* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Випадковий герой

16:29 22.12.2005

Стіни президентського палацу, побудованого в радянську епоху, прикрашені фотографіями маніфестантів на Майдані Незалежності. У кожного з них помаранчевий прапор, шалик або прапорець – це кольори «революції», що привела Віктора Ющенко в цей кабінет. Сам він п'є чай з помаранчевої чашки, прикрашеної слоганом кампанії «Так, Ющенко». Якими приємними мають здаватися ці спогади тепер, у дні випробувань для його уряду.

Посада президента стає для Ющенка важкою роботою. Рік тому він переміг на вільних і чесних виборах, проведених замість сфальсифікованих. Сотні тисяч мирних маніфестантів стояли на морозі сімнадцять днів і ночей, вимагаючи, щоб режим Кучми пішов. Але сьогодні святкування річниці затьмарене чварами між героями Майдану. Економічні проблеми і зростання корупції призвело до зниження їхньої популярності. Запитайте сьогодні будь-якого українця про революцію, і звичайною відповіддю буде: «Це таке розчарування!»

Ющенко став впевненішим у собі, але також більш дратівливим. «Пробачте, але політичні битви – не унікальне для України явище», – досить елегантно відповідає він на запитання про нинішні неприємності. Ті, хто його знає, приписують зміну характеру проблемам зі здоров'ям, викликаним таємничою отрутою під час торішньої кампанії. Ця отрута, кваліфікована як унікальний різновид діоксину, залишила рубці на його обличчі та викликала серйозні проблеми із травленням. Рубці та пухирі на його колись гарному обличчі зникають не так швидко, як сподівалися лікарі. «Ніколи не почувався краще», – непереконливо каже він, додаючи, що плавання й вправи повернули його в колишню, дореволюційну форму.

Слідство у справі про отруєння зайшло в глухий кут. Не кращі справи і з виконанням інших обіцянок, зроблених після виборів. Спочатку табір Ющенка поклав провину на таємні служби Кучми; дехто говорив про секретну лабораторію КДБ. «Я не хочу заглиблюватися в деталі проведеного розслідування, але можу сказати, що ми розглядаємо більше десяти варіантів», – каже Ющенко. Як зазначає один досвідчений західний дипломат, складається враження, що вони, можливо, не хочуть знати відповіді: у нової прозахідної влади України, яка бажає зберегти «гармонійні», як евфемічно висловився Ющенко, відносини з Москвою, уже вистачає проблем.




Ще ніколи Україна не привертала до себе стільки уваги. Сполученим Штатам, які були рішучим прихильником української незалежності майже з моменту її несподіваного здобуття в 1991 р., сильна й незалежна Україна дає хорошу гарантію того, що Росія не зможе відновити свою стару імперію. Помаранчева революція додала ще одну потенційну стратегічну вигоду: Можливо, Київ навчить Москву демократії! Безсумнівно, Володимир Путін, який спостерігав з явною стурбованістю сплеск народної демократії біля своїх воріт, живе в страху перед «помаранчевою» заразою в себе вдома й на окраїнах. Кремль хоче послаблення Ющенка й демократичного руху на пострадянському просторі. Європейці більш амбівалентні, бажаючи бачити стабільну Україну, що не ставитиме надто багато незручних вимог перед брюссельськими єврократами.

У своїх висловленнях Ющенко часом займає надто рішучу оборону. Він наголошує, що кожен політичний переворот у його регіоні викликав розчарування. «П'ятнадцять років тому, коли посварилися Лех Валенса та його прем'єр-міністр, через п'ять місяців після першої перемоги демократії у Східній Європі, було стільки розчарування», – каже він. Притому, що зараз Польща в ЄС і НАТО, додає він, «більшість людей уже забули про це... В Україні триває такий самий процес».

Ющенко прагне прив'язати Україну до багатого Заходу, не протиставляючи її надмірно Росії – найбільшому торговельному партнерові й близькій родичці своєї країни. Хоча Ющенко добре знає російську, він постійно розмовляє українською мовою навіть на зустрічах з іноземними журналістами. «Це більш політкоректно», – зізнається його помічник. Його затишний кабінет завішаний пасторальними картинами, що нагадують про глибоко вкорінену селянську традицію України. На одній з картин зображений козацький гетьман XVII ст. Богдан Хмельницький, повстання якого, спрямоване проти поляків, було центральною подією національної міфології, поки на його місце не стала Помаранчева революція. На знак поваги до батьківщини пані Ющенко на коминковій полиці стоїть погруддя Кеннеді.

Були допущені й помилки – визнає він. Так само, як сербська коаліція, що повалила Слободана Мілошевича у 2000 р., українська опозиція була об'єднана спільною метою. Позбувшись президента Кучми та його поплічників, вони втратили те, що пов'язувало разом більше десяти партій. Нова влада поводилася багато в чому так само, як стара. Красуня Юлія Тимошенко, яка стала прем'єр-міністром, – друге обличчя демократичного перевороту на Україні – почала зводити особисті рахунки. Близькі до неї бізнесмени почали заглядатися на багатства друзів Кучми. Заможні приятелі Ющенка найчастіше поводилися не краще.

У вересні, на тлі наростаючого народного невдоволення поверненням до старих методів здійснення політики, президент відправив у відставку Тимошенко, яка до того була його близьким другом. «Я привів у владу команду, котра стояла зі мною на Майдані, і дав їм хороші посади, але вони негайно взялися за просування власних інтересів», – каже він. «Протягом півроку я намагався це зупинити. Над ідеалами Майдану нависла небезпека зради, і я на мав іншого вибору, крім як відправити їх у відставку». Однак дипломати зазначають, що президент не докладає особливих зусиль до того, щоб справи про корупцію розслідувалися активніше. Такий у Ющенка характер. Він надто довго вичікував, дозволивши популістському уряду, який роздирали конфлікти, заподіяти реальної шкоди економіці. Зростання ВВП, що становило торік 12%, у 2005 р. буде вдвічі менше. Російські державні ЗМІ підхопили цей факт, щоб очорнити саму ідею демократії. «Ющенко відрізняється винятковою відсутністю дисципліни й здатності до концентрації», – зауважує досвідчений західний дипломат, який працює в Києві. Однак, зрештою, український президент вчинив правильно, відправивши у відставку свою команду, але не влаштовуючи при цьому корупційних скандалів. У колишньому Радянському Союзі обвинувачення в корупції рідко приводять до зміни урядів. Ющенко став героєм випадково. Народжений у маленькому містечку на північному сході країни, він пишається тим, що він українець, але не є архетипом націоналіста. Будучи головою центрального банку, він знизив рівень інфляції, що сягала 10 000%, і успішно ввів нову валюту – гривню – замість «карбованця» (або «купона»), тимчасової валюти, яку використовували в Україні в період відокремлення від рублевої зони. Він займав й інші посади за режиму Кучми, перш ніж пішов в опозицію й повалив його.

Торік своєю приємною зовнішністю він різко контрастував із престолонаслідником Кучми Віктором Януковичем, колишнім ув'язненим, який, за словами одного із друзів Ющенка, «не був обличчям європейської країни». Метою отруєння було позбавити його фізичної привабливості й змусити зійти з виборчої дистанції. Ющенко, який не з'являвся на публіці кілька тижнів, заслужив повагу тим, що мужньо долав сильний біль. Завдяки цьому досвіду він здобув небачену раніше моральну силу. Однак Ющенко так і не став улюбленцем публіки, який міг би вивести всіх тих людей на вулиці. Він повторює, що українцям, за великим рахунком, набридли цинічні, брехливі правителі, і їм хотілося справжньої демократії. Напевно, так і було.

Попри те, що в останні місяці про Україну пишуть, здебільшого, погано, загальна картина не виглядає настільки однозначно негативною. Приїдьте до Києва після Москви й ви зможете оцінити живе громадянське суспільство в дії. За рідкісними винятками, ЗМІ вільні. Найкращою демонстрацією цього є назва популярної газети – «Без цензури» («газета для нової країни»). «Тепер у правлячих колах ніхто не видає темники», – каже Ющенко, посада якого дозволяє йому бути компетентним у цьому питанні. У добу Кучми «темниками» називали таємні інструкції журналістам про те, що вони мусять писати або випускати в ефір. «Рік тому ви включали п'ять телеканалів, і дивилися одну й ту саму програму», – каже він. «Тепер кожен телеканал може висвітлювати позиції та ідеї опозиції», – додає він. Хоч як це дивно, більшість великих телеканалів належить людям із клану Кучми, і їх не чіпають – через прихильність нової влади принципу свободи преси.

Помаранчева революція принесла ще одне нововведення: на відміну від Росії або колишньої України «на виборах не можна перемогти шляхом фальсифікацій і використання адміністративних ресурсів», заявляє Ющенко. «Тут більше цього немає». Його слова звучать щиро. У нього самого майже немає вибору. Сьогодні українці знають всі прийоми фальсифікаторів. Понад те, люди захоплені політикою й роблять свій вибір серйозно, чого не можна сказати про більшість східних сусідів України. За три місяці до парламентських виборів виборча кампанія вже в повному розпалі.

Кажучи про сусідні країни, Ющенко зауважує, «що далеко не всі можуть залишитися байдужими після того, як люди вийшли на Майдан, вимагаючи не хліба, а свободи». То чи можуть Росія, Білорусь та інші авторитарні сусіди наслідувати приклад України? Він повільно підбирає слова. «З нашого боку немає бажання нав'язати іншим модель, що підійшла для цієї країни», – каже він, а потім починає розмірковувати про те, що зміни спричинить молодь. «Це лише початок». Чи демократ Путін? Ющенко взагалі уникає відповіді на це запитання.

Однак він провокує Кремль своїми кроками зі зближення із Заходом і висуванням до числа пріоритетів зовнішньої політики боротьбу за демократію. На початку грудня він разом із президентом Грузії Михаїлом Саакашвілі, своїм старим другом, який «Революцією троянд» збаламутив у 2003 р. весь пострадянський простір, організував у Києві саміт Спільноти демократичного вибору. Путін на нього не приїхав. Україна змушена діяти обережно. Східні, російськомовні регіони України ставляться до Ющенка з підозрою. Географічний і лінгвістичний розкол України – який поверхневі коментатори, не замислюючись, називають «етнічним» – це фактор, яким може скористатися Росія. Російський державний концерн «Газпром» хоче, щоб Україна платила повну ринкову ціну за природний газ, у той час як «дружні» країни користуються пільговими тарифами. Схоже, що цей крок зроблений для того, щоб вдарити по демократах і допомогти проросійським силам на майбутніх виборах. На запитання про те, що стоїть за провокацією «Газпрому», Ющенко відповідає просто: «Я хочу уникнути будь-яких політичних спекуляцій».

***

У київському аеропорті над головою прищавого прикордонника ви бачите номер «гарячої лінії», за яким можна висловити претензії до роботи прикордонної служби. У самому місті про зміну відносин між владою й народом свідчать маленькі деталі. Я рахую даішників – у колишніх радянських республіках ці всюдисущі дорожні поліцейські не знають собі рівних у вимаганні хабарів. За годину я виявляю тільки двох – і вони нікого не чіпають.

Здобувши свободу ціною великих зусиль, нова нація перебуває в процесі творення. Пам'ятники цій новій Україні з її символами – вигадливим тризубцем і жовто-блакитним прапором – ростуть як гриби після дощу по всьому Києву. На пагорбі над Майданом Незалежності (раніше Леніна) колись світилася неоном назва готелю «Москва». Тепер він називається «Україна». Нагадувань про радянські часи стає дедалі менше. Київ став приємним місцем – ні, насамперед, нормальним місцем. Нормальність у цих краях приживлюється непросто. Тим, що ця країна стала такою, вона багато в чому зобов'язана Ющенкові.

16:29 22 ГРУДНЯ 2005 
М. Камінські, The Wall Street Journal