Буковинець Дмитро Леончик  стрімко увірвався в українську театральну режисуру: Як режисер-педагог випустив вистави та здійснив відкриті покази дитячої театральної студії:
«Попелюшка» Шарль Перо (травень 2016 року)

Відкритий показ «Людина і час» (травень 2017 року);

«Зоряна мандрівка» Неди Нежданої (травень 2018 року);

2019-го р. став лауреатом обласної мистецької премії імені Сіді Таль.

«Кіндер сюрприз» Асі Котляр (травень 2019 року)

Режисерські роботи:
– Постановка вистави «ВІР АБО НЕ ВІР» за оповіданням Марії Матіос «Не плачте за мною ніколи…» у Чернівецькому академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Ольги Кобилянської (жовтень 2018 року) та у Хмельницькому обласному академічному українському музично-драматичному театрі імені Михайла Старицького (серпень 2022 року);
– Перформативні читання сучасної української драматургії (лютий 2020 року):
«Екологічна балада» Ольги Мацюпи
«Мать Горького» Лєни Лягушонкової.
– Фіналіст Всеукраїнської лабораторії молодої української режисури «С.Т.Р.У.М.» (м. Хмельницький, 2020 року).
В рамках лабораторії здійснив сценічний перформанс за п’єсою Ольги Мацюпи «Двійники».
– Постановка вистави «ПОКИНУТА БОЖА КОРІВКА» за п’єсою Лєни Лягушонкової «Мать Горького» за підтримки Буковинського культурного фонду (листопад 2021 року);
– Постановка інтерактивної казки-квесту «Паляниця» (березень 2022 року);
– Постановка вистави «Карпатський раж» за п’єсою Ольги Мацюпи «Екологічна балада» (травень 2022 року);
– Постановка вистави «МИНА. Історія перевертня» сатира на дві дії за п’єсою Миколи Куліша «Мина Мазайло» (17, 18 грудня 2022 року)

І ось тепер київський театр ЗОЛОТІ ВОРОТА.

КОВЗАНКА

 Авторка Лаура Сінтія Черняускайте

Переклад з литовської Беатріче Белявців

сценографія та костюми Богдан Поліщук

композитор Богдан Лисенко

хореограф Дмитро Мітічкін

Фелікс - Антон Соловей

Люча - Христя Люба

Мати - Віталіна Біблів

 Батько - Юрій Кулініч (актор Малого театру)

Таня - Дар'я Пльондер

Парубок - Артем Пльондер

Жінка - Інна Скорина-Калаба

Текст: вельми цікавий, художньо вартісний, апобутовий.

Простір: незвичний – глядачі сидять на стільчиках під двома стінами обаполи дійства.с

Сценографія: мінімалізм, достатній для натхненої праці акторів. Цікавим вирішеннм є прозорий паралелепіпед, що при потребі застібається до стелі і стає стелею, рибний фіст і вітрина з мороженою рибою – для слабовитого батька, який потім помирає.

Музика – теж мінімалізм,а ле промовистий і ненав’зливий.

Хто головний герой?

Чоловіча неміч, несмілість, страх бути, страх жити. як співав Яремчук – РОДИНА, РОДИНА, ОД БАТЬКА ДО СИНА.

Жінки не люблять чоловічої немочі. Бо пр. ній їм треба перебирати на себе чоловічі обов’зки. А жінка хоче бути жіночно слабкою, любленою, розкритою, збагнутою, щасливою в усьому.

Головний ерой (героєм го назвати трудно) у чудовому виконанні   Антона Солов’я – ненавидить рибу, свою родину (тато-мама), йому тісно у сім’ї, але поза сім’єю бути не годен. Инша жінка страшить го – вона, як море, примхливо навальне а незнайоме. Тому він повертає у свою сім’ю – до жони, аби звікувати вік безбарвно а безподієво – у сім і є го найвище щастя.

Христя Люба чудово грає дружину. Уластиво – вони чудовий дует, особливо у фіналі.

Жінка у виконанні  Інни Скорини-Колаби – цікава, самобутня, порушна, хитрованна, практична: Фелікс для неї тільки одноразова розвага, не більше, бо у неї є чоловік, же ї утримує да і улаштовує ї теж.

Фелікс шукав не сього – він не одноразовий, ось у чім річ.

Який герой Пльондера? Полохливий красунець. Артем грає добре, з вогником, художньо вартісно.

Віталіна Біблів – як завше – буря, нутро. характер, широка палітра трагі-комедійно-трагічного.

Леончик добре використовує простір, через предмети (колготки) передає почуття героїв – плястика говорить до глядача, не дає му заснути з нудьги, змушує го ловити кожен порух.

Повний імпровіз у фіналі вистави (о мама Солов’я прийшла, а Буйлук не прийшов) – цілком у стилі театру ЗОЛОТІ ВОРОТА.

Се безперечний успіх буковинця у Київі. Вистава надовго затримається у репертуарі а глядачеві варто іти і дивити а подивляти се істинне супліддя доброї драматургії, режисури, сценоґрафії, музики. плястики а акторської гри.