* * *
В Житомирській області новим брендом може стати ягідництво
* * *
Рамос тренеру Севильи: «Да здравствуют мужики с яйцами»
* * *
1917 року народився Ніколас Орешко —найстаріший живий кавалер Медалі Пошани(США) у 2011-2013 р, українець
* * *
Завод ім.Малишева спростував інформац.про розірвання контракту з Таїландом і готує передачу чергової партії«Оплотів»
* * *
знаєте тих дур, які ревнують хлопця до всього, шо рухається і нє? то я))))) якби могла, ревнувала б і до себе
* * *
Не бажаєш оглухнути - вдавай із себе глухого. © Кен Кізі. "Над зозулиним гніздів’ям"

ГРОШОБОЛ ДЛЯ ОБРАНИХ

10:42 02.12.2011

ГРОШОБОЛ ДЛЯ ОБРАНИХ

На екрани українських кінотеатрів виходить американський фільм «Moneyball».

Коламбія Пікчерз представляє фільм «ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ», створений на основі реальної історії життя бейсболіста Біллі Біна (Бред Пітт). Не в силах змиритися із забуттям і змушений сидіти на лавці запасних, він вирішив покинути команду. Однак, дух суперництва не дозволив йому піти зі спорту, і Бін запропонував свою кандидатуру на вакансію однієї з незначних посад в менеджменті команди. У 2002 році Біллі опинився у безнадійній ситуації. Команда «Окленд Атлетікс» втратила своїх кращих гравців, яких перекупили більші клуби. Біллі був змушений знову збирати команду і при цьому оперувати бюджетом, що складав лише 1/3 від початкової суми. Налаштований на перемогу, Бін вирішив кинути виклик сформованій роками системі і найняв талановитого випускника економічного факультету Єльського університету Пітера Бренда (Джона Хілл). Їхньою зброєю став віртуальний статистичний аналіз, який протягом тривалого часу ігнорувався бейсбольними метрами. В ході тривалих дебатів Бін і Бред наважились на відчайдушний крок – набрати команду з гравців, незатребуваних іншими клубами. Ті були надто старими, надто дивними, надто крикливими, надто травмованими, але при цьому володіли базовими знаннями і були явно недооцінені тренерами. Біллі  і Пітер почали торувати дорогу крізь терни до зірок, але їхній новомодний метод наштовхнувся на роздратування, що йшло від преси, фанів і головного менеджера команди (Філіп Сеймур Хофман), який відмовився підтримати абсурдні потуги своїх колег. Карколомний експеримент призвів до змінення правил Гри, а сам Біллі усвідомив, що для перемоги потрібно дещо більше, ніж статус і гроші.   

Columbia Pictures представляє фільм Скотта Рудіна, Майкла Де Луки і Рейчел Хоровіц ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ. Режисер: Беннетт Міллер. Продюсери: Майкл Де Лука, Рейчел Хоровіц і Бред Пітт. Сценаристи: Стівен Зейлліан і Аарон Соркін. Сюжет Стена Червіна. Сценарій оснований на книзі Майкла Льюіса. Виконавчі продюсери: Скотт Рудін, Ендрю Карш, Сідні Кіммел і Марк Бакші. Оператор: Воллі Пфістер, ASC. Художник-постановник: Джесс Гончор. Монтажер: Крістофер Теллефсен, A.C.E. Костюмер: Кася Валицка-Меймон. Композитор: Майкл Денна.

 

ПРАВИЛА МАНІБОЛУ

 

Колись Майкл Льюіс працював трейдером у компанії «Саломон Бразерс». Однак відомість йому принесли такі ділові і політичні бестселери, як «Покер брехунів» та «Новітня новинка». У 2003 році Льюіс видав книгу про бейсбол. На поверхні лежала історія команди Oakland Athletics, гравці якої вирішили виступити проти багатих і успішних клубів. Але між рядків просвічувала історія менеджера команди, що кинув виклик системі; історія про те, що вимушений ризик буває не тільки оправданим, але й вигідним; про те, що стереотипи іноді можуть ламатись… як у випадку з командою ізгоїв, яким випад ще один шанс.  

Через вісім років за адаптацію книги Льюіса вирішили взятися кінематографісти – стрічка називається «ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ». Роль генерального менеджера команди «Окленд Атлетікс» Біллі Біна грає Бред Пітт. Актору дісталося непросте амплуа людини, якому доводиться докорінно змінити свій світогляд і порушити всі встановлені правила, щоб його команда отримала шанс на перемогу. «ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ – класичний фільм про хрестоматійних невдах, — говорить Пітт, який виступає і співпродюсером стрічки. – Не дивлячись на фатальне невезіння, вони вирішують йти наперекір системі. Але як вони сподіваються вижити в цій нерівній бійці? Що вони можуть протиставити своїм суперникам? Навіть якщо вони виявляться напрочуд талановитими, їхній талант – лише одна складова формули успіху у великому спорті. Підопічні мого героя вирішують, що не можуть грати за канонічними правилами – інакше програють. Їм доводиться грати за своїми правилами, використовувати нові прийоми і тактики, щоб хоч якось зрівняти шанси».

На перший погляд бестселер Льюіса не зовсім підходить для кіно адаптації. Скоріше, абсолютно не підходить. В книзі досліджується конкретний випадок того, як недооцінені гравці виживаються у світі великого бейсболу. У деяких розділах детально розбираються такі аспекти, як ігрові якості спортсменів, стратегії і тактики гри; аналізуються статистичні дані і різні теорії. Але центральним персонажем історії як би там не було є Біллі Бін, що вирушає в одиночний «хрестовий похід» і стає ініціатором зовсім неочікуваний подій. Його прагнення до чемпіонського титулу приводить до чогось більшого і куди більш значимого. Фойє Оклендського стадіону стає плацдармом натхнення і надії.

Книга Льюіса проливала світло на вічну проблематику: загальноприйняте не завжди є найкращим. На сторінках обговорювалась боротьба ірраціональної інтуїції з «вселенською мудрістю», в той час як остання завжди домінувала в силу міцності стереотипів. Виклик, що був кинутий системі, завжди призводив до конфлікту. Сюжет стрічки «ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ» оснований на історії борця-одиночки. У ході читання з-під багатьох шарів статистичної інформації з’являється куди більш глибока особиста історія Біллі Біна. Він мучиться сумнівами, але все ж таки знаходить внутрішні резерви, необхідні для боротьби. 

«Будь-кому, хто береться адаптувати книгу у кіносценарій, надається вибір – або суворо дотримуватись написаного, або, взявши книгу за основу, писати абсолютно іншу історію, - вважає Льюіс. – Сказати по правді, спершу мені навіть було цікаво, яким шляхом підуть ті, хто взявся адаптувати «Манібол». Адже в моїй книзі немає ані розповідної основи, ані якоїсь особливої драматургії, яка необхідна для кіно. Сценаристам довелось серйозно попрацювати, щоб «зламати мій код», закладений між рядків; відчути авторський посил. Надзвичайно приємно відмітити, що Беннетт і сценарна група зробили, як здавалося, неможливе. Мені не просто сподобався фільм – я був вражений тим, наскільки точно була передана суть книги. Дуже правдоподібно передано те, що трапилось із Біллі і його командою; те, чого їм вдалося досягти». 

Бред Пітт зізнається, що історія є дуже близькою йому. Завдяки цьому він почував себе впевнено і як актор, і як продюсер. За свою кар’єру Пітт зіграв велику кількість різнопланових героїв, часто дивуючи всіх своїм вибором. Але ніколи йому не діставалося амплуа такої легендарної особистості, якою був і залишається Біллі Бін. Образ чоловіка середніх років, одержимого нав’язливою ідеєю перемоги будь-якою ціною, був переосмислений і пережитий актором заново. Пітт прийняв рішення зіграти головну роль і виступити спів продюсером проекту, побачивши, скільки зусиль було докладено, щоб зробити фільм правдоподібним. Ті ж самі мотиви керували й режисером фільму Беннеттом Міллером. В свій час він став одним з небагатьох, хто був номінований на Оскар в категорії «кращий режисер» за дебютний проект – Міллера прославиви фільм «Капоте».

«За «злам коду Льюіса» слід бути вдячним саме Беннетту, - впевнений Пітт. – В книзі описується історія, і Беннетт, слід віддати йому належне, зняв незвичайний фільм. Ми всі переживали за цей проект. Але саме прагнення режисера зняти незвичайне кіно зробило фільм таким, яким його побачать глядачі».

«У Бреда були свої причини долучитися до цього проекту, - в свою чергу говорить Міллер. – В процесі зйомок він зарекомендував себе не тільки винятковим актором, а й видатним продюсером, і справжнім однодумцем. Ми підходили до цього фільму, як до класичної історії про «пошук філософського каменя». Мені здається, що у вічній темі непогодження окремих індивідів зі звичними, загальноприйнятими і універсальними тезами і тепер залишаються «білі плями». Мене завжди вражали люди, які знаходили мужність для таких вчинків. Може здатися, що головний герой нашої історії намагається просто виграти бейсбольний матч. Але насправді він намагається запустити певний механізм, який не повинен працювати за всіма правилами фізики. Одним словом, вічна тема».

«По великому рахунку, Біллі, який виступає проти впливової організації – один з тих небагатьох, хто присвятив свої життя боротьбі, - говорить Пітт. – Як тільки індивід починає ставити під сумнів прописні істини, він ризикує або стати «єретиком», або «дурнем». Гравцям команди Біллі доводиться задаватися питанням: «Якщо б ми сьогодні дійсно збирались вийти на поле, як нам грати?» Система, що безвідмовно працювала 150 років, для цих хлопців не працює. Мені здається, така ситуація багато в чому відноситься і до сучасної ситуації у всьому світі».

«Взагалі цей фільм про систему формування оцінок, - продовжує актор. – Про те, як ми оцінюємо один одного, саміх себе; про те, як обираємо переможців відповідно до своєї системи цінностей. Стрічка ставить під питання саме визначення поняття успіху. В такому ракурсі маленька особиста перемога головного героя стає значимою і суттєвою. Можливо, ця перемога не потрапить у заголовки таблоїдів, і не буде відзначена призами і кубками. Але для Біна вона стане свого роду «особистим Еверестом». В кінцевому рахунку, кожен з нас хоче, щоб те, що він робить, підпадало під визначення вищезгаданих цінностей; щоб мало суттєве значення. Думаю, у кожного в житті був, є або буде схожий «хрестовий похід»».

«Мені не потрібні трофеї режисера, який зняв шедевр в жанрі спортивної драми, - додає Міллер. – Мені не хотілося закінчувати фільм сценою, в якій радісна команда виносить свого героя на плечах зі стадіону – під хор вболівальників, хлопки пляшок шампанського, що відкриваються, і тріск феєрверків. Я надаю перевагу тихим тріумфам, коли людина, яка пережила внутрішню боротьбу, розуміє, що в ній самій щось змінилось».

«У Беннетта є божий дар кінематографіста, - вважає продюсер Майкл Де Лука. – Він знає, як розкрити багату історію, як підкреслити її важливі елементи.  Спортивні фільми дуже часто співвідносяться із повсякденним життям. Беннетт вміє загострити це відчуття».

Міллер вважає себе бейсбольним фаном, і був радий пропозиції зняти незвичайне кіно про світ спорту. Але крім того він був вражений глибиною історії Біллі Біна. «В цьому герої мені дуже сподобалось те, що він пішов на ризик не заради самоствердження, а заради того, щоб зрозуміти щось в собі, - пояснює Міллер. – Біллі потрібна не просто перемога в бейсбольному матчі – усвідомлює він це чи ні. Бін змушений сам собі відповісти на питання, які життя рано чи пізно ставить перед кожним з нас: як виявити цінність чогось одного і його перевагу над чимось іншим? Як виявити цінність однієї людини у порівнянні з іншою? Як виявити цінність того чи іншого прийнятого тобой рішення?»

Однією з перших книгу Льюіса прочитала мешканка Гью-Йорку, продюсер Рейчел Хоровіц. Вона відразу зрозуміла мотиви Біллі Біна і побачила в історії потенціал для чудового кіно. «Біллі – видатний персонаж, - вважає продюсер. – Це аутсайдер, якого мучать сумніви, і який намагається переробити систему. Він знаходить в собі сили піднятися після багатьох падінь і мужність, щоб почати все з початку».

Продюсерську групу доповнили Майкл Де Лука і Бред Пітт. «Мене підкупила в цій історії відвага головного героя, - підтверджує думку колеги Де Лука. – Якою мужністю слід володіти, щоб у німій тиші покори і смирення подати голос і тим самим розвернути багатотонний криголам консервативного мислення на 180°!»   

Сценарист Стен Червін виділив ключові напрямки історії – взаємовідносини Біллі Біна із своєю донькою, і Пітера Бренда з бейсболістами. Ці направляючі сходились в одній точці – у двадцяти послідовних перемогах Атлетів. Після цього до справи взялись сценаристи Стівен Зейлліан і Аарон Соркін. Не дивлячись на те, що сценарій був вибудуваний у розповідному кінематографічному стилі, типова структура спортивних фільмів залишилась незмінною – кульмінація припадає на крупну спортивну подію. При цьому сценарій пропонує нову незвичайну формулу успіху. Зейлліан і Соркін наочно продемонстрували прагнення Біна до слави – не тільки особисте, а й для усіх спортсменів, що отримали травми на бейсбольному полі.

«Будь-яка спроба виступити проти системи призводить до зневіри, страху, зневаги і осуду, - впевнений Зейлліан. – Все це, в тому числі наступне протистояння, було закладено в основу фільму «ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ». Власне ці аспекти стають ключовими у багатьох ланках – мистецтві, науці, промисловості, політиці, спорті. Всюди, де в тому чи інакшому ступені присутнє новаторство».

«Я думаю, що фільм ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ в такому ж ступені розповідає про сейберметрику[1], в якій              соціальна мережа – ПРО КОМП’ЮТЕРНЕ ПРОГРАМУВАННЯ, - ДОДАЄ Соркін. – Головний герой вичерпує ресурси для того, щоб перемогти чесно. І тоді він ризикує застосувати нестандартну стратегію».

«Вимушена необхідність – один з найефективніших мотиваторів, - продовжує Соркін. – Біллі розумів, що якщо його команда буде грати за тією самою стратегією, що Янкі, перемоги Атлетам не бачити. Йому доводиться «змінити» правила гри… Новаторство завжди сприймалося негативно. Свою частку помиїв отримує й Біллі – від вболівальників, від спортивних журналістів, від бейсбольних експертів, від менеджера стадіону і від самої Історії. В цілому сюжет фільму ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ про те, що іноді і на смітнику можна знайти кілька діамантів».

Те, що використали Біллі Бін і його аналітики, неможна в повній мірі назвати новаторством. Вболівальники, статистики і математики вже давно намагались знайти емпіричне пояснення спортивним феноменам. Безпосереднє відношення до цих досліджень мав історик бейсболу Білл Джеймс, який і увів поняття «сейберметрика». Джеймс писав, що до теми бейсболу необхідно підходити «з тією само ретельністю і дисципліною, з якою астрономи зазвичай підходять до вивчення загадок Всесвіту».

Маючи в собі позицію інсайдера, дух бунтівника і чітко намічену ціль, Бін зміг подолати прірву нерозуміння між суспільством і бейсболістами.

«Коли ми працювали з Біллом Джеймсом та іншим консультантами, в певний момент нас ніби осінило, - згадує Бін. – Як ніби ми вирішили математичне завдання; зрозуміли, що якщо скласти два і два, то отримаємо чотири. Ми знайшли раціональне пояснення тому, чому ті або інші команди та гравці виграють. Адже потенціал в бейсболі значить куди більше, ніж те, що гравець показує під час гри. За словами Білла Джеймса, у бейсболі, як і в багатьох інших видах спорту, важливий тільки результат, а не те, як його досягати, і не те, як виглядає гравець, що його досягає».

«Ідеї не були настільки радикальними – так чи інакше вони використовувались вже протягом двох десятиріч, - говорить Льюіс. – Радикальним було те, як Біллі використав це знання, як застосував у грі те, що зазвичай залишається за її межами. Він зламав стіну нерозуміння між аутсайдерами та сильними світу цього. По теперішній позиції речей можна зрозуміти, наскільки глибокі він залишив тріщини в цій стіні. Наслідки тих подій спостерігаються не тільки в бейсболі, а й у всьому спортивному світі».

«Майкл Льюіс любить історії про неабиякі особистості, - говорить Міллер. – Саме до таких можна віднести й історію стрічки ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ – минуле головного героя і обставини, що від нього не залежать, змушують його змінити свій світогляд. Мені імпонує те, що наш головний герой ризикує не тільки заради самоствердження, а й для того, щоб розібратися в собі. Біллі намагається добитися чогось більшого, ніж просто перемога у спортивному матчі, хоча сам цього не розуміє до тих пір, доки речі не починають кардинально змінюватись. Бейсбольний сезон раптово стає схожим на битву Давида і Голіафа, але сенс баталії лежить значно глибше, ніж відчайдушна спроба «одного стати в полі воїном». Насправді це експеримент, який, в разі успішного завершення, наочно покаже герою, чому його життя склалося саме так, а не інакше. Це дуже глибокий посил, і він не може не захопити».

 

 

БУТИ БІЛЛІ БІНОМ

 

Бреду Пітту відразу сподобалось амплуа генерального менеджера команди Oakland Athletics. Біллі Бін здавався цілеспрямованим і винахідливим персонажем, одержимим нав’язливою ідеєю; персонажем, що постійно балансував на межі тріумфу і фіаско.

Сам Бін зазнається, що не очікував побачити актора в цій ролі, але йому сподобався діловий підхід Пітта: «Коли сказали, що мене зіграє Бред Пітт, я спочатку не повірив. Я спілкуюсь у тих колах, де постійно ходять різні чутки. Тому цю новину я сприйняв спокійно, як черговий жарт. Але коли ми почали з ним спілкуватися, я був вражений тим, наскільки серйозно Пітт підходить до своєї роботи. Відчувалося, що він серйозно попрацював з матеріалом, і має чітке уявлення про те, яким хоче показати свого героя».

«Він прочитав книгу і проник ся нею, - продовжує Бін. – Я думав, нелегко буде вкласти в одне амплуа персонаж книги Майкла Льюіса, побачивши мене на власні очі. Але з іншого боку я не уявляю роль, яку міг би зіпсувати своєю грою Бред Пітт. У його героя з’явилося багато жестів, які, як мені здається, він перейняв під час наших короткотривалих бесід. Всі представники мого кола вважають його «класним хлопцем», причому не тільки колеги, а й члени родини».

«Бачити, як ця історія набуває нового життя на екрані, було дуже незвичайно, - додає Бін. – Не дивлячись на популярність Бреда Пітта, йому вдалося зіграти абсолютно приземленого персонажа – звичайного хлопця з Міссурі. З одного боку, мені звичайно лестило, що саме він грає цю роль. З іншого – я іноді забував, що цей персонаж по ідеї повинен жити моїм бейсбольним життям. Фільм затягував і заворожував мене, як напевне буде заворожувати й усіх глядачів».

Пітт вивчив минуле Біна, починаючи з того часу, коли молодий син морського офіцера показував відмінні результати на різних полях – футбольному і бейсбольному. Атлетичним складом тіла хлопчика нагородила природа, і багато хто передрікав йому пряму доріжку в елітні ешелони професійного спорту. Бін відмовився від стипендії в Стенфорді заради шансу потрапити в команду Нью-Йорк Метс, що входить до східного дивізіону Національної бейсбольної ліги. Протягом шести сезонів він протирав штани на лаві запасних, сподіваючись, що йому випаде шанс проявити свої (як його переконували, унікальні) навички. Після цього Бін прийняв незвичайне і, як виявилось, доленосне рішення – зняв печатку і пішов з поля, щоб спробувати свої сили в менеджменті.

«Уявіть собі, що вам 15 років, і дорослі дядьки, та ще й до того ж експерти, переконують, що бейсбол – ваша доля, що ви нібито – зірка нового покоління, - пояснює вибір Біна режисер Беннет Міллер. – Вам доводиться приймати рішення, базуючись на цій інформації. Ви наївно погоджуєтесь і лише через десять років розумієте, що нічого з цієї задумки не вийде. Мрія залишилась мрією, а вам потрібно починати все з початку».

«По сьогоднішнім міркам Біллі здійснив просто божевільний вчинок, - вважає Пітт. – Він «звільнився». Думаю, він відчув, що попався на вудку думки суспільства, яка не так вже й рідно буває помилковою. Він відчув, що потрапив в капкан. І йому довелося серйозно розкинути мозком, щоб вибратися з цієї западні. Не дивлячись на те, що він опинився на «бажаній сцені життя» (про що мріє кожен хлопчисько), це дуло не зовсім те, про що він мріяв. Тому він вирішив зробити крутий кар’єрний розворот. А для цього йому довелось зламати той стереотип, який в нього закладали з раннього дитинства».

Бін погоджується з тим, що його спортивні досягнення на бейсбольному полі дозволили йому налагодити незримий зв’язок з гравцями його команди. «Дуже важливо, щоб ти хоча б раз відчув те, що відчувають вони,  - пояснює Бін. – І в моїй кар’єрі були помилки, які помічаю у інших гравців. Скоріше за все, саме ці помилки і загубили мою кар’єру. Але те, що я їх зробив давним-давно, дало мені право заявити: не повторюй моїх помилок!»

За словами Міллера, особистісні риси характеру зробили з Біна не тільки хорошого менеджера, але й колоритного кіногероя. «Біллі – чарівний і харизматичний, однак всередині він – боєць, що прагне перемоги, - говорить режисер. – В нашій історії він веде свою команду до чемпіонату, а по ходу переоцінює своє життя – це виходить далеко за рамки бейсболу. Він піддає сумнівам усю свою віру, намагається оцінити ситуацію під різними ракурсами. Можна сказати, що життя знову поставило його перед вибором, як колись у дитинстві. Але тепер, коли обпікся на молоці, він може прийняти рішення, використовуючи свій досвід і мудрість».

Пітт задавався питанням, як критична ситуація могла ініціювати відродження Біна в якості генерального менеджера Athletics? Ще більше його цікавило питання – що могло викликати кризу 2002 року, коли команда втратила більшу частину своїх гравців, а разом з тим й надію на світле майбутнє?

«Він розумів, що Атлети просто не зможуть боротися за перемогу тими силами, що в них залишились, - пояснює актор. – Їм потрібна була нова тактика, усі загальноприйняті норми повинні були переглядатися; життєво необхідно було знайти новий, більш ефективний метод гри. Біллі і Пітер почали з наївних, як могло здатися на перший погляд, питань. А якщо ми сьогодні почнемо зі скретча, як будемо грати? Як розподілиться цінність гравців? Потім партнери почали шукати гравців з необхідними для конкретної стратегії характеристиками і з’ясували, що багато таких бейсболістів сидять без діла. Їх зібрали разом і таким чином склали команду».

І все ж ключову увагу Пітт приділив особистості Біна, за зрозумілими причинами. !Його лідерство могло виражатися навіть в агресії, але мені завжди подобалось грати персонажів зі складними характерами», - пояснює актор. Одержимість свого героя Пітт розцінював, як позитивну якість характеру. Більш того – він намагався передати настрій людини, яка постійно ставить питання «Ну і що далі?» Стає ясно, що герой дійсно прагнув знайти відповідь на це болюче питання.

Письменник Майкл Льюіс відзначає, що зображений ним Біллі Бін представ людиною, респектабельність і гарт якого зростають пропорційно труднощам, що випадають на його долю. «Глибоко всередині Бін – стопроцентний лідер, який ненавидить програвати, -  говорить Льюіс. – Він розуміє, що якби він все робив «за правилами», то Атлети б програли відразу ж. Тому будь-яка тактика, яка б відрізнялась від тактики суперників (наскільки б абсурдною вона не здавалася), була на руку його команді. Але в цьому випадку медаль поверталася іншим боком – чи впорається він з негативом, який неодмінно викличе його новаторський підхід? Чи зможе він змиритися з відчуженням? Біллі не відчував страху, природного в такій ситуації. І він нервував, переживав, але не боявся. І це, без сумніву, допомогло». 

Вжитися в роль Пітту допомогли часті відвідування офсу Атлетів, спостерігання за роботою Біна і розмови з його колегами. «Було цікаво спостерігати за тим, як він намагався вгадати всі особливості характеру Біллі і вникнути в суть нашої роботи, - говорить ветеран спортивного менеджменту з 30-річним стажем роботи менеджера стадіону Атлетів, Девід Рінетті. – Він ставив нам багато запитань і був щиро здивований тим духом взаємодопомоги, яким пишаються люди, що працюють в цій індустрії. Йому було цікаво те, як ми спілкуємось один з один. Було видно, що він дуже старається".

Міллер вважає, що за складом характеру Пітт не кардинально відрізняється від свого персонажа. «Насправді, Біллі Бін не такий вже й противник ризику, - вважає автор. – Та й Пітта обережною людину не назвеш. Кожна наступна роль для актора в тому чи іншому ступені є певним ризиком».

Бін дотримується одного правила, яке викликало у Пітта непідробний живий інтерес – Біллі ніколи не спостерігав за грою своєї команди на матчі. «Я приймаю рішення, аналізуючи 162 попередніх матчі, - пояснює свою методу Бін. – Тому слідкувати за грою на полі все одно що відраховувати хвилини до пенсії. На полі має сенс з’являтися, скажімо, раз в квартал. Це – моя об’єктивна причина. Але є ще й емоційна. Вона в тому, що поки хлопці б’ються на полі, я б’юсь із своїм другим «я». Мені потрібно мислити раціонально, але іноді емоції захоплюють (адже я не кам’яний). А мені не хочеться приймати необдумані рішення, базуючись тільки на емоційному сприйнятті подій».

Багато рис характеру свого героя Пітт перейняв, спостерігаючи за взаємовідносинами свого героя з колегами по цеху. Особливу увагу актор приділив двом – його помічнику (персонажу Джони Хілла, якого в фільмі звуть Пітер Бренд) і менеджеру стадіону Арту Хоуі (якого в фільмі грає Філіп Сеймур Хоффман).

«Я думаю, старання Джони в цьому фільмі важко недооцінити, - говорить Пітт. – Ми знаємо його по комедійним ролям, але його комічність основана на ентузіазмі й доброті. В ролі Пітера глядачі побачать Джону таким, яким ще жодного разу не бачили. Це – наша своєрідна «секретна зброя». Він відмінно зіграв – правдоподібно, сильно, синхронно. Це допомогло й мені – у нас вийшов дуже злагоджений дует. Біллі був потрібний мозок Пітера, а тому – авторитет Біна. Один без іншого вони навряд би досягли того, що досягли».

Про Хоффмана, який зіграв роль Хоуі, Пітт говорить: «Нам пощастило, що Філіп погодився на цю роль, тому що він – фантастичний актор. Мені здається, що недовіра в їхніх відносинах по аналогії відповідє тому конфлікту, який виникає, коли новаторство наштовхується на старий добрий консерватизм. Те, яке рішення буде в результаті прийняте, залежить від того, у кого міцніше нерви і сила волі».

 

ГОЛОВНИЙ ОФІС

 

Своїм оновленням Oakland Athletics зобов’язана не тільки Біллі Біну, а й найнятим економічним аналітикам. Вона замінили бейсбольних провісників, що основували свої висновки на тому, що «печінкою відчували». На зміну прийшов новий точний розрахунок, що визначається науковим підходом. Образом талановитий економістів, що докорінно змінили американський спорт, став Пітер Бренд (Джона Хілл).

Бренд – економіст Ліги Плюща[2], який обрав шлях бейсбольного аналітика. У будь-якій іншій спортивній сфері хлопець міг вирізнятися – в бейсболі ж він опинився майже в статусі аутсайдера. Саем Бренд пояснив Біллі основні принципи «манітолу»: цінність бейсболістів не можна побачити або відчути, але її можна відстежити в цифрах. Бін перекупив Бренда у команди Cleveland Indians, розраховуючи докорінно змінити розклад сил для команди Oakland Athletics. З цього моменту дует почав свій «хрестовий похід» проти ортодоксального бейсболу.   

«Пітер Бренд – справжній аутсайдер, - говорить Міллер. – Цей випускник Ліги Плюща з дипломом економіста міг би сяяти де завгодно, окрім бейсбольного поля. І, тим не менш, Біллі робить ставку на цього молодого хлопця».

Хілл відомий своїми комедійними ролями, і він не втратив можливість проявити себе в іншому амплуа. Свого героя він бачив не тільки як бейсбольного фаната, а й як людину, що прагне зробити кар’єру. «Мільярди таких людей штурмують офісу Вол Стріт з тією різницею, що мій герой – великий любитель бейсболу, - пояснює Хілл. – Завдяки своїй освіті він оцінює гравців за іншою, нетрадиційною системою. Для нього важливі лише факти. Він не бере до уваги те, наскільки добре хлопець кидає м’яч, наскільки швидко бігає, наскільки добре виглядає. Він дивиться лише на те, як часто гравець дістається бази».

Бренд не міг не враховувати один аспект, яким пронизаний увесь світ бейсболу – багаті традиції. «Своїми діями мій герой викликав у багатьох природну людську реакцію відчуження, - зазначає актор. – Кожен раз, коли хтось намагається змінити загальноприйнятий порядок речей, це викликає роздратування у представників минулого покоління. Особливо якщо заявити, що всі їхні зусилля були марними. Зрозуміло, чому вони буркотять собі під ніс: «Та що це за шкет з комп’ютером за плечем, щоб вчити мене грати в бейсбол?!»

Біна і Бренда можна назвати двома діаметрально протилежними за характером персонажами. Однак одна риса у них була спільною. «Кожен чітко усвідомлював, що вони виступають проти всього світу, - стверджує Джона Хілл. – Вони схожі на двох звірят, яких загнали в кут. І все ж вони знаходять в собі сили боротися за те, у що вірять».

Коли Пітер і Біллі починають реалізовувати свої ідеї на тренуваннях команди, їхній новаторський підхід наштовхується на перший потужний бар’єр в особі менеджера стадіону Арта Хоуі – суворого чоловіка, що звик до традиційного планування гри. Філіп Сеймур Хоффман, який отримав Оскар за роль легендарного письменника в драмі Беннетта Міллера «Капоте», підійшов до образу Хоуі, як до людини, яка корінням вросла у світ бейсболу настільки міцно, що вже не уявляє себе без нього.

Біллі Біну подобалось спостерігати за тим, як Хоффман працює над роллю: «Філіп надзвичайно харизматична людина, Арт також має цю якість. В Арті 190 сантиметрів зросту, при цьому він знаходиться у відмінній фізичній формі. Мені здається, що Хоффману вдался передати все це».

Хоффман говорить, що відчуття реалістичних стосунків між героями допомогла досягти атмосфера відкритої творчості, що панувала на майданчику. «Беннетт дуже професійно вів нас по сценарію – твердо, але при цьому без жодного натяку на тиранію, - пояснює актор. – На репетиціях ми усі – Бред, Джона, Беннетт і я – збиралися в одній кімнаті і відшліфовували сцени. При цьому ми буквально відчували, в яких натягнутих відносинах перебувають наші герої».

Актриса Бобін Райт, номіновану на Оскар за роль в фільмі «Форест Гамп», в стрічці ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ грає Шерон, дружину Біллі. Вона була поряд з ним, поки Біллі був «на коні», а коли вдача відвернулася від нього, то подала на розлучення. Зараз колишнє подружжя ділить опікунство над спільною донькою Кейсі (Керіс Дорсі), яка в свою чергу пильно слідкує за кар’єрою батька.

 

 

 

 

 

РОЗДЯГАЛЬНЯ

 

Прийшов час підбирати акторів на ролі гравців Oakland Athletics 2002 року. Міллер поставив перед собою мету набрати команду, яка б гармонійно і правдоподібно виглядала на бейсбольному полі. Тому, провівши кастинг, він надавав перевагу бейсболістам з акторськими задатками. Першим в кінематографічну команду Athletics попав Майкл Фішер, в послужному списку якого такі фільми, як «Невидимий бік» і «Спогади титанів». Автори фільму ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ, наділили Фішера повноваженнями бейсбольного координатора – він повинен був набрати команду, тренувати акторів і детально інсценувати всі матчі Oakland Athletics з історичною достовірністю.

У порівнянні з зірковим складом 2001 року, у 2002-му Атлети являли собою жалюгідне видовище. Але саме цей факт дозволив гравцям згуртуватися, результатом чого був неймовірний прорив команди у верхні ешелони бейсбольного світу. «У команди 2002 року був так званий бойовий дух, - згадує Біллі Бін. – Дивовижно, наскільки швидко тоді хлопці знайшли спільну мову, не дивлячись на те, що кожному з них постійно говорили, що вони в кращому випадку залишаться на останньому місці, а в гіршому – взагалі не доберуться до ігор плей-офф. Скотт Хеттеберг, Девід Джастіс та інші перестали звертати увагу на ці репліки. Шанс з’явився, коли вони самі втомилися слухати про те, як популярних гравців відривають з руками й ногами за мільйони доларів. Саме тоді в них зародився дух перемоги, який допоміг їм виграти».

На кастингу автори фільму ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ шукали в акторах такий самий переможний дух. «Кастинг був надзвичайно складним, - згадує Фішер. – Проби пройшло близько 750 хлопців. Ми всі розуміли, що для реалістичності нам потрібні найкращі актори». Багато з  тих, хто пройшов кастинг, має досвід гри в менших бейсбольних лігах. А Ройс Клейтон (який грає Мігеля Техада) і Деррін Еберт (Майк Магнанте) в свій час грали у вищій бейсбольній лізі. Кульмінацією кар’єри Клейтона можна вважати Чемпіонат США по бейсболу, в рамках якого він грав у складі легендарної команди Boston Red Sox. До фінального кастингу увійшли наступні актори:

 

·         Кріс Претт/Скотт Хеттеберг. #10. Захисник першої бази. Претт відомий своєю роллю Енді Дваєра в комедійному серіалі «Парки та зони відпочинку» на каналі NBC. В фільмі ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ він грає покаліченого кетч ера, який став божевільним надбанням Біллі Біна і… найсильнішим доказом його теорії. Біллі вразив Хеттеберга не тільки пропозицією виступити у складі Athletics, а й позицією, яку менеджер запропонував йому зайняти, а саме – захисник першої бази. В цьому амплуа Хеттеберг не грав ніколи. Претт – єдиний з акторів-гравців, хто не мав жодного бейсбольного минулого. Тому йому довелося багато тренуватися, як у свій час довелося викладатися по повній програмі і його герою. «Біллі і Пітер бачили у гравцях той потенціал, який приховувався від інших, - говорить Майкл Де Лука. – Кріс – потрясаючий актор, який однаково гармонійно виступає і в комедії, і в драмі. Глядачі мимоволі починають співпереживати йому, а значить – і самій теорії маніболу».

·         Стівен Бішоп/Девид Джастіс. #23. Лівий аутфілдер. Актор, що знімається в кіно та на телебаченні (серіал «Вогні нічної п’ятниці»); колишній гравець нижчої бейсбольної ліги (команда Atlanta Braves). Ще коли він був бейсболістом, Бішоп познайомився і подружився із своїм майбутнім персонажем – Девідом Джастісом. «Джастіс сказав, що не бачить нікого іншого в цій ролі, окрім мене,  згадує актор. – Це надало мені впевненості, і я постарався втілити його сподівання[3]».

·         Кейсі Бонд/Чед Бредфорд. #53. Пітчер. Ще в пору студентства Бонд грав у бейсбол пітчером і аутфілдером. В фільмі він грає реліф-пітчера (пітчера на заміні), який кидає м’яч у своєрідній манері. Бонд грав на полі в нижчій лізі центральним аутфілдером за команду San Francisco Giants, і зав’язав зі спортом, захопившись акторською акр’єрою. Він знявся в кількох рекламних роликах в Нешвілі, після чого переїхав до Лос-Анджелесу. Свою роль в стрічці ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ Бонд отримав завдяки зовнішній схожості з Чедом Бредфордом та вмінням кидати м’яч в унікальній манері бейсболіста.

·         Ройс Клейтон/Мігель Техада. #4. Шорт-стоп. Клейтон – колишній шорт-стоп команди St. Louis Cardinals, який потрапив в перелік кращих бейсболістів 1997 року. У 2007 році він виступав на чемпіонаті США по бейсболу за команду Boston Red Sox. Клейтон грає зіркового шорт-стопа Мігеля Техаду, який потрапляв до списку кращих бейсболістів шість разів. Техада входив до складу Oakland Athletics в пам’ятному 2002році. Що цікаво, Клейтон у складі St. Louis Cardinals кілька разів грав проти Oakland Athletics, в якій на той час виступав його герой.

·         Нік Порраццо/Джеремі Джіамбі. #16. Захисник першої бази. У свій час Порраццо грав  впозиції шорт-стопа в рамках ігор California Winter League. Актору дісталося амплуа захисника першої бази Джеремі Джіамбі, молодшого брата більш відомого бейсболіста, який п’ять разів потрапляв до списку кращих бейсболістів – Джейсона Джіамбі.

·         Деррін Еберт/Майк Магнанте. #52. Пітчер. Еберт грав в нижчих бейсбольних лігах протягом 12 років, і його запросили в команду Atlanta Braves вищої ліги в сезоні 1999 року. Роль в стрічці  ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ стане його дебютом у кіно. Еберт зіграє роль Магнанте – реліф-пітчера, який виступав за Oakland Athletics у 2002 році останній раз. Пізніше його замінили Рікардо Рінконом.

·         Марвін Хорн/Терренс Лонг. #12. Центральний аутфілдер. Хорн виступав у нижчих лігах до 1994 року, коли йому запропонувала контракт команда Chicago White Sox. Він грає роль Теренса Лонга – аутфілдера Атлетів в сезонах з 2000 по 2003 рік. Свою останню гру Лонг провів у складі команди New-York Yankees вищої бейсбольної ліги у 2006 році.

·         Арт Ортіз/Ерік Чавез. #3. Захисник третьої бази. Ортіз – актор-початківець, який грав у бейсбол в коледжі і виступав у складі кількох команд нижчої ліги. Він грає зірку бейсболу Еріка Чавеза, шестиразового володаря «Золотої Рукавиці».  

·         Брент Долінг/Марк Еліс. #14. Зазисник другої бази. Долінг – колишній студентський бейсоліст, тепер тренує команду в місті Ірвін, штат Каліфорнія. Він грає бейсболіста, що дебютував у вищій лізі у 2002 році – у складі Oakland Athletics.

·         Мігель Мендоза/Рікардо Рінкон. #73. Пітчер. Мендоза – колишній гравець команди Чиказького державного коледжу. Він грає роль Рінкона – реліф-пітчера, який потрапив у склад Oakland Athletics за щасливою випадковістю і провів в команді три (2002-2005) з десяти років своєї спортивної кар’єри.

 

Кінематографісти вирішили увести в фільм кількох професіоналів бейсбольного менеджменту, які зіграли ролі працівників скаутської служби Oakland Athletics. В тому числі – колишній гравець і менеджер Кен Медлок (грає директора скаутської служби Грейді Фьюсона); легендарний агент Філ Поут; агент команди Los Angeles Dodgers Арті Харіс; а також тренери і менеджери Джордж Врано і Беррі Мосс. Ролі інших агентів виконують Глен Моршауер, Джек МакГі, Нік Сірсі, Віто Руджинс, Боб Бішоп і Кріс Лі.

Бін не зміг приховати свого захвату, дізнавшись, наскільки серйозно автори фільму поставились до свого проекту: «Вони найняли хлопців, які по-справжньому грали на полі, які виглядають, як спортсмени. Мені здається, що Кріс Претт, який грає Скотта Хеттеберга, просто феноменально впорався із завданням. Я відмовлявся вірити своїм очам, але він виглядає точно як Хеттеберг. Він навіть ходить так перевальцем, як зазвичай ходив Скотт. Крім того, він перейняв усі особливості характеру свого героя. Кожен раз, коли Кріс щось робив, я відмічав про себе: саме так вчинив би й Скотт. Я не так часто кидаюсь гучними словами, але тут я був просто вражений».

 

 

 

 

ВЕСНЯНЕ ТРЕНУВАННЯ

 

Кульмінацією фільму ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ стає бейсбольна серія «20 Ігор» - команда Oakland Athletics поставила рекорд в американській бейсбольній лізі, вигравши 20 ігор підряд. Ця подія стала легендарною у любителів бейсболу. «Сьогодні мені здається нереальним той факт, що ми виграли 20 ігор підряд на одному подиху, - зізнається Біллі Бін. – Не віриться, що нас клуб досяг подібного результату. І на правах генерального менеджера можу із впевненістю сказати – я сумніваюсь, що хтось коли-небудь зможе повторити цей подвиг».

Щоб повторити історичну гру з точністю до останнього крученого м’яча і помаху битою, бейсбольний координатор Майкл Фішер прогнав акторів по кільком спортивним таборам з надзвичайно жорстким режимом і чисельними тренуваннями. Крім того, акторська група багато репетирувала на бейсбольних полях різних коледжів Лос-Анджелесу. Усі приготування були націлені на те, щоб детальне інсценування матчу поєднувалася з реалістичністю моменту. «Працюючи над спортивними фільмами, часто доводиться придумувати сценарії до усіх подій, - говорить Фішер. -  Але «20 Ігор» ми відтворювали з історичною точністю. Враховуючи популярність спортивних телеканалів ESPN і Fox Sports, глядацька аудиторія стала вимагати максимальної реалістичності в спортивному кіно. Нам потрібно було працювати злагоджено, мов швейцарський годинник. І звичайно справжні бейсболісти нам багато у чому допомогли». Фішер розумів, що йому буде важко впоратися одному – йому на допомогу прийшли колишній бейсбольний тренер університету Південної Каліфорнії Чед Кретер і бейсбольний тренер каліфорнійського університету Майкл Джиллеспі. Це тріо допомагало акторам відшліфувати бейсбольні навички і поставити хореографію матчу. Крім того, каліфорній ці отримали невеликі ролі в фільмі: Кретер зіграв тренера пітчерів Ріка Петерсона, а Джиллеспі – тренера запасників Кена Мача.

Під час тренувань особливу увагу приділяли одному актору, який знав про техніку бейсболу менше за всіх інших. Крісу Претту, який зіграв Скотта Хеттеберга, прийшлося серйозно попрацювати над собою, щоб відповідати своєму герою. Для початку актор скинув 13 кілограмів. Йому довелося навчитися тримати биту в лівій руці, оскільки Хеттеберг був лівшею. Пройшовши лік без по техніці бетера, він почав освоювати функції захисника першої бази – саме цю позицію на полі займав його персонаж. Але, не дивлячись на усі складнощі, Претт був радий, що йому довірили цю роль.  «За досить короткий час Кріс Претт став справжнім бейсболістом, - говорить Фішер. – Але для цього йому довелося добряче попахати. Він міг так довго розмахувати битою, що його долоні роздувалися від пухирів. Але зусилля того були варті – в фільмі він зіграв чудово».  

 «Я не грав у бейсбол з дев’ятого класу школи, - згадує Претт. – але після зйомок обов’язково повернусь до цього дитячого захоплення».

Доки актори тренувались на полі, історик Джоді Тріпі почав пошуки різноманітних архівних матеріалів, пов’язаних з Oakland Athletics, щоб надихнути Беннетта Міллера. Спочатку Тріпі довелося домовитися з Ніком Трота з вищої бейсбольної ліги, щоб вирішити всі питання стосовно авторських прав і отримати доступ до архівів ліги. В першу чергу історика цікавили записи про легендарні «20 Ігор». Інші матеріали (в тому числі раритетне відео з Кевіном Юкілісом за прізвиськом «Грецький бог прогулянок» [4], коли той грав у нижчій лізі у 2001 році) Тріпі позичив у фанів, які знімали гру на любительську камеру на стадіоні.  

 «архіви відеозаписів нам дуже допомогли, - пояснює Міллер. – Це стосувалося не тільки хореографії самого матчу, але й того, що відбувалося на трибунах. Нам хотілося передати атмосферу, врахувавши навіть найменші дрібниці, адже те, що відбувалося на стадіоні, було просто неймовірним». 

 

 

 

 

 

 

 

 

НА ПОЛІ

 

Фільм ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ, знімався на п’яти різних бейсбольних майданчиках, в тому числі стадіон Dodger, парк Fenway, поле Blair Field в Каліфорнійському державному університеті і поле Stengel в громадському коледжі Глендейла. Однак історичний матч знімали на стадіоні Oakland-Alameda County Coliseum – домашньому майданчику бейсбольної команди Oakland Athletics і футбольної Oakland Raiders. Саме на цьому стадіоні, що вміщає 60 000 глядачів, знімалася більша частина ігор Oakland Athletics сезону 2002 року, в тому числі і «20 Ігор».

 «Оклендський стадіон став повноцінним героєм фільму, як старий, потріпаний у баталіях крейсер, - говорить оператор Воллі Пфістер. – Він бачив багато історичних ігор і став наріжним каменем нашої історії. Складно передати відчуття, коли йдеш по полю і відчуваєш, що поряд з твоїми слідами траву м’яли бутси Реггі Джексона і Кетфіша Хантера. Ця земля освячена потом і кров’ю спортсменів».

Для ветеранів Athletics повернення у минуле стало визначною подією. «Коли я дивився фільм, раптово відчув, що потрапив під гіпнотичний вплив стадіону і натовпу кричущих вболівальників, - говорить Бін. – Я завжди вважав фанатів 70-х дуже творчими людьми, враховуючи те, в якому одязі вони приходили на матчі, і якими плакатами розмахували. Було дуже незвично бачити те, наскільки правдоподібно був відтворений натовп фанів в стрічці».

Майкла Льюіса відвідання стадіону надихнуло не менше. «Тепер все трохи змінилося, тому те, що ми в буквальному сенсі повертаємо минуле, особисто мене дещо лякає, - зізнається сценарист. – Я вперше потрапив на знімальний майданчик, коли знімали сцену з хоум-раном Скотта Хеттеберга. Це був один з найемоційніших моментів, які тільки можна знайти в моїй книзі. Бачити, як сцена оживає буквально на очах – для цього треба мати залізні нерви. Взагалі мені здається, завжди непросто відтворювати якість дивовижні події з історичною достовірністю».

Навіть музичне оформлення – і те було спрямоване на реалізм того, що відбувалося. Для виконання державного гімну був запрошений віртуозний гітарист Джо Стріані. Він виконав ту ж версію, яку виконував на матчі Oakland Athletics в 2002 році. Біль того, музикант грав на тій самій хромованій гітарі, звуками якої публіка насолоджувалася десять років тому.

Масовку набирали з місцевих жителів. Щоденно більше 1000 людей приходило на стадіон, щоб зображувати вируючий натовп вболівальників, які чуйно реагують на те, що відбувається на полі. З числа непрофесійних акторів були набрані дружини гравців, журналісти і робітники стадіону.

В деякі кадри потрапили члени закадрової команди. Окрім того, в кількох сценах знялися справжні працівники вищої бейсбольної ліги, що підвищило реалістичність, яка й без того зашкалювала.

Біллі Бін і по сьогодні продовжує виконувати функції генерального менеджера і співвласника Oakland Athletics, не дивлячись на те, що навіть тепер не припиняються дискусії і дебати стосовно його системи.

Режисер Беннетт Міллер стверджує, що ЛЮДИНА, ЯКА ЗМІНИЛА ВСЕ обов’язково сподобається усім спортивним вболівальникам: «В цьому фільмі наочно демонструється повага до самої гри. Фільм віддає належне і науковому підходу, і тій магії, завдяки якій і сьогодні трапляються спортивні чудеса, які досі не знайшли емпіричного пояснення. Ніхто і ніколи не відкриє формулу, яка б пояснила заворожуючий ефект гри достеменно і переконливо. Завжди залишатиметься людський фактор – непередбачуваний і у чомусь чарівний».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ПРАВИЛА БЕЙСБОЛУ (інформація з сайту http://wikipedia.org)

 

Бейсбо́л (англ. baseball) — спортивна гра з м'ячем, який б'ють битою. Бейсбол входив до програми Літніх олімпійських ігор з 1996 (Атланта) по 2008 рік (Пекін). Різновид бейсболу із більшим м'ячем називається софтболом.

У бейсбол грають 2 команди по 9 гравців. Мета гри — здійснити якомога більше оббігань (ранів — англ. run), кожне з яких починається в кутку сектора і проходить через чотири бази — розташовані в кутах квадрата (20х20 ярдів або в метричних одиницях 18,3x18,3 м). Початкова база в кутку сектора називається домом (англ. home). За кожну перебіжку, що починається з дому і закінчується на ньому, команда отримує одне очко.

Команди по черзі грають в атаці й захисті. Одна зміна, протягом якої кожна з команд зіграла в атаці й захисті, називається інінґом. Звичайна бейсбольна гра складається з 9 інінґів, але, якщо переможець не визначений, продовжується у додаткових інінґах, доки доля матчу не вирішиться. Іноді в любительських змаганнях правила турнірів можуть визначити меншу кількість інінґів.

Фаза атаки для кожної команди триває, доки супротивник не виведе з гри трьох гравців. На початку фази атаки бази вільні, єдиний гравець команди стоїть у домі, чекаючи на подачу від супротивника. М'яч подається з особливої точки в центрі квадрату, окресленого базами, гравцем команди, що грає в захисті, якого називають пітчером (англ. pitcher). Пітчер подає м'яч таким чином, щоб він потрапив до іншого гравця команди-захисника — кетчера (англ. catcher), пройшовши над домом на висоті від коліна до плеча гравця команди, яка грає в нападі (в цій фазі гри такий гравець називається бетером — англ. batter). Успішно відбивши м'яч битою таким чином, щоб він опустився на землю в межах сектора, бетер кидає биту й біжить до першої бази (у цій фазі гри він стає ранером — англ. runner). Якщо ранер добігає до бази швидше, ніж команда супротивника докине туди м'яч, він здійснив перший етап своєї перебіжки й перебуває в безпеці, доки в гру не вступить наступний бетер. Якщо наступний бетер успішно відбиває м'яч, то команда уже має на полі двох ранерів, один із них рухається до першої бази, а другий — до своєї наступної. Ранер на першій базі може також добігти до другої навіть при неуспішному відбиванні м'яча другим бетером. У такому випадку говорять, що він «украв базу». Так продовжується доти, доки команда, що грає в захисті, не зуміє вибити з гри трьох гравців команди, яка грає в атаці. Кожен із ранерів при успішній грі партнерів може добратися до кінцевої бази — до дому, принісши своїй команді очко.

Особливим успіхом бетера є хоум-ран (англ. home run) — настільки успішно відбитий м'яч, що він вилітає за поле (в межах ігрового сектора), зазвичай на далекі трибуни. У такому випадку команда супротивника не може принести м'яч на базу, і гравець може спокійно підтюпцем (під овації трибун) оббігти всі бази до дому. При цьому усі інші ранери, що перебували на базах, теж завершують свій шлях. Хоум-ран, у випадку повністю завантажених баз приносить 4 очки і називається великим шоломом (англ. grand slam).

Бетерів і ранерів можна вибити з гри кількома способами. Бетер вибуває, коли пітчер команди супротивника зумів здійснити проти нього три страйки (англ. strike), коли відбитий ним м'яч ловлять у повітрі, не дозволивши м'ячу торкнутися землі. Ранер вибуває, якщо він не встигає добігти до бази швидше, ніж туди принесуть м'яч, або якщо його торкнувся гравець команди супротивника, тримаючи підкинений йому м'яч у руці.

Подавання і відбивання м'яча

Пітчер (англ. pitcher) — гравець, що кидає м'яч з центра квадратного майданчика (англ. pitcher's mount — пітчерська гора). Бетер повинен вирішити, чи треба йому відбити кинутий пітчером м'яч. Якщо бетер здійснив спробу удару, і його бита, не влучивши в м'яч, перетнула лінію дому, це страйк (англ. strike), незалежно від того, чи пітчер виконав подачу за правилами. Якщо гравець що б'є не ворухнув битою, то суддя гри визначає, чи пролетів м'яч над домашньою базою на висоті від колін до грудей бетера, в так званій зоні страйка. Якщо пролетів то це страйк, якщо ні — це бол (англ. ball).

Якщо гравець відбив м'яча, але м'яч вийшов за межі сектора бейсбольного майданчика — це фаул-бол (англ. faul-ball). Фаул-бол також є страйком, проте фаул-бол не може бути останнім третім страйком. При двох страйках фаул-бол вважається незіграним м'ячем рахунок страйків-болів не змінюється.

При трьох страйках — це зветься страйк-аутом — бетер тимчасово виходить з гри (в цьому інінґу). При невдалій грі пітчера після чотирьох болів бетер переходить на першу базу. Така ситуація зветься вок (прогулянка пішки, англ. walk). Якщо гравець відбив м'яча в зоні сектора бейсбольного майданчика і він вилетів до глядачів або далі, то така ситуація зветься хоум-раном (англ. home run). Після цього гравець може спокійно оббігти бази і отримати один ран, всі гравці атаки що стоять на базах теж спокійно оббігають і отримають по одному рану. Таким чином можна здобути від одного до чотирьох ранів.

Український бейсбол

В бейсбол в Україні грають з 1986 року. Українські команди впевнено виглядали в радянському чемпіонаті, кілька гравців брали участь в виступах збірної команди Радянського Союзу.

З 1991 року українська федерація бейсболу та софтболу є членом Європейської Конфедерації та Світової Асоціації. Національна збірна команда України кілька разів вигравала Європейські Чемпіонати в дивізіоні Б — 1993, 2000, 2004 та виборювала право взяти участь у олімпійському відборі в групі А. Українські команди двічі вигравали юніорську Першість Європи(1996 та 2004), двічі були «бронзовими» у кадетських Першостях Європи (1996-97), один раз виграли трете місце в Європі в юнацької вікової категорії (2003). Збірна кадетів в 1998 році представляла країну у Чемпіонаті Світу, молодіжна команда в 2000 та юніорська в 2007 році брала участь у Світової Серії в США. В Україні проводять національний чемпіонат у двох дивізіонах та Першості в усіх вікових категоріях, існує також першість серед малих Ліг. У 2007 році кіровоградська команда представляла Україну у Європейській першості в Кутно, Польща, де вибороли 1 місце. Переможці одержали путівку до Світової Першості в Детройт, США.

 

 

 

КОРОТКИЙ ГЛОСАРІЙ БЕЙСБОЛУ (інформація з сайту http://wikipedia.org)

  Аут (англ. out) — ситуація (або команда судді), яка означає, що гравець нападу в даному періоді (іннінгі) виведений з гри.

  Аутфілдер (англ. outfielder) — гравець команди захисту, який патрулює зовнішнє поле: правий польовий, центральний та лівий гравці.

  Ампайр (англ. umpire) — суддя, в бейсболі 4 судді, по одному на кожній «базі» і один для «дому».

  Балк (англ. balk) — команда судді, що означає помилку пітчера. В цьому випадку гравці нападу, що знаходяться в даний момент на базах, отримують право перейти на наступну базу.  

  Бант (англ. bunt) — короткий удар, коли бетер не замахується по м’ячу, а просто підставляє під нього биту.

  Бол (англ. Ball) — м’яч, поданий пітчером поза зоною удару і не вражений битою того, хто відбиває. Після чотирьох болів пітчера в одній серії бетер (той, хто відбиває), займає першу базу. Після кожної подачі суддя оголошує кількість болів і страйків. Якщо поданий м’яч спершу вдариться об землю, а потім пролетить крізь зону страйку, подача все одно вважається болом.

  Бетер (англ. batter) — гравець нападу з битою. Знаходиться в «домі» (з правого або лівого боку – як йому зручніше) перед кетчером.

  Граунд-аут (англ. ground-out) — бетер вибуває в аут після того, як захисники доставляють м’яч на першу базу до того, як він зміг до неї добігти. 

  Дабл (англ. double) — удар, в результаті якого бетер зміг добігти до другої бази.

  • Граунд-рул дабл (англ. Ground rule double) або автоматичний дабл — удар, в результаті якого м’яч б’ється об землю і вилітає за межі поля. Бетер при цьому автоматично переміщується на другу базу, а усі активні ранери – на дві бази вперед.

  Дабл плей (англ. double play) — розіграш, в процесі якого захист заробив два аути. Наприклад, в ситуації, коли гравець нападу знаходився на першій базі, бетер відбив м’яч так, що захист доставив м’яч на другу базу, а потім на першу, до того, як ранер і бетер змогли їх досягти, заробивши таким чином два аути.  

  • Вимушений подвійний аут(Force double play) — гра, в якій обидва аути відбуваються в результаті вимушеної гри.
  • Зворотній вимушений подвійний аут (англ. reverse force double play) — гра, в якій перший аут вимушений, а другий відбувається осалюванням ранера або бази. 

  Іннінг (англ. inning) — період бейсбольного матчу, під час якого команди по разу грають в захисті і нападі. Як правило, матч складається з 9 іннігів.

  Інфілд-флай (англ. infield fly) — м’яч, відбутий високо в повітря в межах фейр-території і який може легко піймати будь-який гравець, що знаходиться у межах інфілду, при зайнятих першій і другій, або першій, другій і третій базах в ситуації менше, ніж двох аутів. При цьому бетер виводиться в аут незалежно від того, чи був пійманий м’яч. Правило уведено для того, щоб гравці захисту не могли заробити подвійний вимушений аут, свідомо не піймавши м’яч з льоту. 

  • Інфілд-флай іф фейр (англ. infield fly if fair) — команда судді в ситуації інфілд-флай, у випадку, якщо незрозуміло, впаде м’яч на фейр-території або на фол-території. В цьому випадку інфілд-флай буд зафіксований, якщо м’яч впаде в межах фейр-території.

  Кетчер (англ. catcher) — гравець, що знаходиться за домом, і який приймає м’яч, поданий пітчером.

  Осалювання (англ. tag) — база вважається осаленою, якщо гравець, у якого знаходиться м’яч, торкнувся її будь-якою частиною тіла. Гравець вважається осаленим, якщо супротивник торкнувся його рукою з пасткою і м’ячем або вільною рукою. Якщо захисник встиг осалити базу або гравця, а потім впустив м’яч, осалювання зараховується. Осалений гравець нападу вибуває в аут. При осалюванні бази той гравець, який не встиг дістатися до неї раніше суперника, вибуває в аут.  

  Пітчер (англ. pitcher) — гравець команди захисту, який подає м’яч.

Присуджена зустріч — зустріч, що закінчилася рахунком 9:0 за рішенням судді в покарання команді, що грубо порушила правила.

  Ран (англ. run) — очко, що заробив гравець нападу.

Ранер (англ. runner) — гравець нападу, що знаходиться на базі (оскільки у нього вже немає бити, він перестає називатися бетером).

  Ранс бейтед ін (англ. runs batted in, скорочено — RBI) — кількість очок, які заробила команда після дій бетера.

  Сингл (англ. single) — удар, в результаті якого бетер зміг добігти до першої бази.  

  Страйк (англ. strike) — ситуація, що фіксується суддею в певних випадках:

  • Бетер намагався відбити кинутий пітчером м’яч, але не попав (вважається, що бетер намагався відбити м’яч, якщо бита пересікла передню лінію дома).
  • Бетер не став бити по м’ячу і м’яч потрапив в зону страйку (за виключенням випадку, коли м’яч пройшов в зоні страйку після відскоку від землі).
  • Бетер вдарив по м’ячу, але був зафіксований фол (за умови, що на рахунку бетера менше двох страйків).
  • Бетер намагався зробити бант, але м’яч вилетів за лінію фолу.

  Сейф (англ. safe) — ігрова ситуація, що виникає, коли ранер досяг бази раніше м’яча і захопив її. Суддя позначає цю ситуацію розведеними в різні боки руками.

  Тайм (англ. time) — команда судді, за якою гра миттєво припиняється і відновлюється тільки після команди «плей» (гра).

  Тріпл (англ. triple) — удар, в результаті якого бетер зміг добігти до третьої бази.

  Флайбол (англ. fly ball) — м’яч, відбитий високо над ігровим полем.

  Флайаут (англ. fly out) — флайбол, впійманий гравцями захисту до того, як він торкнеться землі. В цьому випадку бетер вибуває з гри, в нападники можуть почати перебіжки тільки тоді, коли захисник торкнеться м’яча пасткою.

  Фол (англ. foul) — удар, після якого м’яч вилітає за бокову лінію або викочується за неї між домом і першою або третьою базою. Зараховується як страйк, якщо у пітчера менше 2-х страйків.

  Форс плей (англ. force play) — вимушена гра, коли гравець нападу зобов’язаний бігти на наступну базу.

  Хіт (англ. hit) — удар, за якого відбиваючий досяг першої бази. Якщо до цій успішній пробіжці передувала помилка гравців захисту (неточний кидок на базу, втрата м’яча на прийомі), то хіт не зараховується, а захисту приписується помилка (error). Якщо відбиваючий вдало посягає першої бази і продовжує біг, намагаючись зробити дабл або трепл, але не встигає і виводиться в аут гравцями захисту, йому все одно зараховують хіт. 

  Хоум ран (англ. home run) — удар, після якого бетер пробігає крізь усі бази і повертається в дом. У сучасному бейсболі зазвичай досягається при ударі, коли м’яч (флайбол) вибивається за межі поля між штрафними матчами (або торкається однієї з них). Така ситуація називається «автоматичний хоум ран».

  • Інсайд-парк хоум-ран (англ. inside-the-park home run) — більш рідкий різновид хоум-рану, коли м’яч після відбиття не вилітає за межі поля, а залишається у грі. Бетер при цьому встигає пробігти через всі бази і повернутися в дім до того, як гравці захисту встигають вивести його в аут.
  • Гренд Слем (англ. Grand Slam) — удар з хоум-раном в ситуації, коли всі бази зайняті ранерами, що дозволяє команді набрати одразу 4 очки.

  Хіт бай пітч (англ. hit by pitch) — ситуація, коли бетер займає першу базу після попадання в нього м’яча пітчера.  

  Шорт-стоп — гравець, що знаходиться між 2-ю і 3-ю базами.

 

 

Більше про бейсбол можна дізнатися на сайті www.baseball.in.ua

Фільм доволі американський – у цьому і позитив, і негатив одночасно. Позитив у тім, що український глядач має слушну нагоду побачити неглямурну Америку (як і в «Понад хмарами»), в якій є провінційна складова з майже совдепівськими приміщеннями і совдепівськими старичками, не здатними ні до чого нового. Люди бояться втратити роботу, люди бояться мати контракт тільки на рік.

Негатив – провисання фільму винятково у професійному плині. Нема драйву, побічних ліній, життя поза бейсболом. Годі вже казати про глибину характерів. Відсутність реальних конфліктів не рухає сюжет прямовисно а вартісно.

Добре грає Бред Піт, але він грає соло – майже в пустелі.

Невмотивованими є гомонатяки («мені подобається цей гравець, не знаю чому», «його член аж світиться мужністю», сцена чоловічого стриптизу в чоловічому колі…)

Добре звучить гасло американських бой-скаутів «Здохни або змінись», але українському глядачеві воно нічого не скаже.

Але по суті «Грошобол» вартісний фільм для тих, хто має а рухає свою справу, хто прагне успіху і вірить у свою планиду.

Так само важливо усвідомити економічну вагомість усього що є на світі, навіть духовного.

Отже, фільм варто подивитись, хоча він має прикладне, а не художнє значення.

Василь ВЕЛИМЧИЙ.


[1] Сейберметрика – точна наука, що дозволяє виявити цінність гравця за аналізом статистичних даних матчів, які він зіграв, і частоти результативності

[2] Ліга футбольних та інших легкоатлетичних команд, які представляють привілейовані університети північного заходу США

[3] Дослівно: «Сподіваюсь, що він не осудить мене за те, як я зіграв». Прізвище гравця Justice перекладається з англійського, як «справедливість, правосуддя».

[4] Greek God of Walks. В бейсболі термін «walk» (дословно – йти, прогулянка) використовується для визначення ситуації, коли пітчер чотири рази поспіль посилає м’яч, промахуючись повз суворо визначену зону, в якій бетер повинен відбити м’яч.