* * *

Невеликі міста Квебеку приймають 400 канадських солдатів, які тренуються для участі в операції НАТО в Латвії.
Солдати Збройних сил Канади тренуються в семи населених пунктах на південний захід від міста Квебек, щоб підготуватися до їхнього розгортання в Латвії в рамках операції НАТО.

* * *

Коли очі не зустрічають перешкод, серце б'ється швидше...

* * *

Ой, треба жити інакше,
бути іншим,
більше під небом
і серед дерев,
більш самотнім
і ближчим до таємниць
краси і величі.

Герман Гессе
з: Пекло можна подолати

* * *

Президент Байден називає президента Єгипту Ель-Сісі «президентом Мексики» після того, як він зробив зауваження на захист його пам’яті.

* * *

Колишній президент Бразилії Болсонару перебуває під слідством у справі про спробу державного перевороту
Колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару перебуває під слідством у рамках розслідування ймовірної спроби державного перевороту з метою утримати його при владі, повідомив один з його колишніх помічників.

* * *

Цей гамбургер на сніданок такий смачний, Боже мій, я забув сфотографувати та доїв його! Солодкий, солоний, загалом надзвичайно непереможний і приголомшливий

Інтерв’ю Президента України Першому каналу, «Студії 1+1» та «Інтеру»

20:30 30.12.2005

– Пане Президенте, ми дякуємо Вам за можливість цього інтерв’ю. Хочемо сказати, що рік завершується досить-таки напружено, і від тих питань, які ми сьогодні почуємо, я думаю, у наших глядачів покращиться настрій, тому що від них залежатиме – у прямому розумінні цих слів – життя країни у 2006 році.

Отже, перше запитання – це газ. Інформація змінюється, доповнюється майже щодня, і тому зараз хочемо почути від Вас, на який компроміс готова Україна на сьогодні у вирішенні газової проблеми?


– Я хотів би спочатку додати вступного оптимізму. Ми прекрасно закінчуємо рік. Прекрасно. Треба підняти голову, розправити плечі. Виклик, який є, – це епізод у нашому житті, повірте мені. Рік тому була Помаранчева революція, яка принесла свободу, волю, ми дихаємо двома легенями. Я не думаю, що хтось скаже, що ми важко закінчували попередній рік – ми нормально його закінчували. Цей рік – ми його закінчуємо цікаво, щасливо, і немає тих проблем, я переконаний, які повинні зараз давати нації смуту з того чи іншого приводу.

Тепер повернемося до газу. Це складні відносини, які десятки років формувалися на принципах, які досить важко коментувати. І кожна сторона находить у тих принципах ущербність своєї позиції. Росіяни вважають, що вони «кормлять» Україну, дотують її. Українці, у свою чергу, вважають, що вони безплатно забезпечували транзит, безплатно забезпечували технологічний газ, майже безплатно працювали наші сховища.

Я не хочу опускатися до техніки, які претензії часто виникають на відомчому рівні. Я хочу сказати політично: очевидно, права і та, і та сторона. Нам треба навести порядок у цих відносинах, нам треба вийти з цього феодалізму. Тоді ми будемо чесні один перед одним. Не потрібно ніяких ультиматумів, не потрібно демонструвати політичного чи економічного тиску. Я не вірю, я не хочу вірити в те, що це є формула російського тиску. Бо це нас принижує як партнерів. Я думаю, що це питання чисто співпадає з виборами в Україні, а не є чиїмсь задумом. Це політика вчорашнього дня, вона не принесе успіхів. Мені здається, що люди, які повинні були зробити висновок про те, що українська нація сама обирає президента, і їй послуг ні від кого не потрібно. Це урок 2004 року. Урок 2005–2006 років буде приблизно такий: українська нація сама обирає національний парламент, їй не треба нічиїх послуг, не треба, як у XIII столітті, у Золоту Орду їхати, щоб отримати благословення.

Мене особисто як громадянина принижує, що деякі політичні сили, до свого прапора чіпляючи газову спекуляцію, стають або рятівниками, або проблемою цього питання. Цього не потрібно. Ми зараз повинні бути українцями. Об’єднатись в один кулак і сказати: ми – нація, яка ніколи нічого ні в кого не брала дарма. Ми хочемо жити прозоро, чесно. У тому числі й у таких складних стосунках як газові. І це головний лейтмотив. Ми повинні вийти на європейську формулу організації наших стосунків, європейські принципи організації нашої співпраці у газовому питанні. Власне кажучи, від періоду, де ми сьогодні знаходимося, до тієї цілі, яка стоїть перед нами, – вийти на європейські принципи формування наших стосунків, – у цьому і постає головний виклик владі Росії і владі України.

22 грудня ми вперше офіційно отримали повідомлення від заступника РАО «Газпром» відносно ціни, яку пропонує Росія на 2006 рік. Була названа ціна: 230 доларів за 1000 кубів газу і, здається, 1 долар 75 центів – за транзит на 100 км 1000 кубів російського газу. Ми зробили досить швидкий аналіз цих пропозицій і дійшли висновку, що ці пропозиції є неприйнятні. Неприйнятні, перш за все, не тому, що вони високі, а тому, що за ними не стоїть економічного обґрунтування. Чому Україна повинна платити 230 доларів? Чому країни Балтії платять 120, Білорусія – 46 доларів 68 центів, Туреччина – 100, країни Закавказзя – 100–110. Україна, яка стоїть на найкоротшому плечі транспортування російського газу, – 230. Це не співпадає з сусідніми ринками, і тому ця пропозиція не має економічної логістики. Сформувавши свої пропозиції, ми направили їх у понеділок електронною поштою, і у вівторок – нарочним.

Я поговорив з Володимиром Володимировичем з пропозицією, що ми повинні зараз терміново організувати наступний раунд переговорів на рівні міністрів енергетики і керівників «Газпромів» і обговорити нові принципи, які запропонувала українська сторона проти пропозицій російського «Газпрому». Ці переговори почалися вчора, ми уважно ведемо цей моніторинг, і я думаю, що ми найближчим часом досягнемо порозуміння у цьому питанні.

– Які є пропозиції в України? Конкретно в цифрах – як ми уявляємо європейський рівень оплати за поставки російського газу і оплату Росією наших послуг з транзиту?

– Якщо базуватися виключно на європейській формулі ціни і накласти на умови українського енергетичного ринку, вугільного, мазутового ринку, торф, ще, можливо, декілька компонентів, – то ситуація виглядає приблизно так: максимальна ціна, яка можлива, базована на європейській формулі, це приблизно 80 доларів за 1000 кубів. Транзит у цьому випадку знаходиться десь на межі 1,75 – 1,80.

– Більш загальне питання. 2005 рік експерти називають роком, який не відповідає партнерським відносинам між Україною та Росією. Чи так вважаєте Ви? Чому Росія поводиться так у нинішній ситуації? Який принцип треба покласти в оновлення відносин? Скажімо, діловий принцип: коли платимо за те, що Росія постачає нам газ, по європейським цінам – Росія платить нам по європейським цінам за оренду Чорноморського флоту.

– Я б сказав так: ключова доктрина, яка повинна відповідати національним інтересам України, – це завжди бачити Росію дружньою країною. Попри все. Ми повинні бути настільки мудрими, настільки послідовними. Нам ніколи не потрібно конфліктувати з Росією, лаятися з Росією. Це можна зробити в одному випадку – коли наші відносини є чесні й прозорі. Питання внесення чистоти, зрозумілості в наші відносини, можливо, і є найголовнішим.

Багато наклалося речей – у тому числі й з тимчасового перебування російського Чорноморського флоту в Севастополі; обставин – зараз важко коментувати, від кого вони були залежні. Але, звичайно, Україна чітко, однозначно говорила. Ні один серйозний український політик сьогодні не піднімає питання ревізії угоди про тимчасове перебування російського флоту. Ні один. Глупо сьогодні про це говорити. Ми говоримо, що ми віддані тій великій угоді, яка підписана, відносно тимчасової оренди до 2017 року.

Те, що у рамках цієї угоди до сьогоднішнього дня не виконано ряд позицій – можна сказати, багато позицій не доведені до завершення, – це очевидний факт. Але ми на них дивимося як на речі технічні. Наприклад, українській стороні не передані радіочастоти, які для нас не просто важливі – це ринок, формування і моніторинг якого повинна формувати українська сторона. Але вони чомусь не передані. Нам не передана вся навігація – здається, 180 чи 178 об’єктів по всьому Криму. Хоча договір передбачає передачу і радіочастот, і всієї навігації. Є питання, здається, по 150 ділянках землі, по 170, здається, об’єктах нерухомості і так далі. Я вважаю, що це, скоріше, технічні питання. І тому коли ми формували комісію «Путін – Ющенко», ми передбачили створення комітету по Чорноморському флоту, мета якого одна – велику угоду співставити з реальним фактом речей. І там, де вони не відповідають, просто привести у відповідність. І не робити з цього, знаєте, якісь політичні кидки, політичні докори. Ну, так було. Так було, і я не знаю, чия це практика. Я просто не хочу, щоб вона продовжувалася далі. Я переконаний, що цього і Володимир Володимирович не хоче. Нам треба мати ці чесні стосунки.

Це дзеркально повинно відноситися і до наших газових стосунків.

Коли ми говоримо про українські потужності – на них ніколи не дивилися по європейських мірках. Насправді, це колосальний капітал країни, і ми дійсно хочемо його перевести на європейські стандарти, починаючи з того, що сторона, яка використовує наші потужності, повинна викупити ці потужності – не з точки зору власності на об’єкт, а календарного права поставки газу по місяцях, по кварталах. І це право виконувати. Якщо воно не виконується – вона повинна платити. Забезпечити Україну своїм технологічним газом – це майже 8 мільярдів. Привести наші стосунки в європейську відповідність і по питанню підтримки відповідного тиску поставки цього газу, бо це дуже великий клопіт для української сторони, формування політики збереження газу в українських сховищах... Тобто потрібен бути якийсь лад. І всі це розуміють. Це розуміють газовики Росії, це розуміють газовики України. Там просто треба провести нову концепцію. І тоді тут буде менше політики взаємоспрощення, тоді, коли воно, можливо, є дуже часто недоцільним.

І тому сьогодні я б сказав так. Я це говорив і Володимиру Володимировичу, і хочу сказати і росіянам, і українцям. Прийшов момент виклику. Ми не можемо жити з тими принципами, з якими жили раніше. Хоча б у деяких галузях, по деяких питаннях. І мірка сьогодні з нас буде зніматися в одному: як нація, як президенти, як влада мудро вчинять по відношенню до цього виклику.

– То ж коротко: президент Росії готовий до цього чи ні?

– Моє враження – так. Мої розмови з ним – це розмови абсолютно дружні, у прекрасній атмосфері. Я відверто хочу сказати, що це людина, з якою у мене діло вдається.

– Пане Президенте, існує певна інтрига у постачанні туркменського газу в Україну. Чи є договір між Туркменістаном і Україною і чи відома ціна на туркменський газ?

– Ми певний час тримали це питання інкогніто з метою виключно переговорних цілей. Так, у нас була досягнута домовленість із Президентом Туркменістану. Це було, можливо, днів десять–дванадцять тому. Ми домовилися про об’єми, графік і ціну поставки туркменського газу на 2006 рік. Починаючи з січня місяця ціна на туркменський газ буде складати 50 доларів, об’єм поставки у наступному році – 40 мільярдів кубів. Це більше половини газового балансу, який потребує Україна у наступному році. Таким чином, це питання зняте, але в абсолютно дружніх переговорах між президентами, у повному порозумінні. Більше того, у нас переговорна політика на три роки наперед, навіть цінова. Так що я б сказав, що тут немає місця жодним спекуляціям відносно невирішення цього питання.

– Вікторе Андрійовичу, з 1 січня в Україні починає діяти політична реформа. Ви неодноразово, досить тривожно, можна навіть сказати негативно, висловлювалися щодо цього процесу. Говорили, що вона не несе благ для країни, що ми її ще наїмося. Отже, які загрози, на Вашу думку, несуть конституційні зміни і наскільки Ви себе будете почувати у них комфортно як Президент країни?

– Я буду перш за все говорити як Президент країни. Мені вистачає достатньо повноважень, вони навіть вищі, ніж у президентів східних країн. Але питання не в цьому. Щоб воно не виглядало таким приватним, з точки зору інтересів Президента, я хочу говорити у цьому питанні як громадянин України.

Найбільша загроза, що відбувається, – незбалансований, а значить, неефективний перерозподіл системи влади в Україні. Україна втрачає баланс влади. Влада зміщається в інститути, які неадекватно можуть забезпечувати стабільність і функціонування цієї влади. Ось у чому проблема. Це якщо говорити загальною фразою.

Я давав слово вам, давав слово іншим журналістам – я не хочу коментувати реформу до 1 січня 2006 року. Тільки для того, щоб не давати, знаєте, харчі для політичних сил, для журналістів спекулювати на моїй позиції. Моя позиція негативна по відношенню до прийняття закону 2222. Але я не хочу ці коментарі робити базовими зараз у наших стосунках. Я хочу продемонструвати, що у цій країні є закон, він прийнятий, коли голосували ногами, руками, по дві руки піднімали... Але так вважають, що це закон, він прийнятий – хай він буде впроваджений. Хай він буде впроваджений з 1 січня 2006 року. А потім кожна сторона, уже за фактом введеного закону, користуючись тим, що у нас нарешті буде сформований Конституційний Суд – бо неформування Конституційного Суду, переконаний, пов’язане з політичними ігрищами певних політичних сил, щоб не дати змогу до 1 січня зробити ревізію прийнятому під великим сумнівом закону 2222.

Я ще раз хочу сказати: я дав слово – я його витримаю. До 1 січня – ніяких змін відносно того, що було прийнято, і в тактиці його впровадження, попри моменти, які перешкоджали впровадженню цього закону, не буде вчинено.

– Вікторе Андрійовичу, чи вважаєте Ви тоді, що матимете право після 1 січня ініціювати зміни до змін до Конституції? Коли саме це може відбутися? У який спосіб це можливо? Чи вважаєте Ви ідеальним нинішній розподіл повноважень між гілками влади?

– Нинішній розподіл влади, безумовно, також не ідеальний. Я можу говорити про владу виконавчу, коли призначення на посаду сьогодні здійснюється по шести формулах. Наприклад, якщо ви глава Білопільської районної адміністрації Сумської області, то вас призначає Президент. Якщо ви глава Києво-Святошинської районної адміністрації міста Києва – вас обирає громада, але всі повноваження виконавчої системи вам дарує Президент. Якщо ви, наприклад, міністр економіки, то вас затверджує парламент. Якщо ви міністр оборони чи міністр закордонних справ, то це робить через певні особливості процедури подання і прийняття цієї пропозиції Президент. Якщо ви прем’єр-міністр – то є своя процедура, вже четверта. Якщо ви керівник Фонду державного майна – це невід’ємна частина виконавчої влади, – призначення ще третє. Якщо ви голова Антимонопольного комітету, то у вас сьомий чи восьмий мотив призначення. І це ми говоримо про єдину модель виконавчої влади! Так виконавча влада працювати не може, вибачте. Вона не може бути навіть політично відповідальною, коли ми моделюємо такий принцип призначення і звільнення провідних міністрів.

– Тобто ні той, ні той варіанти не є, на Вашу думку, ідеальними.

– Так.

– Чи будете Ви ініціювати зміни до політреформи?

– Я виходжу з того, що і нинішній стан речей не відповідає раціональним балансам розподілу влади. І ті пропозиції, які запропоновані через закон 2222, тільки усугубляють відносини між гілками влади, роблять керівництво країни нераціональним. І тому, окрім цього, ще можна сказати, я думаю, що в таких питаннях як питання конституційного ладу, прав, свобод людини – це ті питання, які завжди повинні прийматися через розмову з громадою. Через суспільний референдум, через національну згоду. Повинно бути всенародне обговорення, повинна бути рація, яка формується усім суспільством. Коли ми вносимо зміни у Конституцію, чому ми боїмося обговорювати ці зміни навіть у самому парламенті? Чому робимо пакет, який до сьогоднішнього дня 96 відсотків нації не знають? Ми змінили конституційний лад у країні – громадянин про це не знає.

– Його навіть ніхто не спитав.

– Його ніхто не запитав. Не думаю, що це є чесно, не думаю, що це є по-європейськи. Якщо ми робимо добре діло, його треба робити публічно, відкрито і, я переконаний, ми знайдемо своїх прихильників. Якщо ми будемо робити втаємничено, я переконаний – це дуже погана послуга для України. І те, що зроблено, я якраз і відношу, що це була вчинена недобра послуга для української нації. І тому питання референдуму, я думаю – це питання, яке буде стояти на часі. Питання внесення змін або формування нової Конституції – це питання, яке буде стояти на часі.

– Пане Президенте, кілька тижнів тому Ви говорили про те, що держслужбовець на час передвиборчої кампанії має піти у відпустку. Зараз по партійних списках лише членів Кабміну понад десяток. Як ми можемо їх змусити піти у відпустку?

– Вони підуть у відпустку, не переживайте. Тут не буде проблем. Ви побачите, що влада продемонструє всі чесноти для того, щоб забезпечити віру людей, що влада не використовуватиме адміністративного ресурсу, автомобілів, кабінетів, обладнання, комп’ютерів. Всі чиновники будуть їздити на приватних машинах; той, хто хоче йти на вибори, не буде використовувати державний автомобіль, державний літак, державний... що там ще?.. поїзд. І я це все зроблю, це питання таки часу.

– Вікторе Андрійовичу, днями Ви ініціювали створення післявиборчої коаліції. Скажіть, навіщо це робити саме зараз, ще до голосування і до визначення того, які сили потрапляють у новий парламент? Який, на Вашу думку, є найбільш реалістичний варіант такої коаліції, оскільки, можливо, не всі представники помаранчевого табору потраплять до Верховної Ради?

– Логіка моєї поведінки у наступному. Сьогодні ми маємо дуже розкидану, різновекторну політичну ситуацію. Очевидно, тридцять, сорок, можливо, до п’ятдесяти політичних сил і блоків будуть приймати участь у виборах. Це буде простір, у якому буде важко розібратися, можливо, пересічним людям відносно устремлінь, цінностей тих чи інших політичних сил.

Тому мета була і залишається наступною. Перше. Давайте ми спочатку об’єднаємося, солідаризуємося навколо простих, зрозумілих принципів. Це принципи чесних виборів, забезпечення їх демократичного проведення, захисту прав і свобод виборця, рівного доступу до ЗМІ, непереслідування журналістів і так далі, і так далі. Зробити широкий пакет, який би поширювався на різну політичну ідеологію. Але щоб ми сказали: ми українці, ми несемо відповідальність за те, що робимо чесні, прозорі, достойні вибори.

Наступне. Щоб виборець міг краще розуміти майбутню політичну карту, сили, які дотримуються концепції демократичної України – не вчорашнього дня, а демократичного вибору. Я не хочу деталізувати, кого до цього гурту можна віднести. Це, я думаю, дві третини тих політичних сил, або, можливо, більше, які сьогодні декларують свою участь у виборах. Так ось, було б дуже добре, якби вони до виборів продемонстрували, що вони будуть нести політичну відповідальність за формування парламентської більшості і проведення в парламенті нової політики.

– Вікторе Андрійовичу, якщо єдиною можливістю для створення помаранчевої коаліції буде прем’єрство Юлії Тимошенко, чи готові Ви на це піти?

– Не готовий. Я всім сказав: ніяких ні від кого попередніх умов. Від жодного блоку не повинно звучати жодних попередніх умов. Ми зараз повинні говорити ні про персону, ні про кабінет. Друзі, ми зараз не обираємо канцлера, не обираємо прем’єр-міністра, не обираємо спікера. Найголовніше – щоб ми зрозуміли: ми обираємо політичні сили, які можуть взяти на себе відповідальність за нову політику. Разом з новим прем’єром, новим спікером і так далі, і так далі. Ми обираємо команду. Якщо сьогодні приватні речі поставити попереду... Якщо воза поставити попереду цих цінностей, ми зруйнуємо всі стосунки. Тому що, вибачте, чому хтось інший не може сьогодні претендувати на посаду керівника Служби безпеки – він просто хоче, це його умова, а той – на спікера, той – на першого заступника спікера, той – на голову канцелярії Президента?..

– Але так можна зруйнувати коаліцію.

– Переконаний, що сьогодні політичні стосунки є у такій фазі, що говорити про розподіл посад, територій є недопустимим. Це буде конфлікт, який розіб’є коаліцію.

– Вікторе Андрійовичу, будь ласка, якщо можна тезами. Ваші основні кроки як Президента, якщо так можна сказати – цілі на наступний рік. Окрім конституційних змін.

– По-перше, 2006 рік повинен бути роком змін. Жити так, як ми жили у 2005 році, далі неможливо. Не в тому плані, що це погано, не в тому плані, що 82 відсотки бюджету України – це бюджет споживання. Можна так «попрактикуватися», можливо, рік, другий, але ми скоро зрозуміємо, що якщо у нас не буде закладена турбота про економіку росту в цілому – ми втратимо соціальні стандарти. Тому політика, яка була у 2005 році, повинна бути замінена на майже протилежну політику. Політика 2005 року тактично правильна, але вона тактична. Вона не може бути стратегічною. І тому ми говоримо, що 2006 рік – це рік проведення глибинних реформ, які стосуються мільйонів людей.

Питання охорони здоров’я. Ми чітко заявили: 2006 рік – глибока реформа системи охорони здоров’я. Ми виділили півмільярда на первинну медицину. Це сума, яку медицина ніколи не отримувала. Ми говоримо зараз про чотири національні програми, які буде очолювати Президент України, можливо, Прем’єр-міністр персонально. Ми сказали, що беремося за цю проблему, і думаю, що протягом 265 днів формулюємо і ідеологію, і методи боротьби із раком, ВІЛ/СНІД, захворювання крові і серця, туберкульоз.

Глибока комунальна реформа. Ми повинні зробити те, чого не робили у 1994–1995 роках. Це серйозний виклик. Ми маємо систему «самопроїдання», коли навіть той платіж за транзит російського газу у 25 мільярдів – ми не можемо пояснити, куди він щорічно дівається. Він уходить в пісок, на ньому формується колосальна корупція між рівнями влади. Він не приносить користі нікому – ні країні, ні людині. Ми повинні чітко говорити про глибинну комунальну реформу, яка повинна віднести відповідальність на громаду, у потрібних моментах – на домовий комітет, решта – на державу. Чітко сказати, щоб у нас люки не диміли, кватирки не були відкриті. Такого у світі ніде немає. Друзі, ми енергозалежна країна. Ми повинні дбати про це.

Реформа освіти.

Військова реформа.

Судова реформа.

2006 рік – рік українського села. Ми зробили багато у цьому бюджеті. Майже кожна десята гривня бюджету направляється в село. Такого ніколи не було. Але ми говоримо про більш ширше розуміння.

Шановний міністр внутрішніх справ, зроби свій внесок в економіку села. Починаючи від дільничного міліціонера або його партнера, якщо там не варто ставити такого рівня присутність.

Міністр освіти, знайди своє місце в українському селі, міністр культури...

Я сказав: в цілому уряді, що немає жодного міністра, який би сказав, що він непричетний до політики села. Ми всі повинні підняти українське село, бо це дійсно колиска нації. Це серце нашої культури. І не тільки словом – ми повинні ділом доказати, що це дійсно є наша велика цінність.

Реформа енергозбереження. Ми робимо агентство. Сьогодні я підписав указ по призначенню віце-прем’єром з енергетичних питань дуже здібну людину – Віталія Гайдука. Ми ставимо перед ним завдання – взяти під управління енергетичний сектор, Міненерго, вугільну промисловість, політику енергозбереження і чітке завдання: вийти через чотири роки на незалежний енергетичний баланс України.

– Пане Президенте, і, мабуть, найлегше запитання до Вас. Чи будуть новорічні канікули у Віктора Андрійовича? Чи Ви вже приготувалися покататися карпатськими схилами?

– Ви знаєте, у нас є таке прислів’я, воно є не зовсім коректним: хто чим багатіє – так і має ??? Я хочу, щоб ці канікули були. Але моє відчуття, що їх вже немає. Дуже напружений графік – у мене за цей час заплановано три чи чотири зустрічі на самому високому рівні. Важко сказати, наскільки цей графік буде виконаний, бо є багато перепон. Але я відверто скажу, що мені сниться сон, що я хотів би... Я хотів би взяти п’ятеро своїх дітей, дружину, сім пар лиж, поїхати в Карпати, в Гуту, і днів чотири-п’ять покататися у метровому снігу тих гір, які там є. Оце та мрія, яка в мене є. Але тепер, розумію, як я її оприлюднив, мабуть, вона не здійсниться. Але я дуже хотів би мати буквально декілька днів – просто стати на лижі і покататися разом із Тарасом своїм, Софійкою, Тинкою, Ліною, Андрійком...

– Ми бажаємо, щоб Ваша мрія збулася.

– Дай Бог.

– З наступаючими святами!

– З наступаючими і вас, і вас, дорогі глядачі. Щоб цей рік, який наступає, 2006-й, був щасливий. Був щасливий для кожної вашої домівки, для кожної української родини, для кожного із вас. Переконаний, ми всі цього достойні.

20:30 30 ГРУДНЯ 2005 
Прес-служба Президента України Віктора Ющенка