Іщенко Руслан Вікторович народився 23 вересня 1982 року в м. Києві.

Через вроджену ваду зору Руслану довелося навчатися в інтернаті для слабозорих. Руслан у шкільні роки мріяв грати і співати, але був сором’язливим, тому ця мрія так би і залишилася мрією, якби не цілі, які ставив перед собою юнак. Після закінчення школи Руслан вирішив вступити до Ржищівського будівельного технікуму за спеціальністю – «Економіст –планувальник», там він познайомився з товаришем, який протягом навчання постійно допомагав Руслану в тих науках, які давалися йому складно, а Руслан у свою чергу допомагав другові в тих предметах, які нелегко давались йому.

В технікумі почав здійснювати потрохи свою мрію: став ближче до музики, бо почав навчатися гри на фортепіано, причому без нот, тобто на слух. Коли в технікумі організували хор, Руслан пішов спробувати свої сили і не помилився, бо його прийняли.

Після того, як Руслан на парі з української літератури прочитав вірші, йому запропонували прочитати гуморески, і він погодився, але дуже хвилювався, бо вперше в житті мав вийти на сцену. Дебют був дуже вдалий: глядач був задоволений, а виконавець – щасливий.

Технікум закінчив із червоним дипломом, але, розуміючи, що економічна сфера – це не зовсім те, чим він хотів би займатись у житті, Руслан вирішив вступати до ВНЗ. Дізнавшись від однокласника про Університет “Україна”, він обирає спеціальність «Менеджмент організацій» і вступає на перший курс.

Перший рік навчання проходить в адаптації до навчання і нових одногрупників, загалом Руслан дуже позитивно згадує про одногрупників і каже, що йому дуже хотілось стати старостою групи, але, оскільки він не мав лідерських якостей, і досі не розуміє, як йому вдалося це зробити. Руслан бере активну участь  у студентському самоврядуванні університету, займається проблемами інвалідів.

Крім цього, з другого курсу Руслан почав брати участь у Фестивалі творчості “Сяйво надії” у вокальному жанрі, і з того часу кожен рік Руслан виступав то як учасник, то як гість конкурсу. Після конкурсу він почав виступати в ансамблі “Дніпрові зорі”, з яким брав участь у різних конкурсах протягом 10 років, а також виступав сольно в конкурсі “Повіримо у себе” і виграв його уже працюючи в Університеті асистентом кафедри менедженту. З цього і почався вояж по різних Міжнародних і Всеукраїнських конкурсах, на яких він  неодноразово ставав лауреатом.

Велику роль у творчості відіграло знайомство і дружба з заслуженою артисткою України Світланою Мирводою, яка стала музичним наставником

Руслан став активним учасником і наукових конференцій, тому його навчання  в університеті можна назвати цікавим і різнобічним.

У 2008 році Руслан із відзнакою закінчив Відкритий міжнародний університет розвитку людини “Україна”. Але йому не довелося шукати роботу, оскільки Руслана запросили працювати викладачем на кафедру менеджменту в рідному навчальному закладі. Життя молодого, енергійного, талановитого чоловіка насичене та яскраве, бо він продовжує вдосконалювати свої музичні здібності, планує записати диск. Його запрошують виступати на різних масових заходах університету і міста.
       Руслан співає так щиро  і натхненно, що  здається, проживає кожну пісню,пропускає крізь своє серце кожну життєву ситуацію,  покладену  на музику. А ще він має вроджену скромність  і  талант зближуватися з людьми

За словами Руслана без Божої допомоги він би не зміг досягти результатів, які має на сьогоднішній момент, бо в нього, як і в кожної людини, були складні моменти і тяжкі ситуації в житті, але, коли було дуже важко, він звертався зі щирою молитвою до Бога й отримував підтримку і допомогу, а тому зараз його вже не лякає майбутнє, бо він знає, що біля нього його батьки та друзі, а головне – Бог, який завжди поруч…

Тетяна ІВАНЧУК