* * *

Невеликі міста Квебеку приймають 400 канадських солдатів, які тренуються для участі в операції НАТО в Латвії.
Солдати Збройних сил Канади тренуються в семи населених пунктах на південний захід від міста Квебек, щоб підготуватися до їхнього розгортання в Латвії в рамках операції НАТО.

* * *

Коли очі не зустрічають перешкод, серце б'ється швидше...

* * *

Ой, треба жити інакше,
бути іншим,
більше під небом
і серед дерев,
більш самотнім
і ближчим до таємниць
краси і величі.

Герман Гессе
з: Пекло можна подолати

* * *

Президент Байден називає президента Єгипту Ель-Сісі «президентом Мексики» після того, як він зробив зауваження на захист його пам’яті.

* * *

Колишній президент Бразилії Болсонару перебуває під слідством у справі про спробу державного перевороту
Колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару перебуває під слідством у рамках розслідування ймовірної спроби державного перевороту з метою утримати його при владі, повідомив один з його колишніх помічників.

* * *

Цей гамбургер на сніданок такий смачний, Боже мій, я забув сфотографувати та доїв його! Солодкий, солоний, загалом надзвичайно непереможний і приголомшливий

КІНО І СКУЛЬПТУРА

15:34 04.02.2011

КІНО І СКУЛЬПТУРА

Трохи дивно для мене писати про роботу скульптора. Хоча вже трохи доводилось. Бо моє рідне кіно віддавна дружить зі скульптурою. Досить згадати Івана Кавалерідзе, який в кіно прийшов від скульптури і багато чого приніс туди... Чи Олександра Антипенка, який вочевидь вплинув на Довженка — не тільки художника, а й кінорежисера. Ну справді, площинність екрану і його глибина покликують якісь скульптурні асоціації.

«Мої герої потребують контакту із землею, сакральним каменем»,— каже скульптор Руслан Найда. Не дивно, що його скульптури люблять «позувати» на тлі природи, прагнуть вписатися у живий, не оброблений простір. Втім, що значить необроблений? Як тільки в ньому з’являються Русланові профілі, степовий простір набуває міфологічної епічності і багатовимірності. І це при тому, що чи не найбільше любить скульптор метал... Принаймні, це так виглядає у його новій колекції.

Лейтмотив тієї колекції — вічність сакрального мистецтва, незаперечна магія мегалітів степу, синтез сплавів древнього металу з гранітом Дніпрових порогів... Аби зрозуміти й відчути, знайти нову стежку до старого кургану. І тут у мені, кінематографістові, він знову покликує кінематографічні асоціації. Довженкову «Звенигору», скажімо, чи перші фільми Кавалерідзе. І скульптурними композиціями, і сам по собі. Найда шукає зв’язку з Предком віч-на віч і втілює ідею живого спілкування з минулим. Кажуть мудрі люди, що то є пост-модерна інтерпретація... Не знаю, чи ж так, але це й справді виглядає шляхом до витоків цивілізації.

Нові роботи — це в більшості відливи з металу, образи древніх героїв: войовниць, змієборців, співців і різноманітних божеств. Сталь, її сплави — матеріал сучасний, але проростає з древнього сакрального каменю, який вже сам по собі витвір мистецтва. Так вважає сам скульптор, який полюбляє, здається, себе самого потрактовувати.

Форма особливо важлива для будь-якого скульптора. Тому сприймається природно, що композиції скульптур Найди ніби застигли в момент найбільшої напруги, в момент затишшя перед бурею, чи перед стрибком, чи перед вчинком... Секунда спокою за якою слідує вибух. Таке бачення, до певної міри, оживляє метал.

Скульптури за стилем не претендують на приналежність до будь- якого іншого часу, ніж нашого, але також пропонують формат епічної позачасовості. Або простіше кажучи, пропонують нам, глядачам, обрати точку зору, яка б дарувала відчуття масштабу історії цивілізації — вічної, бо природної.

Використовуючи сталь і камінь, два матеріали з таких різних епох — Найда поєднує епохи доісторичного і модерного мистецтва, робить свій стрибок у минуле, де часу не існує, існує лише відчуття. «Відчуття — єдина ознака часу для мене», — говорить скульптор.

«ПРИРУЧЕННЯ» (МЕТАЛ)

«ПІСНЯ» (МЕТАЛ)

Крім того — базальт. Чому базальт так часто присутній в останніх роботах скульптора? Чому ця застигла лава (що міцніша навіть за граніт!) так вабить його?

«Базальт (як і сталь) утворюється внаслідок високотемпературної плавки, проходить своєрідну стадію «очищення» вогнем, це об’єднує обидва матеріали в одне ціле по духу. Так вийшло, що для моїх зовнішніх інсталяцій саме цей камінь — базальт — найбільше втілив ідею синтезу первісного зламу земної кори і відполірованих площин нашого сьогодення, від яких нікуди дітись... Ідею сирого і окультуреного каменю, який поєднує дні вогнедихаючих драконів і музейних паркетів чи стрижених газонів... Так, проявившись і злившись з моїми героями паркових робіт, базальт перекочував і до менших, інтер’єрних композицій. Хоча ніде правди діти, усі мої скульптури — і менші й більші — вимагають контакту із землею, базальт їх туди тягне»,— зізнається автор. От знову — про тяжіння до землі того, що застигло в надтверді, одначе ж автором ніби задано рух, енергетичну криву...

Тяга до застиглої лави у сполуці зі сталлю може також бути знаком дуалістичної природи самого художника, його прив’язаністю, як до сирого і первісного, так і до фігуративних образів у чомусь модернової абстракції.

«Мої уявні Дніпрові пороги — це злами, сколи, форми, діри, вигини і нагромадження. Так вони живуть у моїй уяві. Щоб передати цю ідею вічних порогів — останнім часом базальт мене влаштовує найбільше. Шкода гранітів, але вони так заяложені соцреалістичними монументами і архітектурою, що я сам їх сприймаю асоціативно»... — говорить Найда.

Вибір тем у кожного митця є ключовим. Символічними, вічними, епічними образами Великого Степу наповнена творчість Найди. Першопредок-деміург, Воїни й Войовниці, піші й кінні, степовий світ амазонок і кімерійсько-сарматських Богинь. Міфологічні фігури напружено вдивляються у простір, виростають з найдревнішого камінного кромлеха-кола. Скульптор шукає в своїх роботах дух героїв і першопрохідців, шукає образи в глибинах історії і яскраво їх інтерпретує.

«Амазонка-вершниця», «Воїн і полоза», «Коняка-розбишака» чи «Весняний галоп» — скрізь тут у композиціях передано мить максимальної напруги м’язів людей і коней, мить злету, стрибка, пориву. Відтворено миті, коли вигинання тіл і зброї дійшли межі, коли далі вже неможливо згинатись чи рухатись. Виникає відчуття, що рух зараз почнеться у зворотньому напрямку.

Форма майже зломлена анатомічно у роботах «Амазонка зі списами» і «Дві Богині Всесвіту». Деструкція форми — зникнення звичайних об’ємів для уяви. Об’єм у цих скульптурах ніби плавиться, розчиняється у просторі, як марево степу. Тоді глядач змушений підключати уяву.

Торкнувшись робіт рукою, заглянувши скульптурним образам в очі, розумієш, що час — це ілюзія. Найголовніше те — хто ми є сьогодні. Ми самі відлиті у металі, та походимо із цього непроминущого степового простору. І часу, звичайно.

Курган посеред степу, високий правий берег Подніпров’я — найулюбленіша галерея Найди. Там, де колись височіли скульптури скіфів, кіммерійців і половців. Там, де й досі відчувається їхня присутність. Саме в цьому містична сила трьохвимірного виду мистецтва: коли скульптуру забрати з простору, простір лишається не так порожнім, як спорожнілим без її присутності.

«Ось мій справжній анкор у стрімких водах життя», — проголошує скульптор і сходить з пагорба на своєму коні, щойно закінчивши нову інсталяцію в улюбленій галереї на високій дніпровій кручі в козацькому поселенні. Ця — «Батько-воїн з двома синами». Дивовижне переплетінням усіх трьох фігур, переплетіння душ, момент справжньої любові і спокою, мить повного порозуміння.

Дехто із скульпторів фарширує акул і розчленяє корів аби шокувати і привабити глядача. Дехто шукає форму, як шукав її Архипенко і визнавав, що корені його знаменитої контраформи в Трипіллі. Дехто, і Найда поміж них, хоче своє мистецтво бачити сакральним. Як, власне, і його великі попередники, — не тільки скульптори, а й кінематографісти чи письменники.

Скульптор прийшов до своїх нинішніх концепційних уявлень про мистецтво не навпомацки. Вивчення історії цивілізації допомогло зрозуміти просту річ: легенди й міфи, їхні величні і безстрашні герої завжди допомагали людству знайти власну силу і особисту історію у вічно мінливому русі життя. Степова скульптура відтворювала ці легенди у формі непорушного символу, злитого з ландшафтом. І от се знову віднаходжу тут слід кінематографічний: потреба у глибині скульптурного «кадру».

Руслан Найда прагне того ж. Там, де колись стояли скіфські мамаї — химерні форми сталі проростають із священного каменю Дніпрового порогу і укорінюються в сиво-жовтий амфітеатр кургану. Ефектно. Красиво. В цій енергетиці хочеться жити, почуватися, мислити...

Сергій ТРИМБАЧ

ДЕНЬ