Емоції після прослуховування симфонічних творів Лятошинського в Національній філармонії в перший день фестивалю"Перевідкриття" зашкалюють. Були представлені Три вірші старовинних китайських поетів Vlll століття для голосу з оркестром, Вірші Шеллі для голосу з оркестром, дві увертюри та Третя симфонія у виконанні Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України під орудою Теодора Кухар, солісти - Соломія Павленко( сопрано),Микола Губчук( баритон) Ірина Тукова ( модерації).Назва фестивалю точно відображає мої власні відчуття.: спогади про творчість. композитора часів навчання в музучилищі Глієра - лише про капустник, де " пройшлися" по викладачці, що недолуго " роз'яснювала " зміст Третьої симфонії. У нас на курсі української музичної літератури викладала, нажаль, саме вона. Звісно, знань та слухацького досвіду у мене, на той час першокурсниці, було обмаль.Про саму ж музику Лятошинського в голові лишилось переконання , що це щось складне і мало зрозуміле. Під час навчання в Університеті Драгоманова взагалі не пам'ятаю такого курсу, хоча добре і з вдячністю до викладача С. Лісецького згадую курс зарубіжної музичної літератури.( Згодом дізналась, що він є автором підручника з української музичної літератури для музичних шкіл та автор досліджень творчості українських композиторів, зокрема , М. Дремлюги). Менше з тим, у заочників курс української музлітератури був відсутній. Рівно півстоліття пролетіло з того часу, і я дивом дивуюсь, слухаючи Лятошинського - ЯК?! Як можна було не розуміти таку геніальну музику?!. І ще згадалось вчорашнє відвідування виставки Wow Ukraine. І на ній локація, де в невмирущих традиціях совкових клерків поєднали спорт та музику. Звісно, естрадну. Крикливий безперервний музичний супровід відео про спортивні досягнення контрастував з обставинами нашого сьогодення, спонукав якнайшвидше пробігти саме цю локацію, що я і зробила, зауваживши, що , нажаль , ні тут, ні де інде, не знайшлося місця для таких велетнів української музики, як М. Березовський,Д. Британський, Б.Лятошинський, Л.Ревуцький, В.Барвінський,М.Лисенко ,В.Косенко, М.Дремлюга, всіх не перерахувати. Звісно, я не проти естрадних виконавців, але ж масштаби не підлягають зіставленню! І значення музичного надбання в українській культурі, на тій виставці ,як на мене , зовсім не було висвітлено. Тож, ".перевідкриття " в наших головах є вкрай актуальним.

Сьогодні тривога не змогла завадити святу занурення в глибини симфонічної

музики Бориса Лятошинського. Сподіваюсь, завтра матимемо можливість насолоджуватись хоровою спадщиною композитора.