Спочатку – традиційно – офіціоз від театру не музею:

 Перший під'їзд. Четвертий поверх. Прямо. Оббиті рейками двері, а в центрі дверей – ромб з літерою "Б": квартира Бизових. Можливо, хтось з вас бував у них?.. Хоча навряд…

Саме у цій квартирі одного разу чоловік напідпитку вирішив приховати від коханої дружини...зарплату. Але на тверезу голову він не зміг пригадати, куди саме заховав гроші. Звісно ж, після цього починається ця комедійно-детективна історія, де є чоловік, який нічого не пам'ятає, дружина, яка хоче знати правду, і таємний, неординарний СПЕЦІАЛІСТ... Ніхто й подумати не міг, що його візит принесе безліч несподіванок і відкриє стільки сімейних таємниць!

P. S. : ґіпноз гарантований.

Довідка:

«Детектор брехні»

Автор: Василь Сіґарєв

Дата прем'єри: 15 січня 2017 р.

дійові особи та виконавці:

Борис - Богдан Буйлук

Надя - Христина Федорак

Микола Миколайович - Владислав Оніщенко

Музика: Ірина Шимоняк

Світло: Сергій Огрудніцький

Художник: Марія Крутоголова

Відео: Тетяна Губрій

Жанр: типу комедія

Тривалість: 65 хв.

Обмеження по віку: 16 +

Режисер Даяна Зима. У 2013 році вступила до КНУКІМу на спеціальність «Режисура драматичного театру» (художній керівник курсу А. Ф. Білоус. Викладач- С.І. Жирков). Зараз навчається на 4 курсі. Працює у театрі «Золоті ворота» помічником художнього керівника.

За час навчання поставила роботи за творами: Марк Твен «Місіс Мак Вільямс і блискавка», А. Чехов «Чайка», В. Розов «Незамінний» та В. Сігарєв «Детектор брехні», яка саме і потрапила у проект «OPEN_MIND_СТУДЕНТ».

На студентській сцені як актриса зіграла ролі: Соня (А.Чехов «Дядя Ваня»), Маша (Г. Мамлін «Гей ти, здраствуй!»), Маша (В. Розов «Любов»).

А тепер по суті:

Сюжет п’єси – майже фейлетон з районної газети, альбо сюжет з ТСН. Мова – вишуканий український суржик.

Характери – яскраво опритямлені з першої хвилини вистави.

Хитрий український пиячок. Його жіночка не менш хитра. І дуже хитрий тіпа екстрасенс-заробітчанин, що має перше замовлення.

Режисер вдало використовує візуальні можливості – телевізорна БРІҐАДА, з’ява акторів у вигляді тіней на освітленому полотні простирадла а також відео клітини під мікроскопом і можливості пластичного театру – що дає потужний контраст між мовленим і тим. що насправді відбувається в душі героя.

Дуже вдало використані музичні гітарні вкраплення з рос попси. У контексті вистави це виглядає майже як сатира.

Актори грають бездоганно. Вони творять глибокі характери, а разом з тим чудовий ансамбль (дует-тріо-дует) -- і не шкодують себе, свою психіку, свою енергетику. Їхні герої -- живі люди, що входять у твоє життя як добрі знайому, а може і родичі. 
Кожна людина має море своїх секретів і недомовок. Все це створює псевдокомфорт але одного доброго дня шило правди випирає з мішка і проколює кулю псевдокомфорту.

Треш – у сміливому тексті: (-- Дєлай секс. – Я не можу. – Чого? – Я не можу з жінками. – Шо? -- - Я зоофіл). Опріч зоофіла він ще й веґетаріанець, а замість горілки п’є парфуми.

Вистава цікава, вартісна, неоднозначна, смілива, свіжа, видовищна, а глядачеві зала просто знемагає від реготу.

Передмова Стаса Жиркова досить вартісна і достатньо інформативна.

Було б добре, аби ця вистава стала прикрасою репертуару театру ЗОЛОТІ ВОРОТА.

Пантелеймон ДНІСТРЯН.