У консерві під пильним оком  німого Петра Чайки і хитрого Миколи Лисенка, який чекає переміну патретів – Лятошинський чомусь на задній стіні і глядач по завше до нього сракою – одбулося одкриття Київських музичних прем’єр.

Пан Безбродько закликав кидати гнилими помидорами ув організаторів. То от вам кілька од мене: абсолютна поневага до журналістики – у стилі дурної піхви Стельмашевской, яку Швед чомусь тримає на праці у філармошці. Де пресуха, де показові репетиції, де спілкування з живими композерами а музикантами? Сього нема. Нема і спудеїв у списку виконавців. Тому вони і не виконують українську музику потім.

Експеримент з тік-токершою не удався, бо вона тупувата, глуха до музики, не чує ані музики ані свого огидного голосу у ній. Бідна МЕЛОДІЯ Скорика…

Се ложка дьогтю.

Тепер про мед.

ОДЛУННЯ НЕБЕСНОГО СВІТЛА Івана Тараненка. Добра музика навіть один шмат свіжий а оригінальний.

КОН АНІМА Жанни Колодуб. Чудово. Соло на флейті – Дмитро Кузьмин.

КОЛОМИЙКИ Богдана Кривопуста. А де сам Кривопуст? Чи не уперше не бачу його на виконанні своїх творів.

СТАРОСВІТСЬКА ЕЛЕГІЯ Юрія Шевченка – завше елеґанто а радісно.

Концерт для скрипки з оркестром Арвідаса Мальциса з Литви – складно, просторо, багатоманітно: тут і роздертий шмат МЕЛОДІЇ Скорика, і хор кішок, і крик сови, і багато чого иншого. Цікава і різка павза серед буяння оркестру – уперше сей прийом я почув у скрипковому концерті Косенка у виконанні Богдани Півненко у філармошці ще під Остапенком-старшим.

Твір Золтана Алмаші, присвячений Валерію Матюхину а КИЇВСЬКІЙ КАМЕРАТІ – неймовірна музика. Алмаші виріс з гумору, приколу, буфонади а показного несерйозу у великого, глибокого, вартісного а самобутнього композера. Повнота звуку, ритм життя а смерти і життя після смерти – торжество українства у сьому здурілому світі. Хуйло спіслало ракету на Київ і сирена увірвалася у музику Алмаші, як брудний чорний ніж, але капельдудка достославний Маринченко продовжив твір – алярм захлинувся. Матюхін зі свого тихого раю послав нам знак – творіть а жийте. Алмаші своїм твором мовить до слухача – одчуйте повноту буття, бо небуття немає. Таки так – небуття нема, коли є така музика.

Респект.

світлина з минулого: незабутні Валерій Матюхин а Ніна Матвієнко