Чернівецький театр Ольги Кобилянської відклав репетиції вистави про Сіді Таль за п’єсою Неди Неждани, аби запропонувати своєму вірному глядачеві концерт МИ З УКРАЇНИ.

Спочатку офіціоз від театру:

Велична і трагічна історія нашого народу. Здавна до нас приходили завойовники аби загарбати нашу землю і поневолити український народ. Славні козаки ставали на захист Вітчизни і давали відсіч ворогу. Ми вважали що війни назавжди відійшли до архівних літописів і ніколи більше наша історія не забарвиться кров’ю. Та ХХІ століття внесло свої корективи у наші ілюзії.

І знову українські воїни, як багато сторіч тому, були змушені взятися за зброю. Увесь народ об’єднався в боротьбі за свою свободу і незалежність. Разом з усією країною митці наближають Перемогу, підіймаючи бойовий дух українців. Навіть в лихоліття є місце гумору та дотепам, які допомагають не впасти у відчай.

В концертній програмі “Ми з України” звучать сучасні та старовинні пісні, поетичне слово, виконуються хореографічні й пластичні етюди, жартівливі сценки. Не зважаючи ні на що Україна була, є, і буде! Слава Україні! Героям Слава!

Режисер-постановник – народна артистка України Л.Цісельська
Хормейстер, диригент – В.Шнайдер
Балетмейстер – В.Приходько
Оформлення сцени – заслужений працівник культури України П.Магратій
Художник по світлу – О.Бабленюк
Звукорежисер – С.Рошка
Зав. художньо-постановочною частиною – заслужений працівник культури України В.Губко
Помічник режисера – К.Пасер

Ведучий – Андрій Циганок (на світлині).

Перша частина – різдво, що переростає у війну. Жінки, діти, вояки, смерть. Сильно. Коротко. Страшно. І болісно. Дуже болісно се дивитися, бо реальність перевершує те, же відбувається на театральному кону.

Друга частина – жіноча. Приготування борщу, жарти, гумор (десь нагадує лісапетний батальйон, але набагато штивніше а людяніше без перетину почуття міри), інтерактив із залом, частування канапками з салом.

Третя частина – музична. Тут уже панує оркестра театру під орудою чудового капельмейстера Володимира Шнайдера: МЕЛОДІЯ Мирослава Скорика, ЧЕРЕМШИНА Миколи Юрійчука  а Василя Михайлюка (хоч там і є смішна і антиреальна фраза «ластівки гніздечко звили в стрісі», бо вони не в’ють гнізда у стрісі, як горобці, а ліплять з глини у стайні, стодолі чи попіддашшям надворі) , СЛАВЕНЬ УКРАЇНИ.

Враження добре. Усі молодці.

Місцевій владі варто би подбати про публіку і бодай для переселенців закупити квитки: їм се найбільше необхідно. До хліба слово не завадить.

Є чимало акторів, яких не знаю. Дасть Бог, побачу їх у виставах.

А театр – молодець, бо живий.

ТАК ПЕРЕМОЖЕМЕ.