* * *

Невеликі міста Квебеку приймають 400 канадських солдатів, які тренуються для участі в операції НАТО в Латвії.
Солдати Збройних сил Канади тренуються в семи населених пунктах на південний захід від міста Квебек, щоб підготуватися до їхнього розгортання в Латвії в рамках операції НАТО.

* * *

Коли очі не зустрічають перешкод, серце б'ється швидше...

* * *

Ой, треба жити інакше,
бути іншим,
більше під небом
і серед дерев,
більш самотнім
і ближчим до таємниць
краси і величі.

Герман Гессе
з: Пекло можна подолати

* * *

Президент Байден називає президента Єгипту Ель-Сісі «президентом Мексики» після того, як він зробив зауваження на захист його пам’яті.

* * *

Колишній президент Бразилії Болсонару перебуває під слідством у справі про спробу державного перевороту
Колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару перебуває під слідством у рамках розслідування ймовірної спроби державного перевороту з метою утримати його при владі, повідомив один з його колишніх помічників.

* * *

Цей гамбургер на сніданок такий смачний, Боже мій, я забув сфотографувати та доїв його! Солодкий, солоний, загалом надзвичайно непереможний і приголомшливий

Інтерв'ю Віктора Ющенка

08:56 20.09.2005

Ларрі Кінг: Я маю честь привітати Президента України Віктора Ющенка. Вдячні за те, що він до нас прийшов. Раді бачити його в Нью-Йорку – на урочистостях, присвячених ювілею ООН. Для початку поговорімо про вашу реакцію на те, що ця країна пережила у зв'язку з ураганом «Катріна».

Віктор Ющенко: Я думаю, весь світ стежив за тим, що відбувається в Сполучених Штатах під час урагану «Катріна», і багато країн, серед них і Україна, вам співчувають. Ми прийняли рішення відправити літак – вантажний літак для рятувальних операцій. Звісно, люди прагнуть уникнути подібних подій, бо це пов'язано зі стражданнями – і не важливо, чи то ми говоримо про окрему родину або ж про людей, які живуть у різних куточках світу, адже йдеться про втрати.

К: Пане Президент, існує думка, що через нерозторопність американського уряду під час розгулу стихії люди в усьому світі почали з меншою повагою до нас ставитися? Ви почали гірше до нас ставитися?

Ю: Вважаю, кожна нація має право засуджувати свій уряд. Такі коментарі не мали прямого відношення до американської влади. На те були свої причини, але я думаю, США зуміли продемонструвати, як вони вміють патріотично реагувати на такі виклики, як, наприклад, терористичні атаки або ураган «Катріна». Вважаю, люди в усьому світі ще більше співчувають американській нації. Людей вражає, як Америка підходить до вирішення цієї проблеми, як нація об’єднується. Звичайно, влада не може завжди функціонувати без збоїв, однак у цілому нація гідно відреагувала на цей виклик.

К: Весь світ знає, що з вами сталося. Як Ви почуваєтеся?

Ю: Я почуваюся набагато краще, ніж 12 місяців тому. Тоді я не був упевнений, що виживу, тому сьогодні на багато речей дивлюся інакше, багато що переосмислив. Я вважаю, що це великий успіх. Я дуже радий, що Бог не позбавив мене головного – ні мого розуму, ні моєї сили. Я проходжу інтенсивну терапію – а це означає, що я одужую. Це непростий процес. Навпаки – це дуже складно.

Однак я знаю, що більшість людей, які пережили те саме, що довелося пережити мені, загинули. Тому я вдячний Богові та своїй родині.

Знаєте, коли я був у лікарні, в усіх церквах України люди молилися за моє одужання. Я не можу собі уявити, як відплатити цим людям, як довго я повинен стояти на колінах, щоб віддячити їх за голоси й зусилля. Звичайно, за 11 місяців були і трагічні, і унікальні, і щасливі дні. Я живий, я Президент країни, я виграв вибори, нація – зі мною. Це і є щастя.

К: Це була якась незвичайна отрута? Що вони все ж таки з вами зробили?

Ю: Як кажуть експерти, це був модернізований діоксин – отрута, яка дуже легко розчиняється у воді і тому так глибоко проникає в організм. У цьому й полягає її незвичайність.

Другий момент: так сталося, що я не пив усе, що мені дозволяли пити, і не їв усього, що для мене приготували. Можливо, в день отруєння щось не спрацювало, можливо, не розрахували дозу. Доза була величезна, але її не вистачило, щоб призвести до летального результату.

К: І дякувати Богу. Нагадаю, що ми спілкуємося з Президентом України Віктором Ющенком, який днями зустрічався з держсекретарем Конді Райс. Як відбулася ця зустріч? До речі, заступник Райс Ніколас Бернс заявив, що Україна просувається в правильному напрямку, незважаючи на нещодавні революційні події. Як ви вважаєте?

Ю: Це правда. У нас є стратегічна мета. У нас є чітка дорожня карта, як діяти на міжнародній арені, як вибудовувати наші двосторонні відносини зі Штатами. Америка – наш стратегічний партнер. І ось чому я коротко відповім на ваше запитання. У нас є плани на найближчі місяці – ми хочемо досягти результатів, яких не вдавалося досягти за останні чотири роки. По-перше, отримати статус країни з ринковою економікою. Потім підписати двосторонній протокол зі Сполученими Штатами про взаємний доступ на ринки товарів і послуг. Потім добитися скасування поправки Джексона-Веніка. Американський конгрес уже подав до сенату відповідну петицію, і ми сподіваємося, що дуже скоро, у грудні, це питання буде вирішено. Ми хочемо вступити до СОТ й на початку наступного року розпочати переговори з ЄС про створення зони вільної торгівлі. Але нам потрібні партнери, щоб так швидко пройти цей шлях. І в цьому випадку американо-українські відносини є невід'ємною частиною цієї логіки.

Якщо ж говорити про НАТО, то, починаючи із квітня, ми активізували діалог із цією організацією й ми вважаємо, що інтенсивність зв'язків і рівень розуміння з ЄС, НАТО й США радикально покращилися.

К: Хочете сказати, що ви оптиміст?

Ю: Так, звісно.

К: Давайте поговоримо про нещодавні відставки... Ви відправили у відставку кабінет міністрів на чолі із прем'єром. Юлія Тимошенко була вашою вірною соратницею під час революції. Що сталося?

Ю: Всі вони були моїми соратниками. Ми разом стояли на Майдані Незалежності в Києві, але незважаючи на єдність, всі були представниками різних політичних сил. Я привів її до влади. Я наділив її величезними повноваженнями. Я дав безпрецедентні повноваження й прем'єру, і держсекретарю, і секретарю РНБОУ. Пізніше між членами єдиної команди виникло непорозуміння. На те були різні причини. Хтось вірив, що в іншої сторони надто багато влади. Хтось вважав, що одна сторона працює не на благо країни, а задля власної вигоди. Хтось вирішив скористатися владою у власних інтересах. І все це суперечило тим ідеалам, які ми проголосили на Майдані. Це не мало нічого спільного з моєю політикою. Я не цього очікував.

Коли я зрозумів, що виник такий конфлікт, я довго намагався переконати їх подати один одному руку. Однак цього не сталося. І ось чому я не захотів, щоб криза відносин призвела до кризи політичної. За всієї моєї поваги до цих людей, я сказав, що до влади повинні прийти нові обличчя. Ви залишитеся моїми партнерами, ви залишитеся моїми друзями, але те, що ви робите, не відповідає моїм уявленням про розвиток країни та мої президентські зобов'язання.

К: Ви вважаєте, міністри повинні погоджуватися із президентом. Але пані Тимошенко визнала, що її звільнили за те, що вона така популярна. Є в цьому частка правди?

Ю: Немає. Вибачте за нескромність, однак президент є найбільш популярним політиком у країні. Але справа навіть не в цьому. Я просто вважаю, що кожен повинен займатися винятково своєю роботою. Якщо цього не відбувається, якщо хтось у команді грає винятково на себе, то цим він б'є по всій команді. У мене був вибір: створити Україну, про яку ми мріяли, або починати по черзі вирішувати особисті проблеми чи то прем'єра, чи то держсекретаря, чи то секретаря РНБОУ. Я сім місяців займався миротворчістю. А тепер мені набридло, я втомився.

К: Розумію. Яка найбільша проблема вашої країни?

Ю: Країна тривалий час була роз'єднана. Так сталося, що протягом 70 років про Україну говорили одне й те саме – мовляв, ми розділені на Захід і Схід, у вас різні історія й вірування, у вас немає єдиної церкви, у вас різні погляди й перспективи, хтось підтримує інтеграцію на захід, хтось дивиться на схід. Нація була позбавлена самосвідомості. Під час виборів це стало головною проблемою. Під час кампанії змагалися не програми з поліпшення життя в Україні – акцентувалося на відмінностях: ми розмовляємо різними мовами, хтось російською, хтось українською. Але ж ми все одно один народ. Можна ж говорити будь-якою мовою, але бути українцем за духом. Наприклад, я народився на сході країни, але мріючи про європейську інтеграцію. Так відбувається не тому, що мене не хвилює схід . На сході теж є українські інтереси, і було б нерозумно їх ігнорувати. Однак ми говоримо про стратегічну концепцію розвитку України. І до цієї концепції закладені західні цінності. Розрізненість стала справжнім політичним випробуванням. На побутовому рівні такої проблеми ніби й немає. Ось чому я вирішив присвятити свою політику об'єднанню – коли б я не виступав перед камерами, я завжди починаю виступ з того, що ми єдині, нас не розділяють ні мови, ні релігії, ні конфесії.

Можливо, я нічого нового не скажу, але американське суспільство згуртувалося, незважаючи на різні віросповідання. В одному міському кварталі звучить одна мова, а в іншому – інша. Але це єдина нація.

К: Які у вас відносини з паном Путіним?

Ю: Нормальні. Можу вам сказати про це відверто й з легким серцем. Але розумію підтекст вашого запитання. Українсько-російські відносини ніколи не були безхмарними. Я говорю про спільну історію, традиції і взаємозалежності. Але якщо говорити про наші відносини сьогодні, то мені приємно, що Володимир Путін і його команда розуміють, що Україна обрала інший рівень інтеграції на сході.

Ми намагаємося відстоювати національні інтереси. Я знаю, що в Росії така заява багатьох здивувала. Люди не хочуть цього прийняти, але я завжди говорю: «Друзі, якщо ми можемо бачити, давайте подивимося один одному в очі, давайте працювати разом, і там де наші інтереси збігаються, будемо партнерами й не зрадимо один одного». Ми ніколи не заподіємо шкоди Росії. Ніколи не будемо проти Росії працювати. Росія – наш сусід, і моя політика полягає в тому, щоб навчити свій народ повазі. Це завдання не з легких. Але я переконаний, що це станеться.

К: Давайте повернемося до отруєння – нікому так і не пред'явили обвинувачення?

Ю: Поки що ні. Розслідування триває. Оскільки такого роду отруєння не відбуваються щороку або навіть раз на п'ять років, у слідчих виникло багато проблем для того, щоб визначити, яку саме отруту було використано, як вона впливає на організм, і тому багато часу пішло на те, щоб з'ясувати ці факти. Однак слідство триває. Його проводить Генеральна прокуратура. Звісно, мені теж хочеться отримати відповіді на всі запитання, але це не завжди можливо.

Однак обставини отруєння відомі. Пізня вечеря – зазвичай я взагалі не вечеряю, а це була дуже пізня вечеря. І час – хронологію простежити досить легко. Але є певні процедури, тому й треба було стільки часу, щоб довідатися, яка була отрута, яким чином її виробили та привезли в Україну, як її вводили.

К: Маєте власні припущення, хто міг це зробити?

Ю: Так, є кілька ідей. Річ у тому, що ми говоримо про дуже невелику групу людей, які могли бути причетними до отруєння, адже все відбулося в лічені години. Але цим повинна займатися Рада національної безпеки та Генеральна прокуратура. Що стосується конкретних прізвищ, то остаточний вердикт винесе слідство, а не мої емоції.

К: Це люди, з якими ви звичайно спілкуєтеся?

Ю: Дехто вже виїхав з України.

К: А дехто залишився?

Ю: Так, дехто залишився. Це правда.

К: Як ви емоційно справляєтеся з тим, що сталося з вашим обличчям?

Ю: Було важко звикнути до такого ось Ющенка в дзеркалі зранку. Я дуже переживав, як мене сприйме родина. Бо діти, знаєте, не вміють поводитися дипломатично, а прямолінійно кажуть, що думають. Але я їм вдячний за те, що прийняли мене таким, який є. Я, звісно, не в кращій формі, але мине час – і я, впевнений, одужаю. Я зумію вирватися з полону цієї хвороби, бо пройшов уже багато стадій лікування. Як тільки мине запальний процес, тоді будуть поліпшення в зовнішньому вигляді.

Потрібно зрозуміти просту річ – отруєння це не простий грип, коли ви приходите в норму за кілька днів. Можливо, в майбутньому вдасться відновити свій вигляд, але це потребує часу.

К: Лікарі сподіваються на поліпшення?

Ю: Природно. На даний момент з організму вивели вже 50 відсотків отрути, і це неймовірна швидкість. В Європі відомі тільки три людини, які пережили подібне. Але картина отруєння була іншою. Той випадок стався десять років тому, і моє отруєння співвідносять із тим. Але що стосується показників, то вони обнадіюють, бо я козацького роду – і родина моя козацька. Знаю, що отруту успішно виводять з організму.

К: Нещодавно виникли запитання щодо способу життя вашого 19-річного сина... Кажуть, він їздить дуже дорогою машиною марки BMW, що в нього мобільний телефон із платиновим корпусом, охоронці. Ви надмірно емоційно відповіли журналісту, який запитав вас про сина. Чи повинне суспільство цікавитися подібними темами?

Ю: Я думаю, що це в першу чергу проблеми юного віку. Буду з вами відвертий, бо ви теж батько: я задоволений своїми дітьми. Їх у мене п'ятеро. Старшому синові – 21 рік. У нього прекрасні моральні якості. Він віруюча людина. Він зріла людина. Його спосіб життя – типовий для його однолітків. І не думаю, що є якісь проблеми, через які мені б було ніяково. Але в житті всяке трапляється. Наприклад, той самий мобільний. Я просто не звертаю уваги на такі речі. Ніколи не запитую. Я думаю, всі телефони коштують від 200 до 300 доларів. Мені так здавалося. Я не знаю, що він повинен зробити, щоб заплатити за телефон тисячу доларів.

Це, як то кажуть, не моє, мене такі речі не привертають. Але під час кампанії його машина потрапила в аварію. Він знайшов інше авто, яке привіз до країни його друг. Він цим займається професійно. Але машина не була зареєстрована. Я попросив сина віддати її хазяїну, а свою відремонтувати. Я живу під Києвом, і синові в будинку не вистачило місця, тому він і зняв квартиру на шість місяців, поки в нас ремонт. Але це все деталі. Просто після багатьох випадків створили такий образ.

К: Найголовніше – він у вас гарний хлопець?

Ю: Так, хороший хлопець. Знаєте, в мене душа спокійна. Розумію, що іноді емоції переважають, але думаю, потрібно звикнути жити в усіх на очах.

К: Це нелегко.

Ю: Інакше не можна. Гадаю, це був урок для всіх.

К: Пане Президент, щиро вам дякую.

08:56 20 ВЕРЕСНЯ 2005 
Прес-служба Президента України Віктора Ющенка