* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

Інтерв‘ю В.А.Ющенка газеті «Файненшл Таймс» у Лондоні 18 жовтня 2005 р.

13:14 18.10.2005



ФТ: Чи могли б Ви розпочати з розповіді про те, чого Ви досягли під час цього візиту до Лондона, беручи до уваги британське головування в ЄС та майбутній саміт Україна – ЄС в Києві 1 грудня ц.р.?

Віктор Ющенко: Велика Британія із її зовнішньою політикою, як і Україна із своєю зовнішньою політикою, сьогодні розвивають нові напрямки цієї політики. Позиції наших країн стали набагато ближчими одна до одної і ми маємо набагато більше взаєморозуміння, ніж рік тому.

Для нас важливо, щоб наші зв’язки з Великою Британією в багатьох питаннях і сферах успішно розвивалися і ставали більш тісними. Наша стартова позиція полягає в тому, що зовнішня політика України (сформована з часу Помаранчевої революції) співпадає з інтересами багатьох країн, включаючи і Велику Британію. Наша стратегічна мета – інтеграція до Європейського Союзу, європейських інституцій, і для цього ми маємо пройти довгий шлях як у наших двосторонніх відносинах, так і у відносинах між Україною та ЄС.

Темою наших переговорів (з британськими офіційними особами цього тижня) було питання про надання статусу країни з ринковою економікою, і ми відчуваємо, що ми знаходимося досить близько до досягнення цієї мети. Багато чого було зроблено задля досягнення цієї вагомої мети. Багато роботи було зроблено на експертному рівні. Україна вже надала ЄС останню інформацію, яка вимагалася у цьому контексті, і ця інформація була прийнята ЄС без подальших запитань. Ця інформація стосувалася заходів з реформування, які ми маємо здійснити. Такі питання, як контроль за ціноутворенням, банкрутство та інші, вирішення яких надає можливість досягнення ринкового статусу, є більш складними. Я вважаю, що ми дуже добре попрацювали в обох напрямках. Це питання було темою нашої розмови з експертами вчора.

Другою темою нашого обговорення був рух України у напрямку набуття членства в СОТ. Ми працюємо над цим питанням з весни... Сьогодні ми маємо відчуття, що близько 60% цього шляху вже подолано.

Проводиться робота з укладення двосторонніх протоколів взаємного доступу до ринків товарів і послуг. Близько 30, 36-37 таких протоколів вже підписано і лише 10 протоколів залишилося підписати. Ми запропонували обговорення (конкретних питань)... Проблематичним є підписання протоколів з певними країнами. Ми передали цю інформацію Прем’єр-міністру Великої Британії і також пояснили нашу позицію з конкретних питань, що стосуються проблем з підписанням цих протоколів.

Ми також обговорили наступний крок, на який ми очікуємо після набуття членства в СОТ. Це початок переговорів з ЄС про формування зони вільної торгівлі.

Паралельно ми ведемо переговори про лібералізацію візового режиму. У квітні Україна відмінила візовий режим для громадян ЄС. І ми думаємо, що було б логічним, якби ЄС пом’якшив візовий режим по відношенню до таких категорій громадян України, як журналісти, студенти, бізнесмени, які мають західних партнерів, працівників культури... динамічних людей у суспільстві, які можуть принести новий стиль у політику. У нас склалося враження, що ми дійшли взаєморозуміння з ЄС з цього питання.

Ми говорили (з британськими офіційними особами) про План дій Україна – ЄС, розрахований на три роки. Ми обговорювали підготовку саміту Україна – ЄС, який відбудеться 1 грудня, і на якому за спільну мету ми ставимо підбиття підсумків щодо виконання Плану дій за цей рік. Це коло питань, які ми обговорили з Прем’єр-міністром Великої Британії Т.Блером.

– Питанням, яке становить великий інтерес зокрема для наших читачів-бізнесменів, є приватизація. Ми сьогодні почули, що парламент проголосував проти приватизації «Криворіжсталі». Чи розпочнете ви її у будь-якому випадку? Чи хвилює вас негативний сигнал, який голосування надало потенційним інвесторам?

– Так, звичайно, це є негативний сигнал, який має суто політичний характер, нічого більше... Це було лише рішення, лише голосування і, таким чином, воно не є юридичним документом, який може бути використаний урядом чи Фондом держмайна у їхніх діях з приватизації цієї компанії. Сьогодні Фонд держмайна вже зробив заяву щодо того, що це голосування не вплине на графік робіт, пов’язаних з реприватизацією «Криворіжсталі».

– Яким буде ваш підхід до можливої реприватизації інших об‘єктів?

– Ми зустрічалися з багатьма різними бізнес-лідерами впродовж останніх 30 днів, включаючи велику зустріч у п’ятницю. Я думаю, що то було заключна зустріч із серії зустрічей, які ми мали в рамках діалогу з представниками бізнесу. Це була зустріч з великим бізнесом за участю близько 25 провідних економічних структур.

Я не почув на жодній з цих зустрічей про будь-яку незгоду з тим, що впродовж останніх декількох років приватизація, особливо приватизація окремих високопрофільних підприємств, відбувалася практично без дотримання чинного законодавства... і, що виходячи з цього, слід переглянути приватизацію деяких окремих підприємств, беручи до уваги обставини їхньої приватизації, та діяти на основі спільних домовленостей та свого роду мирової угоди...

...Я відчув, що бізнес це розуміє. Він розуміє свою соціальну відповідальність. Вони хочуть бути чесними власниками і не хочуть, щоб за їхніми спинами ходили люди і казали, що «вони вкрали цей завод». І ми говоримо, що «ви не вкрали заводи, але отримали їх за невідповідну ціну і це має бути виправлено»... Уряд перейшов від політики конфронтації до політики взаєморозуміння проблем приватизації, та, хочу наголосити, що це стосується лише стратегічних об’єктів.

...В питанні приватизації в Україні відбувається наступне... українська влада визнає (ці компанії) як приватну власність та сьогодні через правову систему та суди бере на себе відповідальність захищати цю приватну власність. Це є базовим методом ведення бізнесу. Ми не хочемо, щоб у будь-кого склалося хибне враження про систему перегляду (приватизації) та характер відносин між владою та приватною власністю.

– У якому місці на довгій дорозі інтеграції до європейських інституцій Україні має бути наданий чіткий сигнал щодо майбутнього членства в ЄС?

– Перш за все, питання інтеграції є питанням гармонізації... Цей процес не може відбуватися занадто агресивно. Мені здається, що одна річ є зрозумілою для мене і для вас. Україна не є околицею Європи. Вона завжди була в Європі і ми відчуваємо себе європейцями. Питання членства у Європейському Союзі, яке вимагає дотримання певних стандартів та умов, є окремим питанням.

Україна буде в Європі, коли вона підвищить свої внутрішні стандарти та адаптує їх до стандартів ЄС. Йдеться про 2-2,5 тис. законів, які треба змінити або доповнити. Це зміна свідомості... Нація має зрозуміти систему європейських цінностей і дотримуватися цих цінностей, захищати ці цінності.

Мені здається, що європейські цінності можуть бути природньо адаптовані до традицій (України)... Незалежно від того, чи ведемо ми мову про політичні традиції, демократичні традиції чи права людини. (Європейські цінності) є дуже близькими до української нації.

Коли ми говоримо про економічні питання, впровадження економічних реформ, правових реформ, фінансування економіки, інвестиції, митницю та інші галузі, адаптація спільних стандартів ЄС – це наше домашнє завдання.

У нас є трирічний План дій. Я хочу підкреслити, що цього року ми вже виконали близько 50 заходів у цьому напрямку. Це – конкретна відповідь на щоденне запитання, яке Україна має вирішити з Європейським Союзом. Дуже часто це є великою технічною роботою. Ми ратифікували шість угод з ЄС за останні чотири місяці. Ми приймаємо спільні рішення з Європейським Союзом у питаннях зовнішньої політики... Україна потенційно поділяє європейське бачення зовнішньої політики.

– Чи можу я задати наступне запитання. Візьмемо такі країни, як Грузія та Азербайджан. Лідери цих країн будуть говорити про членство в ЄС не з метою економічної вигоди, а з метою політичного символізму членства в Євроатлантичному співтоваристві... Чи стримують Ваше бажання зробити такі самі декларації суперечливі відносини з Росією?

– Проводячи політику європейської інтеграції, ми не відчуваємо дискомфорту в наших відносинах з Росією... Реалізація нашої мети щодо членства в ЄС відповідає нашим стратегічним бажанням та інтересам. Ми хочемо бути на цьому ринку. Ми хочемо працювати за цими спільними правилами. Ми хочемо створити мільйони робочих місць завдяки цьому співробітництву... Ми говоримо про економічний контекст. Ми також говоримо про політичний контекст. Ми говоримо про безпековий аспект. Це надає переваги, які відповідають нашим стратегічним інтересам.

Я переконаний, що ми маємо йти до цих стандартів, тому що це вигідно не тільки для нашої країни, але й для звичайних людей. Я хочу, щоб українські пенсії були такими ж високими, якими є європейські пенсії, і це відповідає інтересам українських пенсіонерів. Я хочу, щоб громадяни мали всі демократичні права та гарантії, які є у громадян ЄС – і це вигідно всім.

Ми говоримо про ті речі, яких варто прагнути. Це кращі стандарти і це рух, природній і очевидний рух, не має застосовуватися сила, немає частин (нашої інтеграції), які є непередбачуваними або прихованими під столом...

...Таким чином ми говоримо про те, що нам притаманне і не є для нас чужим.

Головне – це те, що це не є політикою, яка спрямована проти кого-небудь. Це – не крок помсти або неповаги. Ми говоримо про національні стратегічні інтереси.

Коли ми ведемо мову про східний вимір, у нас також є великі стратегічні інтереси. Було б величезною помилкою для України втратити їх. Я говорю не тільки про те, що у цьому напрямку йде третина українського експорту, чи про той факт, що це є цілісна економічна система, інтересом якої є співробітництво на цьому напрямку. Ми говоримо також про людські контакти, про традиції, про історію. Мільйони українців живуть там, і бажають пам‘ятати свою українську мову, бажають читати українські книжки, дивитися українські фільми. Ці речі (інтереси на Заході і Сході) не взаємовиключають одне одного. Вони не знаходяться в стані конфлікту.

Я скажу вам, що ми, проводжуючи західну політику, ми маємо зрозуміти, що така політика здійснюється за допомогою різних інструментів та механізмів. Методи, що характеризують інтеграцію на Захід, не завжди спрацьовують на східному ринку. Треба використовувати різні азбуки. Треба говорити про різні підходи, про різні механізми... Але головним є те, що наші дії на Сході не повинні блокувати наш шлях до європейської інтеграції.

– Щодо питання реприватизації. Ви кажете, що бажаєте уникнути арбітражних процесів і щоб процес був у рамках законних процедур. Я хочу запитати, за якими об‘єктивними критеріями Ви будете визначати підприємства, які потребують спеціальної уваги, і які конкретні заходи Ви будете вживати, наприклад, спеціальні податки?

– Я дуже добре розумію стан правової та судової системи в Україні. І тому, говорячи про проблеми приватизації, ми маємо дуже часто брати до уваги моральний аспект того, що відбувається після приватизації... Нам ще потрібно зробити багато чого для того, щоб створити нашу правову систему, і особливо нашу судову систему. Попереду ще багато роботи. Я висловлююсь дуже обережно, але я сподіваюся, що ви розумієте, що знаходиться поміж рядками. Я сподіваюсь, що ви розумієте, що я маю на увазі. У цьому справа.

Інше питання. У процесі приватизації в Україні є деякі базові процедурні проблеми. Наприклад, як ви можете вести мову про приватизацію, коли щось було приватизовано неконкурентним шляхом. Як ви можете вести мову про приватизацію, коли у конкурсі брав участь лише один учасник? Або приватизація, що відбулася поза конкурсом, тому що брали участь три різні структури, у яких був один і той самий власник.

Не думаю, що потрібно бути спеціалістом або юристом, щоб зрозуміти, що щось тут не так. Це не те, що влаштовує бізнес. Потрібен акт правосуддя. Про такі речі ми ведемо розмову.

– У вас є часові терміни для процесу перегляду справ?

– Ми визначили терміни і вони дуже стислі.. Ми не хочемо, щоб це було головним питанням на українському ринку. Це має бути дуже другорядним питанням. Бізнес має працювати на українському ринку. Він має робити інвестиції. Він має працювати відкрито і чесно у відповідності до українських законів. Це – наша політика у сфері відносин між державою та бізнесом. І той факт, що буде реприватизація декількох компаній, є лише ціною нашої трансформації.

– Чи може Помаранчева революція стимулювати подальші революції в інших частинах колишнього Радянського Союзу?

– Я впевнений, що після Помаранчевої революції ми стали краще. Таке враження виникає, воно робить нас сильніше, незалежно від того, де ми живемо. І в цей конфлікт між правдою і брехнею, між диктаторством і свободою, який продовжується в деяких частинах світу, включаючи окремі частини колишнього Радянського Союзу, Помаранчева революція посилає новий сильніший сигнал, що люди почали дивитися на речі по-іншому, коли вони розглядають (різні) питання.

Чи матимуть вони достатньо волі, щоб зібратися разом в масове національне зібрання, як це сталося в Україні, чи воно буде меншим? Це важливе особисте питання... Мільйони людей почали думати інакше про свободу та демократію на всіх теренах колишнього Радянського Союзу. Це неможливо ігнорувати і це створює нову якість (політичного життя). Передбачити сценарії, коли революція буде експортована в ту чи іншу країну, дуже складно. Для цього потрібно дуже добре розуміти цю країну та мати багато фактів для того, щоб зробити такі висновки. Але в людському арсеналі, в політичному арсеналі відтепер є новий шлях вирішення питань - шлях Помаранчевої революції. Я думаю, що це є добрим аргументом для десятків країн.

13:14 18 ЖОВТНЯ 2005
The Financial Times