Юру Гавриляка уживу я побачив уперше три роки тому саме у вірменській церкві у Чернівцях -- він модерував якийся концерт класичної музики. Запам’ятався.

Було приємно побачити його знову  у ролі модератора. Він любить свою роботу, володіє голосом, словом а залом. Се вельми а вельми важливо. Респект.

Концерт ув органному залі Чернівецької обласної філармонії імени Дмитра Гнатюка (по народному кажучи – Вірменська церква, шедевр Йозефа Ґлавки) – видався на славу, без дощу а без повітряної тривоги. слова сказати. Попередній концерт 25 травня був і з грозою, і з тривогою. Утім, послухайте самі: https://www.youtube.com/watch?v=eBkinufu2zkДо

Володимир Слаква – київець, піаніст лістівського складу: фортепіано має гучати як вирган на усю широту клавіатури. Сей характер піанізму пан Володимир передав і своєму синові Тимофію. Тимофію, на жаль, не передався батьків артистизм – а се дуже важливо у професії виконавця. Глядач слухає і очима теж.

Володимир Слаква запропонував подячному слухачеві: ПРЕЛЮДІЮ сі мінор Баха-Зілотті, СОНАТУ ля мажор з турецьким маршем Моцарта, ПОЛОНЕЗ ля бемоль мажор Шопена, ТАНЕЦЬ СМЕРТИ Сен-Санса ув обробці Ліста, а також на біс:     13 ЕТЮД Шопена, МЕФІСТО-ВАЛЬС Ліста та СЛАВЕНЬ УКРАЇНІ Михайла Вербицького  у фортепіанній транскрипції.

Тимофій Слаква виконав ФАНТАЗІЮ-ЕКСПРОМТ Шопена, ЕЛЕГІЮ Лисенка та ВЕСІЛИНИЙ ДЕНЬ У  ТРОЛЬГАУҐЕНІ  Ґріґа.

Концерт чудовий, усі троє віртуозів (кожен у своїй царині) мали успіх у публіки.

Усе ж, як фанат української музики, скажу про недостатність її на українській виконавській сцені. ЕЛЕГІЯ Лисенка загубилася у вируючому вирганізмі лістівської манери виконання. Тут було би доречно виконати Лятошинського чи Косенка. Вони би не загубилися. Але се на майбутнє, за яке могутньо а бездоганно б’ється могутня українська армія на півдні а сході України.

А так: респект усім причетним і до нових зустрічей.