Ми так легко мовимо -- МЕНІ ПО ЦИМБАЛАХ -- забуваючи, же є лбди на сій землі, для кого цимбали -- їхнє творче життя.

Два концерти цимбаларів у Музичній академії за кілька день – достойно єсть.

Майстер народний артист України Ґьорґій Аґратіна був присутнім на обох, у першому брав участь і як цимбалар, і як майстер гри на пан-флут альбо наї.

Перший концерт був бенефісом Міші Чудновського, же показав себе як моцний майстер – віртуозність, артистизм, почуття гумору, орґанізаторські здібности. Не диво, же домнул Аґратіна бачить його своїм наступником у консерві. Але тут постає проблема самореалізації музикантів після консерви. В Україні обмаль оркестрів народних інструментів – їх майже нема. Саме тому українські музиканти їдуть до Румунії а Молдови і самореалізуються у професії там. З балалаєчниками проблем нема – вони роз’їдуться по Московії. А цимбаларі, сопілкарі що? Було би добре, аби київський муніципалітет створив ОРКЕСТР НАРОДНИХ ІНСТУРМЕНТІВ і призначив керівником Мішу Чудновського. Але хто се зробить і коли?

Другий концерт розкрив таланти двох майстрів – Івана Гнатіва а Андрія Крутиголову (цікаво, як се козацьке прізвище потрапило у Бурштин – місто енерґетиків у Галичині?)

Іван Гнатів зовні спокійний, проте – се вулкан емоцій, віртуоз, тонкий нюансуар ритмів а текстур.

Андрій Крутиголова – наупаки – зовні тендітний, але коли береться за цимбали – усе йому підуладне – і Шопен, і Котюк, і Кушнірук, і Луце. Приємно, що Андрій має гурт і практикує поза межами академічної парадигми.

Обидвоє показали себе і соло, і у композиціях для цимбалів з оркестром, і у дуеті.    1

Тому, хлопцям – респект, Аґратіні – мулць а мулць ань, а нам – радости од чудової музики.