Спочатку офіціоз від театру ЗОЛОТІ ВОРОТА:

«Сама хотіла»

авторки: Една Мазія, Наталія Блок

режисерка: Юлія Мороз

актори: Богданна Шуманська, Антон Соловей, Владислав Оніщенко, Богдан Буйлук, Владислав Писаренко

жанр: недитячі ігри. спогад

тривалість: 80 хв.

обмеження по віку: 16+

Їй 14 і вона нарешті зважилася заговорити з ним. Йому 17 і він з друзями  вирішив розважитися…

Ми всі під’єднані до однієї мережі, але маємо різні налаштування... Звичайна підліткова гра, яка вийшла з-під контролю та перетнула межу. Коротка спідниця, алкоголь, вік, гормони... Миттєво спалахує некерована пристрасть.

Кому та коли треба було сказати «стоп», щоб не опинитися в стінах суду?

Основа вистави –  реальні жіночі історії, що стали відомі завдяки популярному українському флеш-мобу в інтернеті, а також судова справа, що відбулася в ізраїльському містечку.

Взяв у назву рядок з Дмитра ЛАЗУТКІНА, що якнайточніше відповідає сті цієї молодіжної драми.

Весна приносить тепло і можливості і переповнює бажаннями дівчат і хлопців, що колись мають стати жінками і чоловіками. Що з ними коїться? Чому вони непокоять себе а инших?

Дівчата мріють про любов з поцілунками, обіймами, ніжними словами.

Хлопці мріють про любов у ліжку з усіма позами кама-сутри.

У малої дівчинки мало можливостей – усі бояться статті за розтління.

У хлопчиків найдоступнішою можливістю є права чи ліва рука під ковдрою – і мрії.

Початок: чудернацькі фігури в масках у сутемряві з набором стандартно-банальних висловів на тему жінок і чоловіків, їх стосунків. Гарна пародія на бульварну пресу і дешеві відривні календарі.

Далі дівчинка, яку начеб зґвалтували четверо, яка потім дасть чудовий складний багатовимірний і всеохоплюючий жіночий монолог, а також переросте з цнотливої юнки у жорстку аж до жорстокости прокураторшу.

Двора у виконанні Богдани ШУМАНСЬКОЇ – це море стихій, вся палітра жіночої краси і потворности. Губи з блискотливою фарбою, що передається в поцілунку – велика знахідка режисера.

Троє хлопців Шмулік (Владислав ОНІЩЕНКО), Гіді (Владислав ПИСАРЕНКО), Села (Богдан БУЙЛУК) – неціловані, закомплексовані, повні бажань і юначих полюцій. Шмулік у виконанні Оніщенка – нервовий, контрастний, з поривами вирвати Дворі з небезпечного для її цноти кола. Юнача боротьба на кону – і психологічна, і фізична – дуже сильно виструктурувана режисером. Відсутність музики, шумових ефектів у цих сценах – чудова знахідка режисера.

Асаф у виконанні Антона СОЛОВ’Я – складна фігура, самодостатня, вартісна. Він тішиться свіжою любов’ю до себе дівчинки, але досвід має инший і сексу з нею не потребує.

Чудово вирішена сцена зґвалтування: юначі руки мнуть при світлі лице дівчини, як мамалиґу, глину, пластилін.

Математично точно – психологічно – вибудувана система допиту на суді. Хлопці вказують один на одного.

Шуліку найскладніше: дівчинка готова була з усіма опріч нього. Він хотів її витягти. Він усвідомлює, що вона хоче тільки Асафа, а усіх інших ні. І він знає, що Асаф її не зачепить.  

Дуже добра робота режисера по світлу Сергія ОГРУДНІЦЬКОГО та сценографія.

Щиро вітаю дирекцію театру з великим успіхом – кількість переходить в якість. Дякую Жиркову, що не жолобиться давати дорогу молодим режисерам.

Пантелеймон НІСТРЯН.

на світлині: Владислав ОНІЩЕНКО