Спочатку  трохи історичної інформації з сайту театру:

Музичну казку «Коза-дереза» написав основоположник української класичної музики Микола Лисенко. Уперше її поставили в Києві 1888-го року. Учасниками були діти композитора та його троюрідного брата – актора та режисера Михайла Старицького, а також друзі дітей. Цікаво, що костюми та танці допомагала створювати Леся Українка.

«Коза-дереза» має високу художню цінність і велике виховне значення, бо у ній засуджується насильство, брехливість, хижість, а вчить вона малят захищати скривджених, допомагати слабшим і стверджує перемогу добра над злом.

Музика у цій виставі глибоко національна, бо у кожного персонажа є своя мелодія відомої української пісні. Тож, дітки дошкільного та шкільного віку, змалечку знайомляться із народними українськими піснями. А ще ця казочка розповідає про те, як згуртувавшись можна перемогти навіть найпідступнішого ворога, вчить бути добрими та співчутливими.

Тепер моє:

Ніколи не був у Чернівецькому театрі Ольги Кобилянської на ранковій виставі у якости глядача. У 1976 році, будучи другокласником сьомої школи, був на кону у складі зведеного хору (був якийся комуністичний захід, очевіще) але рота мені відкривати заборонили, бо я співав соло і не в лад, а треба було злютуватися у хоровому ритмі. То я дивився знічев'я ув оркестрову яму. Там музиканти теж нудилися і один почав мені корчити ушелякі гримаси. Та й таке.

КОЗА-ДЕРЕЗА. Діточа опера Миколи Лисенка.

> Cценічна версія Сергія Кузика

> Художник-постановник – Наталія Руденко-Краєвська

> Хормейстер – Оксана Рошка

> Балетмейстер-постановник – Марія Циба

> Дириґент, аранжування – Володимир Шнайдер.

Добра гра, цікавий спів драматичних акторів. Грають усі добре:

КОЗА – Крістіна Зборлюкова

> ЛИСИЦЯ – Сніжана  Винарчук

> ЗАЄЦЬ – Анна Проданюк

> РАК – Петро Мегера

> ВОВК – Вадим Ґлазнєв

> ВЕДМІДЬ – Віктор Барановський

> ДІД – з.а.України В'ячеслав Стаханов

> БАБА – Наталія Губко.

Веселости у танці додавали Артисти балету: Борис Марко, Андрій Ковальчук, Маріанна Дадус, Олександра Кухлевська, Ірина Кошман, Наталія Гоменюк та актор драми Валентин Багуляк. Особливо виразним у танці був Андрій Ковальчук, же виріжнявся і у концерті МИ З УКРАЇНИ. У нього є усі дані, аби стати доброю заміною у колективі Олегові Довганю, який залишив незглибимий слід у серці кожного, хто його бачив на кону у Чернівцях.

Особливо слід відзначити працю капельмейстера Володимира Шнайдера, який кермує не тільки оркестром ув оркестровій ямі і акторами на кону, а й добрим настроєм глядача. А у КОЗИ-ДЕРЕЗИ незвичайний глядач, він вельми вимогливий а безпосередній, се глядач майбутнього – діти.

Єдине зауваження до автора костюмів: рак мусить бути зелений а не червоний. Дітям се дуже важливо усвідомити, особливо тим, же ще живого рака не виділи. Червоний він – коли уже зварений – у пиві чи у воді – сиріч: мертвий.

І ще одне: якщо герої виходять з інструментами на кін, то мали би хоч трохи на них пограти: на початку соло (з'ява) а у фіналі – перед чи під час танцю – разом. Се би увиразнило дію, зробило її змістовнішою а довершенішою.

А так – молодці, чернівчани. Микола Лисенко тішився б як дитя.