Багато сучасних митців вважають, що хороше мистецтво має виходити за рамки: стилістичні, жанрові, тематичні – будь-які. Саме так сталося з поемою Ілони Розновської – авторці вдалося вирватись за межі чистої поезії і поєднати віршований текст з театром. Результатом цієї роботи і стала вистава-поема "Вертати домів".

Навіть до цієї метаморфози текст поеми був просякнутий бунтарською естетикою на незвичайними образами – проблеми, підняті у творі, висвітлюються елегантно, метафорично та ненав'язливо. Ілона Розновська не робить висновки за читача і не розжовує йому смисли, а натомість спонукає задуматись, вийти за рамки власної "інформаційної бульбашки".

При перетворенні поеми на сценарій авторці вдалося додати цілий пласт нових смислів та образів, підняти ряд нових питань і дозволити глядачам по-новому оцінити твір. Адже коли текст стає реплікою конкретного персонажа – абсолютно міняється його сприйняття.

Авторка сама зібрала акторський склад, аби кожен персонаж відповідав її баченню текста. У виставі зіграли: Ана Номарен, Дур Дом, Виннокровний, Олена Соколовська, Олексій Розновський, Василь Духновський, Діана Таірян і, звісно, Ілона Розновська. Частина акторів мала досвід, для інших це був чудовий театральний дебют. Музей Рильського виявився ідеальним майданчиком для такої вуличної вистави.

Щоб створити затишну та творчу атмосферу, перед виставою Ана Номарен зіграла дві пісні, одна з яких була повністю авторською, а молода поетка Юлія Петрук прочитала монолог на текст Коцюбинського.

Попри всі труднощі, притаманні вуличним виставам, актори відіграли свої ролі на пристойному рівні, а глядачі навіть забули, що сидять в спекотний день надворі. А якщо вже мова пішла про глядачів, то серед них були і поети, і письменники, і літературознавці – і всі після вистави розказували акторам свої позитивні відгуки.

Тож дебют Ілони Розновської як драматурга можна вважати неймовірно успішним. А музей вже вкотре довів, що збирає довкола себе справді потужну мистецьку спільноту!