Учасниця телемосту: – Я благодарна Виктору Андреевичу за то, что я напрямую могу обратиться к нему.

С 2005 года, с апреля месяца, я борюсь с коррупцией. И коррупция эта настолько прогнила, что я прошу Вашей помощи. Трижды обращалась в приемную Президента письменно, но до сих пор этот вопрос висит в воздухе. Я хочу спросить – как можно Вам передать документы, которые реально касаются этой проверки, и ответить мне на вопрос: Кто может реально помочь мне в этом вопросе?

Ведуча: – Студія.


Ющенко В.А.: – Я б міг би, можливо, в ході нашої програми попросити, щоб Ви висвітлили один телефон для комунікації через мого першого помічника, який зараз біля мене і який би міг зараз прийняти це подання, або ви змогли б перетелефонувати до нього і вийти на зв'язок.

Одну репліку я хотів би сказати, шановні, про корупцію: що мені подобається, а що не подобається. Я знаю, що країна, яку ми прийняли, була рясна на корупцію, особливо останні 10 років. Я хочу сказати, що корупцію привів не Майдан, не харківський Майдан, не київський Майдан. Можливо, дякуючи Майдану, ми почали вперше говорити про корупцію у цій країні. Радісним є те, що якщо ми говоримо про таке зло громадське, суспільне як корупція української влади, то це є прекрасна, добра надія, що якщо ми разом об'єднаємося, то ми це зло викоренимо. Хоча ми повинні пам'ятати, що за 12 місяців ні в одній країні корупція не знищувалася. Ми минулого року декілька тисяч чиновників поміняли. Більшість, я думаю, поставили моральних, але, можливо, не всіх. Це природа така. Підняли заробітну плату. Суддям підняли фонд оплати праці в 2 рази, державним чиновникам також. Я думаю, що це може сформувати певну мораль не брати гроші. А може й ні. Але це один із принципів, як справитися з корупцією.

Третє. Давайте серйозно проаналізуємо функції, які має сьогодні бюрократ, тому що бюрократ паралізує державні функції. Якщо вони зайві, то це є грунт для корупції. Два законопроекти із п'яти, які ми подавали, прийняті в парламенті. 5 тис. нормативних актів сьогодні переглянуто системою виконавчої влади, починаючи від 69 указів Президента, які суперечать ринку, і 150 постанов уряду, і ще тисячі постанов місцевої влади чи окремих відомств. Це звуження поля роботи бюрократа в певній мірі.

Четверте. Ми надіємося, що все-таки у нас будуть чесні судді і нові суди. Про це ми повинні говорити кожен день, і всі – Президент, журналісти, члени уряду, члени партій. Це зло, яке бентежить усіх нас. Мені передали вчора фотографії, які СБУ зробила, скриті зйомки, як один харківський майор брав хабара. Причому, мені здається, що невеликого – 300 гривень. Майор майже 2 тис. гривень отримує заробітну плату, плюс державне обмундирування, взуття державне, багато преференцій, у тому числі службовий автомобіль і т.д., плюс відпускні тощо. Можна порахувати, що це ще далеко не та зарплата, яку треба брати до уваги. Але бере людина 300 гривень хабара. Пожежник, майор! Причому видно, що ця тема уже в технології. Книжечка, показує куди покласти, щоб ручками не брати буквально ті 300 гривень «вонючих». Подає книжечку, потім ту книжечку пухленькими ручками закриває. Давайте разом боротися! Я заявляю вам тільки одне – я розумію, яке це зло цієї країни! Як воно дискредитує наш прапор, наше громадянство, нашу честь! Я переконаний, що це проблема не тільки влади, це проблема мільйонів людей. Той дискомфорт, який ви отримуєте від цього, це одна із тих болей, яка доходить і до мене. Але я переконаний, що коли ми солідаризуємося, то з тої болі ми зможемо зробити нашу силу.

Ведучий: – Спасибо. Вы не скажете, зачем Вам передали именно эту запись с 300 гривнями?

Ющенко В.А.: – Вони не хотіли передавати мені. Це просто була чергова інформація, там розповідали, як брали суддю одного з хабарем 6 тисяч доларів. Я не хотів якісь приклади робити на цьому епізоді, бо мова йде про суддів, про яких треба коректно говорити, бо це, кінець кінцем, український суд, який має багато людей доброї волі, чесних, є падлюки, вибачте на цьому слові. Але все-таки це інституція, яка вимагає особливої поваги. А потім, між іншим, показують такі класно зроблені фотографії, буквально до деталей. Я, чесно кажучи, хотів взяти із собою і залишити на вашому телебаченні. Можливо, ви б його використали. Можливо, хтось би побачив свого сусіда, хтось, може, татка свого побачив би, чи родича....

Ведучий: – Вот такие маленькие конкретные частные просьбы часто у Вас по поездкам бывают?

Ющенко В.А.: – Часто, дуже багато. І що цікаво я вам скажу. Щоденно я отримую приблизно 900 листів, 1 тис. листів, день на день не приходиться. Якщо взяти і зробити аналіз, то у 2005 році найбільше клопотань, які ставили люди у своїх листах, це питання, що відносилися до роботи міліції, судів, Служби безпеки. У попередньому році – це питання зарплати, пенсії, роботи. То були питання соціального характеру. Зараз більше питань, претензій до роботи правоохоронних органів. Скоріше всього, людина відчула новий свій правовий статус, що вона в цій країні може вже вголос постояти за себе.

Ведучий: – Спасибо. Коллеги, не думайте, что мы о вас забыли, мы все помним. Я сейчас попрошу поставить еще один видеовопрос, а потом перейдем к вам.

Пожалуйста.

Запитання: – Что я хочу сказать. Я хочу, чтобы помирились Юлия Владимировна и Виктор Андреевич – наш Президент. Вот это самое большое пожелание. И вопрос – будет ли это или нет?


Ющенко В.А.: – Ви знаєте, це питання не стосується нашого особистого плану, безумовно. Ми говоримо про Україну, про її ідеали. Моя доля так склалася у контактах з Юлією Володимирівною, що пригадую, як 5 років назад одним пізнім вечором я запрошую Юлію Володимирівну на вулицю Грушевського у свій робочий кабінет Прем`єра і пропоную їй зайняти посаду віце-прем`єра. Хоча в суспільстві були різні погляди, починаючи від Луганщини, Харківщини... Коли я їхав, мені задавали одне дуже неприємне запитання, а я на нього відповідав: знаєте, потерпіть, не судіть, не спішіть, не робіть так. Я її захищав до останньої своєї можливості, хоча кожний раз практично при зустрічі із президентом Кучмою переді мною ставилося питання – відправ у відставку. Я вам хочу сказати, що ніколи у відставку віце-прем`єра Тимошенко я не відправляв. Потім пройшов певний час, і коли я переміг на виборах, їй запропонував прем`єрство. Це непростий вибір був. Бо я розумів, що на Майдані стояла команда можливо з 15, можливо з 20 партій. Команда, яка вміла добре формулювати свою солідарність у питанні проти кого ми боремося, як не допустити фальсифікації, політичний вибір, який зробив громадянин, як його захистити. І відповідь давалася дуже добре.

Я виходив із того, що мій обов`язок тим людям, які стояли біля мене на Майдані, безумовно, першим запропонувати найвищі посади в нашій країні, в нашій державі. І я це зробив. У мене була надія, що ці люди будуть пам`ятати верховенство ціле. Ми живемо заради України, бо тільки так треба жити на цих посадах. Це унікальні посади. Живемо в унікальному часі, з унікальними можливостями. Демонструвати взаємну повагу, шанувати один одного. Робити, одним словом, командне, що ми робили на Майдані.

І коли я побачив, що за плечима уряду творяться речі, які, вибачте, не відповідають державним справам чи державним цілям, це мене дуже спочатку розчарувало, а потім розгнівало. Коли це перетворювалося вже у системи, коли просто пішли справи персонального характеру, це мене привело до певних розчарувань. Але я не хотів, щоб ці розчарування приймала нація. І тому, звичайно, даючи відповідь по суті на ваше запитання, я скажу, що я хочу досягти порозуміння помаранчевої команди. Але це порозуміння – тема не арифметична, що просто я хочу. Перш за все, це повинно відбутися, очевидно, взаємна проща, взаємне каяття тих людей, які ще рік назад стояли на Майдані, були лідерами тих чи інших політичних партій. Тоді клялися у вірності, вибачте, дехто на біблії, що це буде команда і командний стиль. До цього треба прийти. І я вам даю слово, що я буду намагатися все зробити по максимуму у напрямку цієї політики. Бо я розумію, що ця консолідація потрібна Україні. Це не персональне питання чи моє, чи когось. Це просто вигідно, потрібно Україні. І, кінець кінцем, політика – це завжди є мистецтво можливого. Я надіюся, що з відповідними уроками сторони прийдуть до «круглого столу» порозуміння.

Ведучий: – Это звучит многообещающе. Тем временем ... мне сообщает, что он готов вывести на экран тот телефон, который Вы просили. Если это можно, выведите его, пожалуйста. Я искренне сочувствую Вашему помощнику, на которого сейчас обрушится это все.

Мы, тем временем, просим включить студию. Юра, прошу.

Юра: – Має питання Олена Львова, вона є головним редактором тижневика «Об`єктив». Її щастя, що вона має тільки два запитання, а не більше.

Ведучий: – Прошу.

Олена Львова, медіа-група «Об`єктив»: - У меня два вопроса. Первый вопрос касается цвета Харькова. Виктор Андреевич, Вы сегодня проезжали по Харькову, Вы видели его только через стекло машины, но каким, по-Вашему, стал Харьков, если сравнивать с прошлым годом? Какого цвета он сейчас? И может ли стекло автомобиля сильно искажать этот цвет? Это первый вопрос.

И второй, абсолютно женский. Скажите, пожалуйста, как часто Вы ходите по магазинам, и по каким? Если не секрет, какую Вы сумму чаще всего там оставляете? Спасибо.


Ющенко В.А.: - Я почну, звичайно, з самого легкого. Я досить часто ходжу. Я думаю, що кожний тиждень я ходжу по магазинах, по тих магазинах, які я знаю в Києві. Під час відрядження, як правило, не ходжу по магазинах, бо я їх не знаю. У Києві найбільше популярний для мене магазин – це «Фермер», де ви можете купити класний вибір із бензо-, електропилок, інструментарій. Зараз от весна підходить. Я хочу весь інвентар зробити новий. Зробив там собі такий хлівок і в нього заношу самий свіженький із магазину інвентар. Зробив замок, взяв ключ при собі і сказав: більш ніхто до цього сарайчика, крім мене, не буде підходити. Це мій улюблений магазин, чесно кажучи. Це я дивлюся як музей якийсь.

Перед Різдвом треба було зробити таке оновлення гардеробу мого невеличкого для гірських лиж. Я думав, що буде відпочинок 3–4 дні на Різдво, але з`явився клопіт із цим газом, і не вийшло того відпочинку. Але я був у магазині «Спорт», де купив спортивний лижний костюм з білизною, з усім; декілька сорочок класних таких, неформальних. То такі, знаєте, маленькі радощі, але вони приємні. Я думаю, що вони є в кожного мужчини і я не є якесь оригінальне виключення з цього ряду. Що стосується кольорів, то я не виключаю, що через скло автомобіля тональність деяких кольорів може сприйматися по-іншому. Але я хочу серйозно сказати, що, на мій погляд, є плюсом для Харкова. Як загальний висновок. Харків проходить тяжкі муки політичної структуризації. 5 років назад це було моногамне таке поле однієї традиційної і політичної сили, де складно сприймалося дуже багато речей, і, на мій погляд, які відносилися до основ національної демократії. Мені дуже часто говорили, що це пояс червоно..... Або такої тональності близької. Що тут довго ще не буде «востребована» демократія. Я був переконаний: якщо приходить демократичний уряд і цей уряд приносить нові соціальні стандарти, то людина вже швидко переорієнтується за підтримкою до такої влади. Це відбулося. Зараз мені здається, про яку річ я хотів сказати, що трошки дивує, трошки дивує те, що «востребовані» політичні сили, які півтора року назад ще гнобили цю територію. Журналістів, учених, студентів... Це дійсно, інтелектуальний центр – столиця Україна. Це не рядовий регіон. Це знаковий регіон, це регіон, який володіє унікальними традиціями. І коли ти говориш про такий знаковий регіон з особливими традиціями, і коли ти бачиш вчорашній день... Чесно кажучи, це дивує, це дивує. Тому що хочеш просто відчути аргумент. Якщо в Харкові ще мало Кушнарьовщини, її треба повернути, вибачте, це ваше право там голосувати за кого ви хочете. Я цей запит не розумію. Але я на цьому коментарі свої закінчую. Буду говорити як Президент України і казати, що, знаєте, я буду поважати вас за будь-який ваш вибір. Це ваше право.

Ведучий: – Спасибо. Пока ... включится к Оперному театру, пока попросит коллег с 5 канала немедленно выставить счета, вам там ближе в Киеве... магазин ...

А пока что включаем Оперный театр перед входом.

Я попрошу Вас.

Ведуча: – У нас прохання ще раз вивести на екран телефон. На жаль, тут не встигли його записати щодо листа і кількох занотованих запитань до Президента, їх щойно забрали. А маємо впевненість, вони дійдуть до адресата.

І запитання, будь ласка, наступне.

Запитання: – Вітаємо вас.

Ведучий: – Добрий вечір.

Запитання: – І я хочу задати таке питання. Як Ви відноситеся до депутатської недоторканності?

Ведуча: – Студія.

Ведучий: – Спасибо.


Ющенко В.А.: – Погано. Погано, хоча, можливо, невеличкий коментар зроблю. До якоїсь міри депутатську недоторканність можна сприймати, якщо мова йде про периметр українського парламенту, наприклад. У цьому сенсі я хотів би ще точніше висловитися. Якщо народний депутат має політичну позицію, підкреслюю, політичну позицію і він її висловлює в парламенті, за це він не повинен нести відповідальності. У нього повинен бути імунітет. У цьому сенсі, ще раз підкреслюю, якщо цей імунітет поширений на площу парламенту, це так. Але ми як проблему маємо іншу. Імунітет той, який є, по суті робить громадян України двох сортів. Один сорт, який повністю не підлягає оцінці їх дій через український закон. І це є депутати Верховної Ради і депутати всіх рівнів.

Це є соціально несправедливо. Враховуючи це, я декілька місяців назад вніс до Конституційного Суду пропозицію відносно скасування депутатської недоторканності. Переконаний, як тільки буде сформований Конституційний Суд, це не буде якоюсь, на мій погляд, професіональною проблемою для Конституційного Суду підтримати подання Президента.

Ведучий: – Спасибо Вам. Достаточно развернутый ответ.

Если у нас телефонный звонок, то можно его включать.

Запитання: – Добрый день.

Ведучий: – Добрый вечер. Мы Вас слушаем.

Запитання: – Шановний Вікторе Андрійовичу! Будь ласка, запитання. В'ячеслав, працівник телебачення.

Запитання таке. Яка доля очікує державне телебачення після виборів народних депутатів?

І друге запитання. Підвищення заробітної плати для працівників телебачення не відбувалося з початку 2005 року. Тому що, як нам пояснили, ми належимо до категорії інших бюджетників. Прокоментуйте, будь ласка.


Ющенко В.А.: – Дякую. По першому питанню. Фундаментальна моя позиція така, що держава не повинна мати державного телебачення ні в центрі, ні в регіонах. Держава повинна користуватися послугами ринкових інституцій, мається на увазі засобів масової інформації. Якщо вона хоче розповісти, яка вона хороша, вона повинна збирати прес-конференції, пункт журналістів, демонструвати, що вона зробила. Одним словом, влада поряд з іншими суб`єктами інформаційного ринку повинна бути рядовим учасником і апелювати до вільного журналіста, і тільки через нього, через механізм незалежних ЗМІ можна не викривлювати ту ситуацію, яка дійсно знаходиться у системі влади, в її верстатах роботи тощо.

І тому я буду наполягати на приватизації всіх структур державних ЗМІ: газет, телебачення. Я це почав із, здається, це був «Президентський вісник», три видання, які видавалися Президентом України. Я їх скасував, тому я не знаходжу потреби в тому, щоб Президент сам про себе писав. Я вважаю, що треба апелювати до інших засобів, і це буде набагато корисніше.

Проблема, яка може бути тут, – як зробити цю приватизацію настільки публічною, настільки чесною, настільки об`єктивною, щоб ті чи інші регіональні ЗМІ не попали в залежність під гаманець одного чи двох місцевих дядьків. Я думаю, що ви розумієте, про що йде мова. Нам треба мати вільного журналіста і вільні ЗМІ. Це суть. Заради цього робиться цей процес. Тому вся програма повинна відповідати цим умовам. Якщо передавати його в руки місцевому олігарху, то краще його залишати державним телебаченням.

По другому запитанню, я чесно скажу, я не в курсі, я можу тільки записати і вияснити. Я не можу зараз дати відповідь.

Ведучий: – Спасибо. Уже первая часть ответа была очень отрадной, по крайней мере – многообещающей. И еще, как мне сообщил ....., здесь уже очень оперативно Ваша служба. Письмо от этой женщины. Надеюсь, она нас слышит, она уже здесь, около двери. Прошу Вас, впустите его, а пока еще продолжим с журналистами .... Ребята, если вы готовы, то режиссера попрошу приготовить после этого еще один видеомост.

Ведучі: – Ми готові. І питання хоче поставити Анастасія ...., вона є ведучою місцевого 7-го телеканалу.

Анастасія: – Виктор Андреевич, у меня вопрос прикладного характера. Как Вы лично планируете провести 26-й день марта? Я не спрашиваю, за кого Вы пойдете голосовать, а скорее спрашиваю, каким образом, в какой обстановке Вы будете ожидать результатов выборов? Вы будете дома, Вы будете на работе? Кто будет находиться рядом с Вами? И волнуетесь ли Вы перед нынешними выборами гораздо меньше, чем перед прошлыми президентскими? Спасибо.


Ющенко В.А.: – Я скажу, що я не хвилююсь, але я підхожу відповідально до них, тому що коли ми говоримо про вибори Президента, було зрозуміло, що тоді нація ділилася на певні частини, ради відповідей на одне: який політичний курс, яка політична сила – вчорашня чи нова майбутня – охопить цю посаду. Зараз ми будемо давати відповідь, я сказав би, на продовження другої серії цього запитання. Формування нового складу органів місцевого самоврядування, я сказав би, не менш актуальна тема, ніж вибори демократичного Президента. Бо я відчув рік, як можна працювати з тим парламентом, який призначений був 4 роки назад, вірніше, певна частина його народних депутатів у кабінеті Кучми, за що вони голосують, які транспаранти пишуть. Думаю, що значна частина позиції тих чи інших політичних сил просто не відповідають інтересам держави. Вони в тій чи іншій мірі виступають як п`ята колона по ряду речей, які не відносяться до пріоритетів моєї країни. Мені здається, дуже часто орієнтуються просто на іншу столицю. Вони забули, що столицею України є Київ. І тому, в цьому сенсі, я говорю, скоріше всього, про відповідальність. Причому громадяни Харкова, Харківщини, перш за все, збагнули одну річ – вибори 26 березня по своєму значенню це не менш важливе, ніж вибори Президента.

Якщо ми хочемо сформувати демократичний пакет формування влади виконавчої, органів місцевого самоврядування, якщо ми хочемо підтримати прозору, конкурентну економіку, чесну владу, владу без корупції, то це все треба робити в одному політичному пакеті. І тому я не буду скривати, за кого я буду голосувати. Я буду голосувати за демократичну силу, якій я вірю, за яку я відповідаю, яка несе пряму відповідальність за вибір, який зробив Майдан, і харківський, і київський. Хоча підкреслюю: я буду поважати право вибору будь-яке, яке ви зробите. Але ми повинні бути свідомі того, що це вже наша відповідальність. Якщо парламент політично не здатний буде консолідуватися навколо основ внутрішньої, зовнішньої політики України, а буде так, як написано зараз «не можу», «не хочу», «не туди», «немає часу», «у мене болить голова» і т.д. Це не політика для України. Це не відповідь на десятки мільйонів викликів, які є в кожної людини про своє майбутнє.

Враховуючи, що 10 число буде надзвичайно важливий в оперативному плані день, я маю на увазі, з точки зору забезпечення порядку на дільницях, з точки зору забезпечення виборчого процесу відповідно до норм закону, звичайно, це буде робочий день.

Ведучий: – Спасибо. Это тоже был очень полный ответ. Время в эфире наше практически исчерпано. Я приношу огромную благодарность всем, кто был сегодня с нами в эфире, в студии соседней, на улице перед Оперным театром. И, разумеется, Президенту Украины Виктору Ющенко.

Спасибо, что были с нами. Всего Вам доброго!


Ющенко В.А.: – Всього хорошого!

16:56 17 БЕРЕЗНЯ 2006 
Прес-служба Президента України Віктора Ющенка