Хай пробачать нам істинні театрали, але не втримаємось, аби не відрецензувати доробок єдиного і неперевершеного у своїй помаранчевій сірості президентського режисера Василя Вовкуна. Вовкуна знаю давно, ще у Чернівцях він доволі посередньо грав у місцевому театрі. Його вірші та проза так само не відзначались багатством ритмів чи новизною образів - така собі модерно-посередня жуйка. Та знайшов себе пан Вовкун у постановках масових дійств, бажано за бюджетний кошт.

При Кучмі йому було важко самореалізуватись, бо на державній сцені безроздільно панував знаний кіч-мен Борис Шарварко. Вовкунові теж щось перепадало, Але тільки те, що метр не міг освоїти. Неприємно запам`ятався вечір до ювілею Сковороди у режисурі Вовкуна. З історичного натяку на любов філософа до свого учня Ковалинського режисер вибудував грубу гомосексуальну панораму, далеку як від Сковороди, так і від духовного змісту його творчості.

По смерті Шарварка державна сцена залишилась без господаря. Вовкун, що брав участь в режисурі Майдану, тепер має карт-бланш. Саме він був режисером інавгурації Ющенка, він був режисером і останнього святкування Дня незалежності. Надмір етнографізму без чіткої форми, системного мислення дав на виході повидло, перемішане з кетчупом. Вдале топилося у невдалому, не прослідковувався перегук поколінь, зовсім відсутнє модерне мислення. Безбарвним був і спіч пана президента - загальники, втеча від реальності, нерозуміння реальності, відірваність від народу - весь букет кучминих недоліків. Яскравою метафорою спічу став завішаний національним прапором простір арки - як перетинка у свідомості. Не додавали демократичності і віп-місця на Майдані (а народ навстоячки і впроголодь за червоною стрічкою - красномовно).

Як свідчать експерти, Вовкун дуже вигідний і міністерствам, і Дусі, адже в нього є своя фірма, яка готова перетравити будь-які бюджетні кошти, давши народові чергове помаранчево-сіре видовище. І чиновникам голова не болить, і Василь не голодує. А народ? Хай їсть і не морочиться з тим.

Хоча у Європі, до якої так орально прагне Рибачук, подібні речі робляться через механізм тендеру, у якому участь беруть всі режисери країни. А чого б і ні? Хай один захід поставить Боґомазов, інший - Курман, ще інший - Троїцький, ще інший - Білозуб ... І тоді матимемо повну панораму можливостей

Бо так що? Одноманітно сіро і одноманітно помаранчево.