* * *

Невеликі міста Квебеку приймають 400 канадських солдатів, які тренуються для участі в операції НАТО в Латвії.
Солдати Збройних сил Канади тренуються в семи населених пунктах на південний захід від міста Квебек, щоб підготуватися до їхнього розгортання в Латвії в рамках операції НАТО.

* * *

Коли очі не зустрічають перешкод, серце б'ється швидше...

* * *

Ой, треба жити інакше,
бути іншим,
більше під небом
і серед дерев,
більш самотнім
і ближчим до таємниць
краси і величі.

Герман Гессе
з: Пекло можна подолати

* * *

Президент Байден називає президента Єгипту Ель-Сісі «президентом Мексики» після того, як він зробив зауваження на захист його пам’яті.

* * *

Колишній президент Бразилії Болсонару перебуває під слідством у справі про спробу державного перевороту
Колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару перебуває під слідством у рамках розслідування ймовірної спроби державного перевороту з метою утримати його при владі, повідомив один з його колишніх помічників.

* * *

Цей гамбургер на сніданок такий смачний, Боже мій, я забув сфотографувати та доїв його! Солодкий, солоний, загалом надзвичайно непереможний і приголомшливий

ДЕ'BOCH В УКРАЇНСЬКОМУ ДОМІ

11:47 30.01.2017

ДЕ'BOCH  В УКРАЇНСЬКОМУ ДОМІ

 

 

28 січня 2017 року – великий день для молодого українського піаніста і композитора Ярослава ОЛІЙНИКА. У великому залі міжнародного конґрес-центру УКРАЇНСЬКИЙ ДІМ відбувся його дебютний концерт.

Шоу вдалося.

Відеоряд доповнював музику і навпаки.

Головний герой вміло вів свій концерт сам. Шкода, що недержавною мовою.

Боч-оркестра під орудою харизматичного Олександра Сєдіна виконала все бездоганно.

Віртуозно виконано два шедеври Ліста.

Музика до кіна – попса, звичайно. Але гарно. Починаєш розуміти, чого при німому кіні кіносеанси супроводжували живою музикою. Це неймовірно солодко і вартісно.

Десь загубився сам автор.

Кілька імпровізацій, на жаль, не справили враження повноти сподіяного. Не було потужного блоку патріотичних речей БИТВА ЗА УКРАЇНУ, ПРОБЛЕМА ВИБОРУ тощо.

Ярославові варто приукраїнитись. Щоб кожна річ була випукла, сильна, повна української стихії. Варто пам’ятати ТИ ЦІКАВИЙ СВІТОВІ ТИМ, ЩО ТИ УКРАЇНЕЦЬ.

Наступні концерти варто краще монтувати – блоками: клясика, музика з кіна, своя музика.

Тоді все буде повно і зважено.

Вести має хтось, хто знайде стежку до серця глядача.

Перерву з барабанів робити не варто. Хай би це був хтось з гумором. Чи поезія. Чи дует фортепіано і скрипки чи віолончелі. Варто над цим подумати.

А так – ЧУДОВО.

Ярослав ОЛІЙНИК засвітив свою щасливу зірку і в серцях подячних глядачів, і у високому небі української музики.

Сподіваємось від нього нових звершень: музики до вистав. Українського кіна, мюзиклів, рок-опер, пісень, інструментальних творів.

Пантелеймон НІСТРЯН.

Враження слухачів:

Віра СВИСТУН:

    Загальне враження – дебют удався. Заповнена зала. Більшість слухачів – молодь. Акторські  вкраплення – співачка, танцівники. Все це прикраси концерту, не занудьгуєш і не дріматимеш.

Не сподобалось – на екрані великими літерами імя виконавця англійською, а не українською. Гучне супроводження, з демонстрацією кадрів із кінофільмів, відволікало від сприйняття майстерності виконавців. Хотілося слухати музику, а не дивитись ШОУ.

Анатолій ГОРОВИЙ:

 

Прем’єра концерту композитора та піаніста Ярослава Олійника в Українському домі викликала в мене неоднозначні почуття. Межа поміж класичною музикою та шоу бізнесом — можливо і данина викликам сьогоднішнього часу, а перевагу все ж мала розважальність шоу - бізнесу. Певне, молодий виконавець і композитор не довіряє чи то собі як митцю, чи то інтелекту своїх вже багаточисленних симпатиків. На прес-конференції, яка передувала концерту, Ярослав Олійник позиціонував себе прихильником Українського дому як центру Української національної ідеї, проте не спромігся на виконання музичного твору бодай одного українського композитора. Вочевидь знання про українську музичну культуру в Національній академії викладають доволі поверхово.А можливо пан Олійник просто використовує зал Українського дому, як майданчик для злету власної кар’єри. Втім, час покаже. Порадувала залюбленість молодого піаніста творами Ференца Ліста,та проявив себе не абияким сміливим виконавцем. Порадували і вдумливі філософські композиції власного творення. А взагалі хочеться побажати Ярославу Олійнику наснаги,розвивати і надалі вміння системної праці і як результат, нових успіхів, нових творчих злетів.

Олександра МАЗІНА:

Як заявив Ярослав Олійник на початку концерту, він разом з музикантами оркестру створюватимуть атмосферу сучасного бачення і звучання в «3D- форматі», де крім класичної музики будуть звучати імпровізаційні твори музиканта, музика до улюблених і популярних кінофільмів. Реальність виявилась ще приголомшливішою – музичні твори супроводжувалися демонстрацією уривків з фільмів «Interstellar», «Harry Potter», «Місія нездійсненна», «Ігри Престолів», фантастичними композиціями води і фантазійної  графіки на екрані, пристрасним танго професійних танцівників безпосередньо на сцені.

Пригадала слова Ярослава на прес-конференції, що відбулася 24 січня цього року. На питання яким музикант бачить реалізацію свого таланту у майбутньому, він відповів, що хотів би наблизити його улюблену класичну музику до слухачів, шляхом створення більш сучасного формату, що дозволяв би використовувати сучасні потужні технології. Якраз у цьому напрямі і відбувалася реалізація бачення Ярослава стосовно фортепіанної музики на концерті в Українському домі.

Музиканту Ярославу Олійнику і оркестру «Boch orchestra» вдалося створити незабутнє видовище, заповнене прекрасною музикою, захоплюючими сюжетами, багатством кольорів і емоцій, нестримною молодечою енергією, які рвалися зі сцени до слухачів і заставляли їх бути безпосередніми учасниками свого дійства.

Вдячні слухачі аплодували стоячи. Вони відкрили для себе багато нового в сьогоднішньому концерті і були щиро вдячні за прекрасні враження і емоції.

Тетяна ІВАНЧУК:
Молодий композитор сам вів концерт.Хвилювався.І це добре.Бо він шанує своїх глядачів, намагається донести до них своїм словом та музикою почуття   серця, відтінки настрою, стан душі. Як  на мене, було замало  власне музики, а забагато шоу. І це  тримало в напруженні.Можливо, це вимога часу. Але на вірш мене надихнула саме  музика.
Це сніг іде? Чи музика  паде?
Чи вітер хвилі гонить сивокосі?
Чи проростає зерня молоде,
Щоб возродитись у тугім колоссі?
Це кров пульсує, серце наповня.
Ще мить, ще звук- і вибухне, й зрадіє.
Це - біг нестримний дикого коня,
Це - світло й тінь,  і віра  й безнадія.
Це - тихий шепіт крапель дощових,
Магічний промінь в сутінках правічних.
Немов послання мертвих до живих:
Все проминуще.Музика - це вічне!


 

Юрій ЧИГИРИН:

 

Публіка, не готова до успіху молодих – здатна і на ще більший злочин!

Завдяки суботньому дійству в «Українському домі» наш глядач познайомився з молодим піаністом і композитором Ярославом Олійником, який представив спільну з «Boch Orchestra» програму всесвітньовідомих хітів і саундтреків.

Враження перше. Водночáс переконався, що саме молодь має реальний шанс врятувати наш теперішній світ культурної відсталості, який ми гордо – і настільки ж самовпевнено – іменуємо мистецтвом. Цю  зашкарублу, обмежену, зациклену лише на собі та власних фобіях царину давно приперчено примітивізмом виживання і постійним пошуком бюджетного фінансування. Ярослав та його однодумці ламають подібні стереотипи. Вони йдуть далі – шукають і знаходять!

Враження друге. Проте, талановиті шукання й, зокрема, режисура цього свята запального емпіризму («раптове» зникнення диригента, заміна його одним з колег-виконавців, надмірне домінування візуальних ефектів) мала непереконливий вигляд напівфабриката. Численні постановочні ходи занадто нагадували експериментаторство призабутого нині у нас А. Жолдака та його екзерсиси кінця 90-х – початку 2000-х тисячних років. Режисура – не лише в експериментах, але й в довершеності. А для цього треба знати, що було до тебе. Наслідуючи, розвивати той спадок. Інакше – це не лабораторія, а профанація.        

Враження третє. Ярослав і Ко попри те, що продемонстрували високу виконавську майстерність, не змогли позбавитися від вторинності третього світу, в який нас загнав невмолимий час. Модні тепер в Україні віяння культури розвинених націй пережили ще десь 50-90 років тому. Тож цілковито органічним став той дитинний крен «олійниківців» убік фентезі. Коли ти хочеш бути «# One», то будь ним! А не бався в казочки для дорослих із засиллям усіляких драконів і динозаврів. Даруйте, та хіба не зрозуміло, що дорослішати доводиться разом зі зростанням власної майстерності. Позаяк ти й сам стаєш динозавром, не здатним перейти в наступну еру. А минулі кризи долаються досконалою адаптацією у хутко мінливих умовах, на котрі ти не здатен вплинути.

Сила і шал (замість висновків). Тільки намацавши свій стиль, Ярослав Олійник та його однодумці обов’язково дадуть бій горезвісній кризі мистецтва. Щоправда, для цього потрібна індустрія вітчизняного фільмування! Хоча й тепер, замість того, щоб зосередитися на власних інтерпретаціях (що нині вельми запитано у світі) відомих хітів, наші музиканти чомусь узялися за конкуренцію… з кінематографом. Гарна музика доповнює гарне кіно, а не конкурує з ним! Загалом добре враження від концерту трохи підпсувала шокована публіка, не здатна до кінця оцінити в основному успішні проби молодих артистів. Які, судячи із їхнього запалу, обов’язково пройдуть тонкий лід експериментаторства. А відтак знайдуть свій неповторний шлях у занадто чуттєвому світі сучасного мистецтва.       

Антон ВАРВАРИЧ:

Дебют Ярослава вдався! Чудова гра як музиканта. На дебюті були присутні вчителі Ярослава з академії мистецтв та з консерваторії. Виступ надзвичайно сучасний, розрахований на молодь. Серед глядачів була переважно молодь (з квітами). Концерт був розрахований на шоу – з демонстрацією кадрів з фільмів, музику з яких інтерпретовано. Досить якісно підготовлена програма. Такої оригінальної програми давно не бачив, а може і ніколи, хоча мені вже нівроку – за вісімдесят. Буде добре, якщо класика збережеться у його виступах. Програє, якщо піде в популісти. А гра композитора була надзвичайно досконала, про що свідчать оплески – овації і виклики на біс – глядачів. Не дуже задоволеними залишилися лише пенсіонери. Бо не почули відомої для себе музики.


Павло ЛИСИЙ:

Ярослава Олійника чув вперше. Має бездоганну піаністичну техніку та вільно себе відчуває ув різних стилях музики. Також у Ярослава міцна концертна витримка. Те, що особисто вів концерт, зблизило його з публікою. Хоча вважаю, що на подібні заходи слід мати ведучого, який відокремив би словесну складову концерту від музичної, обидві з яких того вечора зосередились на одній людині. Сподобалась візуалізація концертної програми. Приємно, що в нашій Музичній академії є люди з альтернативним мисленням і нешаблонним застосуванням своїх знань. Сам концерт мав формат творчої візитівки піаніста, тому концептуальну побудову програми чекатиму в наступних проектах. Чи то в музиці до фільмів, чи у світовій Чи то в музиці до фільмів, чи у світовій класиці, чи в авторських композиціях Ярослав матиме успіх у публіки, адже повна зала Українського дому на першому сольному концерті - це показник того, що Ярослав іде вірним і цікавим для багатьох шляхом!