Чотири іноземних і сім харківських театрів упродовж п’яти днів (з 31 січня по 4 лютого) були учасниками І Міжнародного театрального фестивалю малих форм «Театронік». Попри те, що в Україні вже існують дві подібні фестивальні події — хмельницьке «Відлуння», що демонструє роботи театрів одного актора, і харківська «Курбалесія» — Театральний центр, який, до слова, опікується останнім форумом і наважився на створення ще одного неприбуткового мистецького заходу. Як вважають ініціатори фестивалю, сучасному глядачеві бракує контакту з театром: «Театр малих форм — це завжди щось сповідальне, що звернене безпосередньо до тебе. Мені відомо, що сучасний глядач дуже хоче бути поруч з актором», — пояснила ідейну концепцію «Театроніка» віце–президент Всесвітнього форуму театру одного актора при Міжнародному інституті театру, колишня киянка, а нині жителька німецького Ганновера Ніна Мазур. Ідею проведення «камерного» фестивалю пані Ніні запропонували харківський актор Віталій Бондарєв, який часто гастролює за кордоном саме з моновиставами, і режисер харківського театру «Ланжерон» Галина Панібратець.

До Харкова свої вистави привезли колективи з Москви, Вологди, Кишинева і Каунаса. До речі, литовський Камерний театр Олександраса Рубіноваса спеціально для харківського глядача «повернув» мову оригіналу виставі «Коба», знятій за однойменним оповіданням Едварда Радзинського. За словами Ніни Мазур, бажаючих взяти участь у «Театроніку» було би набагато більше, якби маленькі театри могли, а великі хотіли брати на себе матеріальні витрати, пов’язані з дорогою. «Якщо відбуваються якісь речі, а ти не знаєш чому, — повторює вона слова свого батька, — то причин насправді може бути лише дві: любов або гроші. І оскільки у даному випадку любов до театру є апріорі, то справа винятково тільки у грошах». У результаті, окрім усього лише чотирьох іноземних колективів, харків’ян порадував своєю присутністю ще й художній керівник майстерні Державного інституту театрального мистецтва (відомий московський ГИТИС. — Ред.), професор Олександр Бармак.

На «Театроніку» підняли ще одну проблему існування малих театрів — брак простору для роботи. Так, під одним дахом харківського Театрального центру співіснують 17 театрів з півсотнею вистав у сумарному репертуарі. Директор цього унікального закладу Сергій Бичко каже, що між усіма мешканцями маленької «рукавички» йде жорстка конкуренція за право зайняти сцену й вийти з виставою до глядача. Ситуація, з одного боку, проблемна і дуже незручна, з іншого — якнайкраще розкрила потенціал Театрального центру, задуманого початково як практична школа для молодих недержавних колективів–безхатченків.

 

ЇХНІЙ ДОСВІД

Москва театрам не вірить

У Харків Олександр Бармак приїхав у невеселому настрої. За його словами, чиновники підготували російським театрам таку собі «управлінську бомбу», після вибуху якої навряд чи вціліють у теперішній формі й самі театральні заклади, і кузня їхніх кадрів — Державний інститут театрального мистецтва. «Ходять розмови, що внаслідок проведеної реорганізації у Москві буде одна дирекція для всіх театрів, що володітиме всіма приміщеннями, — поділився останніми новинами Бармак. — А якщо ви захочете у цьому приміщенні щось зіграти, то змушені будете взяти його в оренду. Усе це спрямовано на те, аби театрів стало менше, і вони самі якось виживали». Більше того, якщо у Росії приймуть новий закон про освіту, то, можливо, сам Державний інститут театрального мистецтва із закладу міжнародного рівня перетвориться на звичайнісінький коледж, попередив про негативні тенденції Олександр Бармак.

Лариса САЛІМОНОВИЧ

УМ