Коли набираєш у ҐУҐЛІ Ковальська – бігенько набігає лохотип відомого цементного монстра а скандального київського забудовника.

Але ми знаємо свою Ковальську – Валентину – берегиню української пісні, живої легенди з тріо ЗОЛОТІ КЛЮЧІ (Марічка Миколайчук а Ніна Матвієнко покинули сей світ обі минулоріч), педагога академії імени Павла Чубинського (ректор – Василь Романчишин).

Року Божого 2024 жовтня 18 дня у княжому Київі у домі кіна з легкої руки довженкознавця Сергія Тримбача одбулося дивовижне дійство – концерт ансамблю РОКСОЛАНА вищеозначеної академії (художній керівник Людмила Прудиус, інструментальний супровід – Віталій Бондаренко).  

Співано пісні зі співаника НАСПІВАЛА МАТИ самого Олександера Довженка.

Усі гуртом:

ОЙ ГОРЕ ТІЙ ЧАЙЦІ на слова Івана Мазепи (солістка Валерія Чигрин).

САДОК ВИШНЕВИЙ КОЛО ХАТИ на слова Тараса Шевченка.

А ДО МЕНЕ ЯКІВ ПРИХОДИВ.

Після

ОЙ ДАВНО ДАВНО У МАТІНКИ БУЛА (тріо ЗОЛОТІ КЛЮЧІ  -- у запису).

Пішли солоспіви а дуети:

ОЙ ЛЕТІВ ЖЕ СИЗИЙ ГОЛУБ               (Настя Назарова)

ПОСТАВЛЮ СВІЧКУ ПРОТИ МІСЯЦЯ (Софія Попова)

ТА НЕМА БІЛЬШ НІКОГО (Юля Якименко – сильний, самодостатній голос)

ДОЩИК КРАПАЄ ДРІБНЕНЬКИЙ (Софія Лук’яненко, Настя Назарова).

ТЕЧЕ РІЧКА НЕВЕЛИЧКА (Мар’яна Падалка).

ОЙ У ПОЛІ ВІТЕР ВІЄ (Анна Ляхович, Анна Усенко).

Завершила концертну програму Руслана Лоцман зі своїма трьома дітьми.

До слухачів на припочатку з виваженим вітальним словом звернувся голова НСК Сергій Борденюк.

Сергій Тримбач у своєму короткому слові мовив про Довженка а УКРАЇНУ У ВОГНІ.

Зрозуміло, чому Довженко написав той кіносценарій – се був романтичний наслідок другої світової війни. Не він один – багато українських поетів вірили, що повернуться в Україну і будуватимуть українську Україну. Для Василя Швеця ілюзія закінчилася у Відні 1945 року. По місту грали духові оркестри. Він підойшов до одного з них і у мікрофон заспівав української народної пісні. За се його патруль замурижив на губу. Визволила го звідтам майбутня дружина-московитка.  Звідтоді поет ніколи не співав публічно. А продив він – нівроку – 75 літ. Андрій Малишко – на посаді головреда журналу ДНІПРО. Українців громили шмоки (Санов, Равлюк, Стебун, Шамота, Первомайський), а за яких п’ять літ розгромили і їх, як ярих космополітів. Довженко, мабуть, теж у пилу ейфорії написав кіноповість, де діють українці і перемагають за Україну, де гучить пісня на слова Івана Мазепи ОЙ БІДА ТІЙ ЧАЄЧЦІ. Кремль розтрощив Довженка як зараз трощить українські міста з українськими цінностями.

Кремль незмінний.

Українська душа незнищенна.

Про се свідчить пісенний вечір у домі кіна.

У залі було чимало вільних місць.

Але ні.

Напередодні поминальної Димитрівської суботи на них сиділи легенькі душечки Довженка а його мами, Марічки Миколайчук, Ніни Матвієнко, Івана Драча, Сергія Параджанова, Мирослава Скорика, Сергія Якутовича, Ярослава Гаврилюка, Костя Степанкова, Бориса Харчука, Івана Чендея…

Се їхній дім, а ми там – тілько тимчасові гості.

світлина Сергія Борденюка