«Слава героям»

автор: Павло Ар’є

ініціатори проекту: засл. арт. України Ірма Вітовська, нар. арт. України Ростислав Держипільський, Стас Жирков

актори: Віталіна Біблів, засл. арт. України Ксенія Баша-Довженко, засл. арт. України Олексій Гнатковський, засл. арт. України Сергій Кияшко, Дмитро Олійник, засл. арт. України Дмитро Рибалевський, Ірина Ткаченко

режисер: Стас Жирков

художник: Володимир Стецькович

музичне оформлення: Дмитро Солодкий

світло: Сергій Огрудніцький

жанр: специфічна комедія

тривалість: 135 хв. (з антрактом)

обмеження по віку: 16+

продюсер: засл. арт. України Ірма Вітовська

У цей непростий для нашої країни час особливо важливою місією є примирення – і не лише непримиренних світоглядів сучасних громадян, але, передовсім, загоєння давніх ран, які лежать в основі будь-якого конфлікту. Саме тому два успішні колективи – столичний театр «Золоті ворота» та Івано-Франківський академічний обласний музично-драматичний театр ім. І. Франка – вирішили об’єднати свої зусилля для роботи над виставою за п’єсою популярного молодого українського драматурга, який живе між Львовом та Берліном, Павла Ар’є. В основі сюжету драми «Слава героям» лежить сучасна історія двох ветеранів – УПА та Великої вітчизняної війни, – яких доля зводить в одній лікарняній палаті…

«Авторам спектакля «Слава героям» без конъюнктуры, без педалирования, сентенций и навязывай истин, удалось главное - создав утопию на сцене, разбудить человеческий свет и желание стать лучше в душах тех, кто находится в зрительном зале, желание понять не только себя, но и услышать рядом сидящего...» (Юлия Бирзул, «Во мне точки нет»)

Копродукція Театру «Золоті ворота» та Івано-Франківського академічного обласного музично-драматичного театру ім. І. Франка

Відверто кажучи, я  не в захопленні від драматурга Павла АР’Є.  На виставі КОЛЬОРИ просто боровся з дрімотою, тому нічого про неї і не писав.

Ар’є занадто соціальний, але на українців він дивиться очима жителя Німеччини, а це дуже специфічний погляд – погляд зверху вниз.

СЛАВА ГЕРОЯМ – п’єса з двома днами. Одне – про вічне: два українці шукають себе. Вони вбивали, мали ідеї, боролись, але в особистому не все ладно, є проблеми з дітьми, з побутом. І цю частину два актори – Дмитро РИБАЛЕВСЬКИЙ та Олексій ГНАТКОВСЬКИЙ – грають блискуче, глибоко, не економлячи свою психіку. Яка гнучкість, яке багатство нюансів у мові героїв, пластика, психологічна дуель. Похиле ліжко на всю сцену – чудова художня знахідка сценографа.

Друга частина – корупційно-соціяльна. І тут маємо майже голу публіцистику, з якою автор не може дати ради. Біблів переграє свою санітарку, конфлікт дочки бандерівця-головлікаря з корупційними мотивами та лейсбійським натяками навіть такий майстерний режисер як Жирков не зміг перетравити художньо.

Замість клятви варто було дати декалог українського націоналіста і цим завершити.

Разом з тим вистава якісна, сильна, радісна і сумна водночас.

Не диво, що на неї глядачеві не протовпитися.

Ото ж – СЛАВА РЕЖИСЕРУ! АКТОРАМ СЛАВА!

Василь ВЕЛИМЧИЙ.