Коростень ─ невелике місто із населенням приблизно в 65 тисяч людей. На відміну від великих міст, в Коростені культурна програма набагато скромніша.  Там власних кінотеатрів, театрів немає, тому приїзд антрепризи із виставою «Анна Кареніна» став чимось новим для мешканців. У місті не одноразово вже були представники театрального мистецтва, але й часто подібних заходів там не проводять. Таким чином в місто повертається одне з найдавніших видів мистецтв, що з часом в Коростені забулось, адже власний міський театр тут був в далекі 50-60ті роки минулого століття.

У вівторок 31 січня прем’єра «Анна Кареніна» відбулась у Палаці культури імені Т.Г.Шевченка.

Найперше, що хотілось відмітити – це мінуси. Вони стосувались лише приміщення. Було видно, що сцена не була в повній мірі пристосована до театральних вистав. Музика та ефекти майже протягом всієї вистави були гучніші за головних героїв. Зал доволі великий, тому тим хто знаходився далеко від сцени було важко почути моменти, коли актори передавали через шепіт певний спектр емоцій.

На цьому усе погане закінчується. Акторський склад доволі великий: О. Любченко, Д. Рогова, С. Козлов, О. Сумська, С.Поздняков, Е. Суркова, М. Павлік, В. Мельник, П. Сидорова, А. Корж, М. Шаповалова та інші. Усім цим людям і режисеру-постановку Б. Чернявському велика подяка за чарівний вечір класики. Актори повністю віддавали себе публіці. Міміка, жести, слова просто і зрозуміло розкривали персонажів навіть для тих, хто ніколи не читав оригінального роману Л.М. Толстого. Радість, кохання, ревнощі, страждання увесь цей вибуховий коктейль скуштував кожний, кому була не байдужа доля головної героїні. Анну Кареніну зіграла Діана Рогова. Сором’язливість, захопленість, відчай, спопеляюче кохання – усім цим Діана Рогова проштрикнула серця глядачів. Під час останньої сповіді Анни, актриса видала такий потужний монолог, що здалось, ніби божевілля і безвихідь протягнули руки до залу.

Хочу віддати шану Олександру Любченко, зігравшого роль чоловіка Анни. Він настільки сильно передав зміни внутрішнього світу персонажа протягом усього дійства, що я дійсно почав хвилюватись, чи все з ним добре. Ці хворі від туги очі! Щось неймовірне!

Кожний актор був там де потрібно. Музика та звукові ефекти, хоч і лунали дуже голосно, але ідеально підкреслювали важко-емоційні моменти. Гарні костюми навіювали відчуття минулої епохи.

Прем’єра закінчилась бурними оплесками, квітами та викриками «браво». Жителі міста були вражені і неймовірно задоволені. Неможливо передати словами наскільки важливо відроджувати театральне мистецтво там, де його забули.