Прем’єра вистави «Назар Стодоля» пройшла у Черкаському академічному музично-драматичному театрі ім. Тараса Шевченка. Востаннє до цього твору колектив звертався тридцять років тому (сценографію робив відомий художник Данило Нарбут). Нині важливою складовою декорацій стала дерев’яна «двоповерхова» вежа (бюджет вистави склав 250 тисяч гривень, щоб передати атмосферу XVII століття на сцені. Левову частку витратили на костюми. Над ними «чаклували» художники Наталя та Сергій Ридванецькі).

Режисер Петро Ластівка (Луцьк) давно мріяв поставити саме цю виставу і запропонував своє трактування відомого Шевченкового твору. Ролі головних героїв виконують відразу двоє акторів. Наприклад, традиційного Назара грає Олесь Павлютін, тоді як його своєрідним дублером є Олександр Гуменний. Ще цікавіша ситуація із Галею. Її грає актриса Ірина Глазова, а також... Олександр Кузьмін. Справа в тому, що на сцені показують виставу у виставі. Персонажі Шевченка лише інколи втручаються у дійство. Вони сидять за столом та споглядають за вертепом, актори якого пропонують свою версію розвитку подій.

Петро Ластівка звернувся до вертепу, який був поширений в Україні у барокову добу — до мандрівного театру маріонеток у формі двоповерхової дерев’яної скриньки. На другому поверсі тоді показували різдвяну драму, а на першому — сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна частина вертепу, мала достатньо стабільну композицію. Тоді як друга, змінювалася залежно від почуття гумору вертепника. Практично те ж саме можна спостерігати і в черкаському трактуванні «Назара Стодолі». Поки Хома Кичатий (Юрій Берлінський) поважно пишається за столом, його роль виконує бурсак-вертепник (Сергій Бобров), час від часу перепитуючи у Кичатого: «Я правильно кажу?». Потім Кичатий-Бобров взагалі перевтілюється у Ірода, який вимагає убити всіх немовлят, а біблійне дитятко уособлює не хто інший, як донька Кичатого — Галя. До речі, глядачам найбільше полюбився персонаж, якого вони вже встигли «охрестити» «Галя номер два». Це актор Олександр Кузьмін. Він грає роль вертепника, що вдає із себе Галю. Для «наочності» одягає намисто дівчини і лізе цілуватися до Назара. Врешті, все стає на свої місця: Назар-Павлютін усамітнюється із Галею-Глазовою на другому поверсі дерев’яної вежі. І поки молодята цілуються, на першому поверсі Галя-Кузьмін із Назаром-Гуменним теж вдають неймовірно закоханих, що не може не викликати посмішку. Втім, наприкінці вистави Олександр Кузьмін взагалі перевтілюється у козу — віртуозно вивернувши кожушок, він починає мекати і бігати глядацьким залом. Такий перебіг подій збиває з пантелику навіть характерника Гната Карого (Юрко Прокопчук), який, звертаючись до сотника Кичатого, запитує: «Так віддаси козу за Назара?». Після такої вдалої постановки із піснями, танцями, жартами та перевтіленнями Хома Кичатий, звісно, дає добро на весілля дочки із Назаром Стодолею.

У Різдвяній містерії задіяна практично вся трупа. Вертепники, які зустрічають глядачів на самісінькому вході в театр, упродовж усієї вистави співають колядки, славлять Христа, водять козу, шукають і знаходять серед глядачів «Іродиху» та «іродяток», сміються та жартують, і, врешті, тішаться із того, що їм таки вдалося засватати Галю. Вистава триває дві години без антракту, але цей час минає непомітно за спогляданням дійства, що сповнене символікою Різдвяної обрядовості.
Вікторія КОБИЛЯЦЬКА
ДЕНЬ