24 травня в книгарні «Є» відбулася презентація збірника батярських пісень, написаних поетом Андрієм Панчишиним та композитором Віктором МОРОЗОВИМ.  Нагадаємо, Віктор Морозов відомий не тільки як композитор, але й як  співак і перекладач з англійської (зокрема він переклав усього Гаррі Поттера)..

На початку зустрічі Андрій Панчишин коротко розповів про батярську культуру. За його словами, батярство було поширене не тільки у Львові, але й у Польщі, однак, там воно проіснувало недовго. Панчишин говорить, що були неодноразові спроби створити щось подібне батярській культурі у Варшаві та Кракові, однак ці спроби не увінчалися успіхом. 

Головними ознаками, окрім мови і мелодії, Андрій Панчишин називає абсолютну любов до Львова і зневагу решти світу, абсолютну любов до львів’ян. «Кожен батяр мав мати дуже велике серце, щоб мати там друзів, Львів разом з Ратушею і ще більшу дупу, щоб мати там все інше» - говорить автор. До збірки батярських пісень увійшли як народні пісні, так і сучасні, написані Андрієм Панчишиним та Віктором Морозовим. 

Після короткої промови Панчишин передав естафету у руки Морозова. «Про пісні можна говорити багато, та мені здається, що їх краще слухати» - підсумував Панчишин.

Перед тим, як почати співати, пан Віктор входить в образ батяра, одягнувши білий шалик та кашкет. В першій пісні мова йшла про міфічного героя батярської культури, Зеника. За легендою, Зеник носив виключно білий шалик, а також обручку з трамвайної рейки, вічко в якій було із львівської бруківки. Крім пісні про Зеника Віктор виконав з десяток пісень, в яких яскраво розкривається батярський стиль життя. Кожну пісню коментував Андрій Панчишин, пояснюючи найнезрозуміліші слова. Серед виконаних пісень були як народні, так і авторські пісні. Останньою прозвучала пісня Андрія та Віктора «Батярський блюз». 

Підсумовуючи зустріч Андрій Панчишин сказав, що батярські пісні помруть разом з останнім батяром.

Кореспонденту інформаційного агентства «Нація» вдалося поставити кілька запитань Віктору Морозову:

Чи працюєте Ви зараз над перекладом якоїсь книги?

Я нещодавно закінчив перекладати книгу англійської письменниці Салі Ґрін «Напів-лихий». Вона вийшла десь місяць-півтора тому. Цікавим моментом є те, що переклад вийшов в один день з оригіналом. Ця книга – це трилогія. Зараз автор працює над написанням другої частини, тому я чекаю, коли вона з’явиться аби перекласти її українською. 

Як Вам бачиться Україна з за кордону?

Ми дуже переживаємо, чим закінчиться ситуація, яка склалася в Україні. Ще ніколи такого в її історії не було. З одного боку, українці кров’ю окропили свою незалежність, тому, що раніше вона прийшла як на тарілочці, спокійно. Через це можливо її не так цінували, як зараз.  Я зараз був у Костя Москальця на Чернігівщині. Перебуваючи там, я був приємно здивований, що кругом висять українські прапори, прапори на автомомобілях. Патріотизм піднявся. В нас кожен день починається з перегляду новин з України.

Чи плануєте Ви проведення великого музичного туру по Україні?

Наразі таких планів немає. Плануються такі презентації у Львові, Івано-Франківську. Ще деякі виступи з батяр-бендом «Галичина» у Львові. Велике турне поки не планується.

Чи буде написана книга спогадів про Івасюка, Яремчука та інших?

Я над цим ще не задумувався, але задумаюся. Буде, але коли, не знаю

 Владислав КОЧУКОВ